Мозок, його будова і функції

Людський мозок — це, можливо, найскладніша з живих стру­ктур у Всесвіті. Уявімо собі, що наш мозок наповнений мільяр­дами нервових клітин, кожна з яких — своєрідний передавальний пристрій, з'єднаний багатьма кілометрами живих дротів із тися­чами заздалегідь визначеними слухачами.

Насправді ж мозкові притаманно значно більше функцій, ніж наведено в таблиці 1. Він виконує безліч дій, які ще менше зале­жать від нашої активної свідомості.

Звідси мозок** — це орган, спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремім особам здійснювати головні життєві акти.

На рис. 1 і 2 видно, що мозок складається з добре роздрібнюваних відділів. Усередині цих відділів є чимало вільних меж між підвідділами.

Мозок міститься всередині черепа і є складовою центральної нервової системи (ЦНС). Другою такою складовою є спинний мозок, що знаходиться всередині хребетного стовпа.

Нерви входять до ЦНС і виходять із неї. Якщо ці нерви лежать поза черепом або хребтом, вони стають складовою периферичної нервової системи.

Деякі компоненти периферичної нервової системи мають до­сить віддалені зв'язки з центральною нервовою системою. Багато вчених навіть вважають, що вони можуть функціонувати за до­сить обмеженого контролю з боку ЦНС.

Ці компоненти, які, вочевидь, працюють самостійно, склада­ють автономну, або вегетативну, нервову систему.

Верхню частину головного мозку утворюють великі півкулі, вкриті шести шаровою масою нейронів (близько 10 млрд), що на­зиваються корою. Кора — один із найважливіших (але не єди­ний) органів психічної діяльності. Нижче півкуль, у потиличній частині, знаходиться мозочок, функції якого поки що виявлено недостатньо. Відомо, що він відіграє суттєву роль у координації м'язових рухів.

Рис. 1. На цих окремих зрізах мозку можна побачити найважливіші ділянки та деталі будови мозку. Ліва і права великі півкулі, а також ряд структур, які лежать у серединній площині, розділені навпіл. Внутрішні частини лівої півкулі зображено так, начебто їх повністю відпрепарували. Око і зоровий нерв, як бачимо, з'єд­нуються з гіпоталамусом, від нижньої частини якого відходить гіпофіз. Міст, довгас­тий мозок і спинний мозок є продовженням задньої частини таламуса. Лівий бік мозочка знаходиться під лівою великою півкулею, але не прикриває нюхову голов­ку. Верхню частину лівої півкулі розрізано так, що можна побачити деякі базальні ганглії (шкаралупу) і частину лівого бокового шлуночка

Рухова кора | Сенсорна кора Мозолясте тіло

Міст \ ^Ж^ Мозочок

Ретикулярна формація Довгастий мозок Спинний мозок

Рис. 2. Нерозчленований мозок: показано основні структури, які беруть участь у сенсорних процесах і внутрішній регуляції, а також структури ромбічної системи і стовбура мозку

До великих півкуль долу чається мозковий стовбур, верхня ча­стина якого — таламус — є «проміжною станцією» для всіх нер­вових ріялі в, що ведуть від спинного мозку до великих півкуль. Його нижня частина — гіпоталамус — містить центри, які регу­люють водний обмін, потребу в їжі та інші функції організму.

За сучасними науковими уявленнями, спинний мозок і мозко­вий стовбур здійснюють головним чином ті форми рефлекторної діяльності, які є вродженими (безумовні рефлекси), тимчасом як кора великих півкуль — це орган набутих за життя форм пове­дінки, що регулюються психікою.

Значна частина кори великих півкуль належить клітинам, пов'я­заним із діяльністю кисті руки, а надто її великого пальг(я, який у людини протиставлений решті пальців, а також клітинам, пов'я­заним із функціями м'язів органів мовлення — губ і язика. Отже, У корі великих півкуль людини найповніше представлені ті орга­ни рухів, яким належить основна функція у праці та спілкуванні.

У сучасних дослідженнях поряд із електричним подразненням мозкового стовбура застосовують методи запису біострумів, які виникають у ньому довільно, без втручання із зовні. Ці записи по­казали, що електрична активність мозку не є однорідною.

За характером записів біострумів можна судити про зміни психічного стану людини. Хвилі, що виникають у мозку, являють собою електромагнітні коливання різної частоти. Найповільніші із них спостерігаються тоді, коли людина перебуває у стані спокою, сидить із заплющеними очима, розслаблена. Та варто їй лише почати думати про якусь проблему, як крива її біострумів негайно почне змінюватися в бік підвищення частоти хвиль.

Мозкові механізми психічних процесів людини мають багато спільного з механізмами психіки тварин. Спільним для всіх ссав­ців є характер будови і роботи нервової системи. Тому, якщо в людини ушкоджено потиличну частину кори, втрата нею зорових відчуттів є неминучою.

Однак ушкодження ділянок мозку, пов'язаних із вищими пі­знавальними процесами, має інший характер. У цьому випадку функції ушкодженої ділянки може перебрати інша ділянка. На­приклад, велика пластичність, взаємозамінність властиві нер­вовій тканині, робота якої лежить в основі розумових і мовлен­нєвих актів.

У психічному житті людини особлива роль належить лобним часткам, які охоплюють 30% поверхні великих півкуль. Ура­ження лобних часток (унаслідок захворювання, поранення тощо) позначається не на елементарних, а на вищих формах поведінки. Наприклад, хворі із ураженими лобними частками, у яких збері­гаються зір, мова і письмо, розв'язуючи арифметичну задачу, не прагнуть проаналізувати її умову, хоча до хвороби подібні задачі легко розв'язували.

З ураженням лобних часток мозку не тільки знижуються ро­зумові здібності, а й відбуваються порушення в особистісній сфері людини. Інваліди, які до захворювання відзначалися такто­вністю, врівноваженістю, стають нестримними, запальними, бру­тальними.

Установлено, що психічні функції певним чином розподілені між правою та лівою півкулями. Обидві півкулі здатні отримува­ти й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує функціональна асиметрія головного мозку — різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій та правій півкулях.

Функцією лівої півкулі є читання і рахування, переважне опе­рування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами тощо). Ліва півкуля забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне аналітичне мислення. Розлад діяльності лівої півкулі зазвичай призводить до порушення мовлення (появи афазій), блокує можливість нормального спілкування, а за глибокого враження нервової тканини — до значних дефектів ро­зумової діяльності.

Права півкуля оперує образною інформацією, забезпечує орієнтацію в просторі, сприйняття музики, емоційне ставлення до сприйнятих та усвідомлених об'єктів.

Обидві півкулі функціонують у взаємозв'язку. Функціональна асиметрія притаманна тільки людині, формується в процесі спіл­кування і залежно від переважання функціонування правої чи лі­вої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристи­ки особистості.

Дата добавления: 2014-01-07