Планування виробництва

Необхідність планування витрат обумовлена потребою в розкритті всіх сторін будь-якої підприємницької справи. Планування витрат передбачає систему ув’язаних в часі і просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницької ідеї. Планування витрат є відображенням стратегії підприємства. Схематично це можна показати так:

стратегія тактика планування витрат

Планування витрат особливо необхідне у випадках здійснення господарських операцій із значним обсягом інвестування та тривалим терміном окупності, зокрема:

- при створенні нового підприємства чи зміні власника існуючого, оскільки є необхідність у розробці стратегії, визначенні мети

- при проведенні реорганізації діючого підприємства

- при створення нового виробництва або переході до виробництва нових видів продукції

- при нарощування обсягів підприємницької діяльності

Також планування витрат необхідне:

- для розробки концепції ведення бізнесу.

- як засіб, за допомогою якого підприємець може оцінити фактичні результати діяльності підприємства за певний період

- для залучення грошових коштів

План дає можливість визначити витрати на здійснення підприєм. діяльності, тобто оцінити потребу в ресурсах, що є основою для оцінки ефективності інвестицій

У плані прогнозуються витрати на виробництво продукції і розраховують її виробничу собівартість, визначають адміністративні витрати, витрати на збут, а також які затрати підприємство буде мати кожного місяця протягом планового періоду.

Дані про фактичні витрати підприємства формуються у системі бухгалтерського і внутрішньогосподарського обліку, фінансовій і статистичній звітності.

Метою розробки плану витрат підприємства є визначення планових економічно обґрунтованих витрат щодо:

- валового, товарного і реалізованого обсягу господарської діяльності з виробленої продукції (наданих послуг виконаних робіт, придбаних товарів);

— здійснення загальногосподарського управління підприємством;

— виконання господарських операцій по збуту продукції;

— сплати податкових платежів;

— здійснення капітальних інвестицій;

— виконання господарських операцій у сфері фінансової діяльності.

У процесі планування здійснюється:

— розрахунок вартості ресурсів; необхідних для кожного виду діяльності за переліком об'єктів і підприємства в цілому;

— обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;

— визначення загальної величини витрат на плановий обсяг господарської діяльності підприємства.

Вихідними даними для планування витрат є:

— планові обсяги виробництва, придбання та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в натуральному та вартісному виразах;

— обсяги капітальних інвестицій щодо забезпечення обсягів господарської діяльності;

— норми витрат матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та розрахунок потреби в ресурсах в натуральному виразі;

— ціни на матеріально-технічні ресурси та послуги сторонніх організацій, необхідних для господарської діяльності;

— облікові ціни підприємства на ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності;

— норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників, умови оплати їхньої праці, що визначаються на підприємстві;

— економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, ставки відрахувань на соціальні заходи та податкові платежі тощо;

— плани організаційно-технічних заходів щодо економії матеріальних цінностей, поліпшення використання трудових ресурсів і необоротних активів.

Витрати підприємства є комплексним показником, в якому при плануванні повинна бути відображена велика кількість факторів, що впливають на його рівень. Усі фактори діляться на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться зміна:

— цін на ресурси, які підприємство одержує від постачальників;

— розмірів мінімальної заробітної плати та обов'язкових платежів.

Основними внутрішніми факторами є зміна:

— продуктивності праці;

— трудомісткості та матеріаломісткості продукції.

3. Виробнича потужність: поняття, види, розробка.

В ринковій економіці основним обмеженням планових обсягів виробництва і продажу товарів і послуг є декілька факторів, конкрет­ним виявом яких служить виробнича потужність підприємства.

Виробнича потужність - характеризує максимально можливий річний обсяг випуску про­дукції (робіт, послуг) запланованої номенклатури та асортименту за умови повного використання всіх економічних ресурсів на основі засто­сування прогресивної технології, передових форм організації виробницт­ва і праці.

Виробнича потужність визначає також величину резервів росту випуску продукції. Верхня межа виробничої потужності зумовлена наявним технологічним устаткуванням, виробничими площами, тру­довими та матеріальними ресурсами, окремими параметрами про­дукції. Вона вимірюється в натуральних одиницях, гривнях та інших вимірниках, які враховують специфіку конкретного виробництва.

Розрізняють теоретичну, проектну, діючу (поточну) та резервну виробничі потужності.

Теоретична виробнича потужність — це обсяг випуску продук­ції, якого можна досягнути за ідеальних умов роботи, тобто мак­симально можливий випуск продукції, який ще називають пас­портною виробничою потужністю.

Проектна виробнича потужність — це величина можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, зада­на при проектуванні або реконструкції виробничого об'єкта.

Вона є фіксованою, бо розрахована на постійну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будів­ництва (1-3 роки) та освоєння потужності (1-2 роки) значно зміню­ються номенклатура продукції та ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність з часом перестає відобра­жати дійсні можливості підприємства.

Діюча (поточна) виробнича потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату, машини) відображає його потенційну можли­вість виробити протягом календарного періоду часу максималь­ну кількість продукції згідно з номенклатурним планом.

Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до органі­заційно-технічного розвитку виробництва. її характеризують показ­ники, які часто розглядаються як види діючої потужності:

потужність на початок планового періоду (вхідна);

потужність на кінець планового періоду (вихідна);

середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховується мак­симально можливий обсяг виробництва продукції, розрахований на наявну технічну базу і плановий режим роботи та очікувані парамет­ри продукції (або фактичні за відповідний період звітного року), можливість збільшення планової змінності роботи устаткування, яка лімітує випуск продукції.

Вихідна потужність підприємства визначається з врахуванням вве­дення в дію нових потужностей, в тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здій снення заходів з підвищення ефективності виробництва та вибутті потужностей протягом планового періоду у зв'язку з фізичним ста рінням, невикористанням, структурними зрушеннями продукції та іншими причинами.

Пвих = Пвх + Пввед - Пвиб

Середньорічна потужність визначається з врахуванням фактор; часу приросту та вибуття потужностей протягом року:

^де tввед. ~ кількість повних місяців використання потужності до кін­ця року; t_виб

— кількість повних місяців до кінця року з моменту ви­буття потужностей.

Середньорічна виробнича потужність — один із важливих показників планування та оцінки роботи підприємства. Вона обгрунтовує виробничу програму підприємства, визначає виробничі резерви та потребу їх розширення відповідно до попиту.

Виробнича потужність підприємства, як правило, розраховується за ведучим цехом (дільницею, устаткуванням). При цьому врахову­ється все наявне устаткування — діюче і недіюче внаслідок поломок, ремонту, відсутності завантаження тошо, крім устаткування, яке ви­користовується спеціальними підрозділами підприємства та для навчальних потреб. Виробнича потужність розраховується на основі прогресивних нормативів продуктивності устаткування, передової технології та організації праці.

Виробнича потужність цеху визначається на основі потужностей окремих одиниць та груп устаткування, дільниць.

Річна виробнича потужність дільниці визначається за формулою:

Де К_м — кількість однотипних машин; Т_осн — річний час основної роботи одиниці устаткування в годинах; Н_в — годинна норма виро­бітку в натуральних одиницях виміру продукції; К_вн — коефіцієнт виконання норм часу для даної групи устаткування.

Резервна виробнича потужність передбачається у виробницт­вах, які можуть мати додаткове завантаження, зумовлене об'єктивними обставинами. Для покриття додаткових заванта­жень у харчовій промисловості, водо-, газо-, енергопостачанні точно передбачаються резервні потужності.

На основі планових розрахунків коефіцієнтів спряженості вироб­ничих потужностей суміжних цехів виявляються так звані «вузькі» та «широкі» місця і розробляються заходи по вирівнюванню потужнос­ті, в тому числі за рахунок введення нового устаткування, виконан­ня робіт по кооперації або ліквідації невикористовуваного устатку­вання, виконання робіт на сторону тощо.

Пропускна здатність підприємства — максимально можливий обсяг випуску продукції заданих номенклатури та асортименту.

Пропускна здатність підприємства чисельно дорівнює мінімальній з виробничих потужностей основних підрозділів, за умови, що по­тужності суміжних цехів вимірюються в однакових одиницях виміру.

Коефіцієнт використання виробничої потужності промисло­вого підприємства визначається окремо по номенклатурних гру­пах продукції, типах устаткування, в окремих випадках — по кожній одиниці устаткування:

де ВП_нат — річний обсяг випуску продукції відповідної номенкла­турної групи в натуральних одиницях виміру; П_ср — середньоріч­на виробнича потужність групи устаткування з випуску даної продукції в натуральних одиницях.

Різниця між виробничою потужністю і випуском продукції утворює резерв потужності. За умов ринкового господарювання для забезпечен­ня стабільного і стійкого економічного стану підприємства вважають оптимальним 70-80% рівень використання виробничих потужностей.

Виробничий потенціал підприємства відповідає максимально можли­вому випуску продукції за лише сприятливих виробничих умов або за мі­німального впливу несприятливих обставин.

Оцінка виробничого потенціалу поряд з розрахунком виробничої потужності сприяє формуванню більш об'єктивних нормативів для вирішення завдань планування.

Дата добавления: 2014-01-07