Сторінки історії міста Дніпропетровська

ІІ. ПИТАННЯ

Історія міста Дніпропетровська пов'язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис. р. до н. е. до сучасного Дніпропетровська з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзового віку землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині ІІ тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скитів витіснили до Криму сармати у ІІІ ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у ІІІ ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самарь. В подальшому (ІV — ІХ ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

У часи Київської Русі вже у ІХ стор. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Монастир тут збудували візантійські монахи ще у 870 р. (?) — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Св. Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Св. Андрія Первозванного. Навколишні землі були під владою кочовиків — печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800—1300 рр. на піщаних горбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз. Також було зруйновано монастир на острові і поселення на острові навпроти теперішнього Старого Кодаку.

Територія міста належала Запорізькій Січі під час козаччини. У 1635 році побудована польська фортеця Кодак. Та ось у 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного Дніпропетровська існує селище Новий Кодак, яке у 1750 році вже називається містом.

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли у козацьку добу:

1500 (або 1550) — торгівельне козацьке місто Самар (Самарь, Самара) — у пониззі р. Самари. Занепало у 1688 р.

1600 — відомі Богородицьки хутори (тепер — м. Підгороднє)

1635 — поляки заснували фортецю Кодак, поряд виникло містечко — центр Кодацької паланки Запоріжжя. Фортецю було зрито за умовами Прутського трактату 1711 р. Слобода відновилася близько 1734-35 рр. (Старий Кодак).

1650 (або 1660) — відомий Новий Кайдак (центр паланки, а в 1784 — 1797 рр. частково виконував функції губернського міста під назвою Катеринослав-ІІ);

1688 — поряд з козацьким містом Самар (центр запорізької паланки) московським урядом засновано Богородицьку фортецю і посад — Новобогородицьк — першу російську колонію на запорізьких землях. Козацьке населення м. Самар розійшлося сусідніми селами. Проіснувало до 1793 р., коли його залишки були переведені до сучасного Новомосковська (Новоселиці)

1740-ві (або 1770-ті) — біля першого порогу засновано поселення лоцманів — Лоцманська Кам'янка;

1743 — 1795 — існувала слобода Половиця. Зникла внаслідок розширення Катеринослава, який було засновано 1787 р. на горі поруч. Тепер — центр м. Дніпропетровська.

В 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво за непотрібністю було ліквідовано, а землі Запоріжжя увійшли у склад Азовської губернії. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Дата добавления: 2014-01-07