Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Кохання




Головна ідея новели – це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.

Марія після трирічних поневірянь по пеклу злочинницького світу повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов. У цьому полягає гуманістичний пафос твору. Чи варто було пориватися кудись у світи на пошуки великої любові, розкоші, щоб врешті – решт опинитися в рідному краї і тут пізнати справжнє кохання і стати щасливою.

В душі Хоми - Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка», які перемагають, бо кохання – рушійна сила життя.

Сюжетно – композиційні особливості новели «Сойчине крило»

Жанр твору «Сойчине крило» - новела. У словнику літературознавчих термінів дається таке визначення новели.

Новела (італ. новина) – різновид оповідання. Це невеликий прозовий твір про якусь незвичайну життєву подію, що стала поворотною в долі персонажа чи кількох головних персонажів. Дія в новелі напружена, розвиток сюжету стрімкий, гостроконфліктний, з несподіваною розв’язкою. Новелу іноді називають «сестрою драми». Всі ці ознаки мають місце в сюжетній канві твору І. Франка «Сойчине крило».

В основу новели покладена інтригуюча історія кохання двох споріднених душ, двох палких сердець, які потрапили в сіті власної безрозсудності. Дія відбувається в новорічний вечір в кімнаті центрального персонажа протягом кількох годин, а сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності. Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, в канву якого вплітається лист – сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшої психологічної напруги.

 

Уперше в українській прозі І. Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і розлогою розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя. Намічається сюжетна лінія образу фатальної жінки.

Сюжет твору напружений, динамічний, як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой – адресат занурився в егоїстичне, самозакохане життя. Це ніби втеча від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся, від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир життя злочинницького світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, які наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».

Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору він «відлюдько, самітник». Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до нового життя».

Еволюція поглядів героя – адресата

Хома – Массіно у своїх «Записках відлюдька» змальовує світ свого відчуження від людей. Це інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Ермесона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання, він став «артистом життя, естетом».

«Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленим, хоч і небагато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і поезія мого життя. Тут я можу бути самим собою». «Суспільство, держава, народ – подвійні кайдани», - стверджував він.

Герой працює радником в одному бюро, «зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця». Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу.

«Всі поважають мене, але нікому я не відкрив своєї душі».

Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не хвилюють його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою. Та він боїться навіть собі признатися у цьому.

«Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Чого ти завзялася мучити мене?»

Та чи завжди таким був наш герой? З листа молодої жінки ми дізнаємося про іншого Хому – Массіно.

Перед нами закоханий чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися.

«Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі…»

Він прагне щось змінити у цьому світі. Марія дорікає йому: «Ти весь думками й душею був у будущині, в громадській праці, службі загалові…»

Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого кохання до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі.

Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість.

«Загадкове щезнення…випхнуло мене з кипучої течії громадської праці і загнало в отсю тиху, відлюдну пристань». Однак, він, Массіно, не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, не може протистояти живим почуттям. В кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло.

Сойка імітує різні звуки, припиняє це робити, коли мостить гніздо. Марія усі три роки імітувала не тільки свої почуття, а й саме життя. У Євгена Гуцала є такий вислів: «Людина багато в чому схожа на пташку: у ранній молодості нестримно тягне її з дому, вона ладна забути все, з усім розпрощатися, щоб знайти для себе інше, нове життя, а пізніше, коли стільки побачено й пізнано, незбагненна сила тягне людину повернутися назад, до рідного гнізда, туди, де народився, звідки подався у світи…»




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1840; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.