Форми організації навчання

Формами організації навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) є: лекційні, практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, виконання самостійних завдань студентів та інші форми і види навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів.

6. Контроль успішності студента

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

Оцінки студентів можна виставляти так:

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою навчального закладу (як приклад)
А	відмінно	90–100
ВС	добре	75–89
DE	задовільно	60–74
FX	незадовільно з можливістю повторного складання	35–59
F	незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1–34

7. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента

7.1 Надання кваліфікованих консультацій щодо формування індивідуального навчального плану студента, його реалізації протягом всього періоду навчання покладається на куратора.

7.2. Куратором може бути науково-педагогічний працівник випускової кафедри, як правило, професор або доцент, ґрунтовно ознайомлений з вимогами відповідних галузевих стандартів вищої освіти.

Куратор призначається наказом ректора вищого навчального закладу.

7.3. На куратора покладається виконання таких основних завдань:

- ознайомлення студентів з нормативно-методичними матеріалами (інформаційним пакетом тощо), які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою.

- надання рекомендацій студентам щодо формування їх індивідуального навчального плану з урахуванням засвоєних змістових модулів (навчальних дисциплін) за час перебування в інших вищих навчальних закладах України або за кордоном.

- погодження індивідуального навчального плану студента та подання його на затвердження деканові факультету (директорові інституту).

- контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на підставі відомостей про зараховані студенту залікові кредити з подальшим поданням пропозицій щодо продовження навчання студента або щодо його відрахування.

7.4. Куратор має право:

- відвідувати всі види занять студента згідно з його індивідуальним навчальним планом.

- подавати пропозиції деканові факультету (директорові інституту) щодо переведення на інший курс, відрахування та заохочення студента.

- брати участь у засіданнях кафедри та вчених рад факультетів (інститутів).

- подавати пропозиції щодо покращення навчального процесу.

8. Особливості нормування навчального навантаження

В умовах проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП) встановлюються норми часу:

для проведення підсумкової атестації із залікового кредиту встановлено 15 хв. на одного студента;

для куратора – 4 години на кожного студента за навчальний рік.

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог. Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ЕСТБ). Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року. Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з впровадження елементів ЕСТБ, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Проте нагальною потребою є розширення впровадження елементів ЕСТ 8 за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, впровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі організації навчального процесу використовується не раціонально. Відстрочка зворотного зв'язку на кінець семестру не дозволяє приймати оперативні виховні і дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальних дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений. Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни. Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням "вагових" коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливість:

не складати іспит (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;

^ складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

використати час, що відведено графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення своїх особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов'язаний складати іспит (залік).

До Міністерства освіти і науки звернулися ректори провідних вищих навчальних закладів з пропозицією провести педагогічний експеримент, завданнями якого мають бути:

обґрунтування доцільних змін в системі управління навчальним процесом на рівні освітньої галузі;

обґрунтування технологій управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі на рівні: проректор; деканат; навчальний відділ; кафедра; обґрунтування підходів до декомпозиції навчальних дисциплін та технологій їх викладання в умовах кредитне-модульної системи;

обґрунтування доцільних підходів до системи оцінювання знань студентів в умовах кредитно-модульної системи;

обґрунтування підходів до підвищення "гнучкості" процесу навчання і можливості адаптованого індивідуального "конструювання" навчального процесу;

обґрунтування єдиної комп'ютерної системи управління навчальним процесом у вищих навчальних закладах;

обґрунтування вимог до методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу;

обґрунтування системи організації самостійної роботи та дистанційного навчання.

Для проведення педагогічного експерименту потрібно здійснити низку заходів, пов'язаних зі створенням робочої групи з розроблення його програми, координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів експерименту, визначення складу учасників експерименту, створення робочих груп у вищих навчальних закладах - учасниках експерименту, розроблення навчально-методичного та нормативно-правового забезпечення експерименту тощо.

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслідками впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:

інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

систематичність засвоєння навчального матеріалу;

встановлення зворотного зв'язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;

контроль та своєчасне коригування навчального процесу;

підвищення мотивації учасників навчального процесу, зменшення пропусків навчальних занять;

психологічне розвантаження студентів в кінці семестру;

підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;

максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації;

підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т. п.) тощо.

Особливості впровадження і використання модульно-рейтингової системи контролю знань студентів

В умовах збільшення інформатизації всіх сфер людської життєдіяльності важливо забезпечити якісно новий рівень підготовки майбутніх фахівців. З одного боку, важливу роль при цьому грає раціональна організація лекцій, лабораторних і практичних занять, а також самостійної роботи студентів, з іншої, встановлення соціальної і безперервної системи контролю за рівнем засвоєння програмного матеріалу для того, щоб постійно викликати у студентів мотивацію до самовдосконалення за допомогою самостійної роботи. У світі кількість інформації, що стосується різних аспектів людського життя, за короткий проміжок часу подвоюється.

Поставлені цілі можна досягти удосконаленням організації навчально-виховного процесу і впровадженням модульно-рейтингової система контролю знань.

Модульно-рейтингова система контролю знань студентів упроваджена з метою стимулювання систематичної, ритмічної самостійної роботи студентів, збільшення об'єктивності оцінки їхніх знань, визначення рейтингу студента, упровадження здорової конкуренції між студентами в навчанні і розвитку їхніх творчих здібностей.

Кафедра на підставі рейтингових оцінок по навчальній дисципліні визначає триместрову рейтингову оцінку (ТРО) - середню інтегральну цифрову оцінку знань студента за окремий триместр, що визначається за рейтинговими оцінками навчальної дисципліни.

Після другого і третього триместру кафедра визначає рейтингову оцінку студента (РОС) - сумарну цифрову оцінку знань студента, що розраховують за триместровими оцінками, починаючи з першого триместру.

Сутність терміна "модуль"

Сутність терміна "модуль" у теорії навчання визначається як:

відносно самостійна частина навчальної інформації, достатня для формування тих чи інших професійних знань, умінь і навичок; ці окремі частини чи розділи навчальної програми повинні піддаватися обов'язковій оцінці;

це деяка цілісна функціональна система, що забезпечує виконання якоїсь конкретної функції від початку до кінця, обмежена визначеними рамками;

цільовий функціональний "вузол", у якому навчальний зміст і технологія оволодіння, об'єднані в систему високого рівня цілісності;

програма навчання, індивідуалізована за змістом, методами навчання, рівнем самостійності, темпом учбово-пізнавальної діяльності осіб, що навчаються;

кожний модуль має свою дидактичну мету, їй повинна відповідати достатня повнота навчального матеріалу.

Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об'єднаних ознакою відповідальності визначеному об'єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру і зміст, що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента: 1) модульна організація змісту навчальної дисципліни вимагає глибокої аналітико-логічної роботи над змістовим наповненням дисципліни, структуруванням її як системи, а не довільного конгломерату наукової інформації; 2) можливість виділити генеральні наскрізні ідеї професійної діяльності, на розкриття і засвоєння яких спрямований кожний модуль, оволодіти способами її практичного застосування і прийняття рішень; 3) розширюється застосування інтерактивних форм та методів роботи студента під керівництвом викладача(тьютора) та повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об'єктах майбутньої професійної діяльності.

Нині найдосконалішою системою контролю є модульно-рейтингова технологія навчання, яка ліквідує головний недолік старої системи освіти -несистематичність. З огляду на мету системи вищої освіти основні завдання контролю модульно-рейтингової системи можна сформулювати так:

охоплення всіх етапів навчального процесу;

всеохоплюючий диференційований та індивідуалізований об'єктивний і систематичний контроль;

забезпечення своєчасності контролю;

оптимальність вибору виду контролю;

забезпечення використання в кожному модулі практичного оцінювання та інтерактивних технологій оцінювання.

Модульно-рейтинговий контроль проводиться на підставі раніше визначених у робочому плані модулів. Модуль - це логічно завершена частина теоретичного і практичного навчального матеріалу по окремій навчальній дисципліні або окремий вид роботи (індивідуальне завдання, реферат, контрольна робота тощо).

За рівнем засвоєного студентом модульного матеріалу по окремій дисципліні викладач виставляє модульну оцінку. Модульна оцінка по навчальній дисципліні - це сума балів, що одержав студент у результаті опитування, програмного контролю, виконання контрольної роботи, індивідуального завдання й інших форм контролю. Наприкінці триместру керівник курсу надає студентові рейтингову оцінку по навчальній дисципліні (РОД). Поділяє дисципліни на модулі керівник курсу в кожнім триместрі, визначаючи це в робочому плані. Модуль планують на підставі фактичного часу, виділеного на практичні (семінарські, лабораторні) заняття, але не більш 6 годин для кожного.

Ідеальний варіант контролю, коли на кожному занятті студент одержує оцінку. Однак, для такого результату необхідні визначені умови (невелика наповнюваність груп, високий рівень методичного забезпечення дисципліни, розробка тестових, програмних і інших форм контролю). У результаті збільшується об'єктивність отриманої студентом рейтингової оцінки по дисципліні. Окремим модулем передбачене складання індивідуального завдання, виконання практичної роботи, відвідування й активність на лекційних заняттях і т.д. Крім того, по рішенню кафедри виконання індивідуальних завдань може підрозділятися на кілька окремих модулів.

Наприкінці триместру згідно наукового плану студент здає (або йому виставляють на підставі рейтингової оцінки по навчальній дисципліні) іспит, одержує диференційований залік або залік. Іспити виставляють тільки на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань, окремих видів робіт на практичних, семінарських, лабораторних заняттях; це не вимагає обов'язкової присутності студента. Якщо студент не згодний з рейтинговою оцінкою по навчальній дисципліні, він записується на триместровий іспит - це підсумковий контроль засвоєння студентом теоретичного і практичного матеріалу по окремій навчальній дисципліні за триместр.

На триместровому іспиті студент одержує рейтингову екзаменаційну оцінку - це кількість балів по 100-бальній шкалі.

За допомогою шкали екзаменатор виставляє в екзаменаційну відомість на підставі екзаменаційної рейтингової оцінки державну семестрову оцінку по навчальній дисципліні по чотирьох бальній шкалі: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» і вносить її в залікову книжку згідно встановленого порядку. Екзаменаційна оцінка є остаточною і не може бути замінена виставленою до цього рейтинговою оцінкою по навчальній дисципліні. У деяких випадках вона може бути вище або нижче щодо рейтингової оцінки. Рейтингову оцінку по навчальній дисципліні визначають як середню рейтинговій і державній екзаменаційній оцінці по 100-бальній шкалі.

Після кожного триместру дирекція визначає рейтинг студента (PC) - це порядкова позиція студента серед студентів конкретного курсу конкретної спеціальності (спеціалізації). Рейтинг студента встановлюють на підставі рейтингової оцінки студента. Рейтинговий контроль починається з модульної оцінки навчальної дисципліни, що виставляє викладач, що проводить практичні, семінарські, лабораторні заняття по 10-бальній шкалі. Критерій оцінки знань студентів розробляє кафедра і затверджує рада інституту. Для проведення рейтингової оцінки по навчальній дисципліні на державну чотирьохбальну оцінку використовують наступну шкалу:

90-100 балів - 5 (відмінно);

75-89 балів - 4 (добре);

60-74 балів - 3 (задовільно);

до 60 балів - 2 (незадовільно). Якщо по навчальній дисципліні передбачено залік, то рейтингову оцінку по навчальній дисципліні переводять на підсумкову державну оцінку по двобальній шкалі: «зараховано» виставляють студентові, що набрав 60 і більше балів; «незараховано» - коли студент одержав менш 60 балів. У всіх випадках контролю студентові виставляють рейтингову оцінку по 100-бальній шкалі.

При визначенні модульної оцінки, що може бути виставлена на підставі усного опитування, програмного (тестового) контролю, виконання контрольної роботи, колоквіуму, інших форм контролю використовують просту середньоарифметичну при наявності декількох оцінок. Рейтингову оцінку по навчальній дисципліні визначають наприкінці триместру як середню модульних оцінок і рейтингової екзаменаційної оцінки. Якщо студент погоджується на екзаменаційну оцінку на підставі середньої модульної оцінки, тоді вона є також рейтинговою оцінкою по навчальній дисципліні. При підсумковому контролі у виді заліку рейтингова оцінка по навчальній дисципліні є середньомодульна оцінка.

Рейтингову оцінку визначає кафедра наприкінці триместру як середню рейтингових оцінок по навчальній дисципліні на підставі триместрових

рейтингових оцінок, визначає загальний рейтинг студента наростаючим підсумком від початку навчання студента в академії. Рівень рейтингової оцінки студента враховують при визначенні рейтингового місця студента по результату навчання в академії.

Модульно-рейтингова система, в основу якої покладені положення рейтингової інтенсивної технології модульного навчання, з успіхом використовується протягом останніх десятиріч у навчальних закладах Європи та США.

Модуль, з одного боку, розглядається як замкнута одиниця навчального процесу, який має свої цільові установки та зміст. З другого боку - це відкрита структурна система, яка має свій «вхід» (mput) та «вихід» (output). Під «входом» розуміється сукупність попередніх знань, які необхідні студентам як базові для оволодіння НОВИМИ знаннями. «Вихід» - це визначена та представлена студентам інтегрована мета навчання певного модуля. Процес навчання та уміння перетворює «вхід» у «вихід». Механізм цього перетворення забезпечують предметний зміст, прийоми та методи навчання, які використовуються, та відповідно підібраний дидактичний матеріал. Кожен модуль включає різноманітні організаційні форми навчання та обов'язковий на заключному етапі контроль, за результатами якого студент має змогу переходити до наступного модуля.

Основні принципи навчання за модульно-рейтинговою системою -регулярність та інтенсивність. Інтенсивний процес навчання передбачає постійну роботу студентів у ритмі, заданому необхідністю досягти кінцевої мети кожного модуля у час, який відведений для його виконання. В той же час кожен студент має можливість самостійно планувати інтенсивність занять, навчатися з тією швидкістю, яка його найбільше влаштовує (в межах програмних завдань кожного модуля).

Програмні завдання кожного модуля складаються з загальної й спеціальної частин. У загальній частині є чотири-шість питань, які потребують конкретних, точних відповідей. У спеціальній частині наведено близько 30 питань, кожне з яких викладач дає окремим студентам для детального опрацювання. Мета даної роботи - підготовка короткої доповіді на 5-6 хв. Закінчується кожне завдання для модулю списком рекомендованої літератури й списком питань для самоконтролю. Зазвичай навчальний рік ділять на три етапи-модулі терміном відповідно 9, 10 та 14 тижнів. Програмний навчальний матеріал також поділений на три модулі, кожен з яких оцінюється відповідною сумою балів.

Кожен з трьох модулів - це логічно завершена частина навчального курсу. Перший модуль, який називають компенсаторним, використовується для усунення певних недоліків попередньої підготовки студентів.

Модуль II починається наприкінці першого семестру, коли студенти вже мають сформовану мінімальну понятійну базу з фаху завдяки різноманітним спецкурсам. Він присвячується формуванню професійно-орієнтованої компетенції мінімального рівня у межах окремих дисциплін навчального циклу. Укладаючи програмні модульні завдання, необхідно керуватися такими основними факторами як:

а) фактор тексту (відповідний відбір матеріалів);

б) фактор студента (індивідуальні особливості студентів);

в) фактор завдань (структура та розробка завдань);

г) фактор навчального середовища;

д) фактор викладача (ставлення викладача, методи та прийоми, якими він користується).

Важливо підкреслити, що саме під час роботи у рамках модуля II створюються умови для втілення на практиці положень про автономію/самостійність/ студента (learner autonomy). Гнучка система модуля дозволяє викладачеві враховувати індивідуальні особливості кожного студента, рівень його підготовки та запропонувати різні види додаткових завдань для самостійного опрацювання. Навчальна діяльність за програмами модулів І та II створює умови для формування необхідних умінь, які можна перенести в нові ситуації під час виконання проектних завдань.

Проектна методика навчання реалізується в модулі III. Дана методика ґрунтується на прийомах спрямованого на студентів підходу (student-centered approach), суттю якого є передача студенту ініціативи у навчанні. Цей підхід передбачає перерозподіл сфер відповідальності за кінцевий результат процесу навчання. Викладач перестає бути головним джерелом інформації та основним арбітром в оцінці знань студентів. Згідно положень проектної методики основна роль викладача - створення необхідних умов для повного розкриття особистого потенціалу кожного студента.

Впровадження модульно-рейтингової системи як форми організації навчального процесу деякими українськими вузами засвідчує, що цю систему можна успішно застосовувати в умовах вищих навчальних закладів України, оскільки вона сприяє ефективній успішній роботі студентів й значно підвищує якість навчального процесу в цілому.

III. ЛІТЕРАТУРА

1. Болонський процес / Європейський освітній портал /[Електронний ресурс]– Режим доступу: http://eu-edu.org/

2. Болонский процесс: середина пути [ под. ред. В.И.Байденко].–М.: Исслед. центр проблем качества подгот.спец. Российский Новый Университет, 2005.–379 с.

3. Болонський процес у фактах і документах/ Упорядники Степко М.Ф., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. — Київ — Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. — 52 с.

4. Бебик В. Освіта у глобальному суспільстві: проблеми і перспективи // Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграції України в європейський простір вищої освіти (за ред. В. Бебика).- К., 2004.- С. 18 – 25.

5. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник/ За ред. В Г Кременя.- Тернопіль, 2004.– 384 с.

6. Вища освіта України: європейський вимір та українські перспективи. – К.: Парламентське вид-во, 2009.– 632 с.

7. Голубенко О. Національна структура кваліфікацій вищої освіти: проблеми переформатування / О. Голубенко, Т. Морозова // Вища школа. – 2009. – № 11. – С. 50-60.

8. Довідник користувача Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) / Міністерство освіти і науки України / [Електронний ресурс]– Режим доступу: http://www.mon.gov.ua

9. Європейський Союз. Словник-довідник. / [ ред. М.Марченко]. – К.: К.І.С., 2005. – 142 с.

10. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. — К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. — 200 с.

11. Здійснення процедур акредитації, ліцензування та рейтингування вищих навчальних закладів України з використанням онтологічного підходу. Навчально-методичний посібник / [В.Д. Шинкарук, М.В. Михайліченко, М.Ф. Бондаренко та ін. ]. – Харків: ХНУРЕ, 2008. – 112 с.

12. Кредитно-модульна система / [Електронний ресурс] Сайт Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка / Режим доступу www.tnpu.edu.ua / html/Ресурси/

13. Модернізація освітньої системи України – фундаментальна умова інтеграції до європейського інтелектуального простору [Електронний ресурс] / Доповідь –Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Table/Zd190608/Karp.htm

14. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства.–К., Знання, 2005.–319 с.

15. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя. Авт. кол. Степко М.Ф., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. — Київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. — 147 с.

16. Поберезька Г.Г. Україна і Болонський процес – шлях розвитку освіти і науки: Навч. посібник.–К.: Університет «Україна», 2005.–88 с.

17. Система забезпечення якості вищої освіти у Болонському процесі та механізми її імплементації в Україні [Електронний ресурс]–Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/juni08/16.htm

18. Степко М.Ф., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. Вища освіта України і Болонський процес. Навчальна програма. — Київ-Тернопіль: Вид. ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004.- 18 с.

19. Товажнянський Л.Л., Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити.— Харків: НТУ «ХПІ», 2004.— 144 с.

Дата добавления: 2014-01-07