Структура і властивості економічної інформації

Оброблення інформації на ЕОМ потребує структуризації та формалізованого опису окремих її сукупностей. Роз­глядаючи структуру економічної інформації, виділяють ЇЇ окремі елементи – прості й складні інформаційні одини­ці. Логічний підхід до структуризації дає змогу встанови­ти структурні елементи залежно від функціонального призначення інформації та її особливостей: реквізит, по­казник, інформаційне повідомлення, інформаційний ма­сив, інформаційний потік, інформаційну підсистему, ІС схема 2.

Економічна інформація має певну структуру незалеж­но від застосовуваних технічних засобів для її оброблення.

Структура розкриває побудову економічної інформації, ві­діграючи в ній ту саму роль, що і синтаксис у розмовній мові. З елементів інформації – одиниць нижчого рангу – утворюються складові сукупності – одиниці вищого ран­гу. Одиницями нижчого рангу є реквізити, а одиницею ви­щого рангу – ІС.

Реквізит – це логічно неподільний елемент. Такі еле­менти бувають двох видів: реквізити-основи та реквізити-ознаки.

Схема 2. Структура економічної інформації

Реквізити-основи кількісно характеризують конкрет­ні об'єкти управління, реквізити-ознаки – якісно. Рекві­зити-основи можуть бути кількісні, трудові, грошові (вар­тісні), абсолютні, відносні. Реквізити-ознаки можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні.

Реквізит має певну самостійність й особливі риси. Так, він може входити в найрізноманітніші складові оди­ниці інформації, що належать до різних сутностей і ма­ють різну складність (як слово може входити до складу різних речень). Ця властивість реквізиту знаходить своє відображення у формі, що всебічно характеризує рекві­зит незалежно від його наявності у певній складовій оди­ниці інформації. Форма реквізиту включає найменуван­ня, структуру (формат), значення (сукупність значень). Найменування (ім'я) служить для звернення до нього і, як правило, подається словом або групою слів. Наприк­лад, "табельний номер робітника". Це може бути також назва графи документа. При алгоритмізації та програму­ванні використовують скорочені імена – ідентифікато­ри, що мають обмежену довжину. Доцільно, щоб іденти­фікатор реквізиту був закріплений за ним незалежно від того, чи використовується цей реквізит у тій або іншій складовій одиниці інформації, у тій або іншій підсисте­мі. Це особливо важливо при створенні БД і для суміс­ності різних ІС.

Структура реквізиту – це спосіб подання його зна­чень. У структурі розрізняють довжину і тип. Довжина – кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Наприклад, "Код це­ху" – 2 знаки, "Кількість зданих на склад деталей" – мо­же займати від однієї до семи позицій, "Найменування і характеристика матеріалу" – до 120 позицій.

Типи реквізитів залежать від видів значень. Найпоши­ренішими є чисельний, текстовий, логічний типи.

Значеннями реквізитів є послідовності символів (лі­тер, цифр, різних знаків і спеціальних позначень).

Під час оброблення інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють пошук інформації, її сорту­вання, вибірку, порівняння (логічні операції).

Однорідні за формою реквізити-ознаки, які мають різ­ні значення, об'єднують у номенклатури. Наприклад, но­менклатура виробів (продукції) – це набір значень кодо­вих позначень або найменувань виробів.

З реквізитів утворюється показник – структурна оди­ниця, що характеризує конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак.

Показник – це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. Він характеризує пев­не економічне явище. На основі показників складають до­кументи. В документі може бути кілька показників. У конкретній системі показників відбивається вся господар­ська діяльність об'єкта і на їх основі здійснюється управ­ління цією діяльністю. Економічна інформація будь-яко­го об'єкта складається з інформаційних сукупностей – повного набору інформації, достатньої для всебічної ха­рактеристики об'єкта за певний проміжок часу.

Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), назива­ється повідомленням.

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідомлень. Повідомлення, за­фіксоване на матеріальному носію відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається докумен­том. Документ має самостійне змістове значення і харак­теризується повним набором реквізитів та показників.

Реквізити і показники можуть розглядатися в укруп­нених сполученнях, що дає змогу виділяти інформаційну одиницю вищого рівня – інформаційний масив, який практично інтерпретує номенклатуру, об'єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні пові­домлення.

Масив як структурна одиниця інформації набув про­відного значення за автоматизованого оброблення інфор­мації. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним пото­ком, а сукупність інформаційних потоків, які характе­ризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, – інформаційною підсистемою. Сукуп­ність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом, утворює ІС. Вона є структур­ною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформа­цію об'єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

Під час проектування ІС необхідно враховувати такі властивості економічної інформації:

– вхідна інформація в основному фіксується в первин­них документах, які не підходять для автоматичного вве­дення в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії;

– ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;

– основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному обробленню;

– здобута похідна інформація часто використовується як вхідна при наступних розрахунках;

– економічна інформація характеризується триваліс­тю збереження.

Економічна інформація має задовольняти такі вимоги:

– точність – забезпечувати її однозначне сприйняття всіма споживачами;

– вірогідність – визначати допустимий рівень спот­ворення як вхідної, так і результатної інформації, на яко­му зберігається ефективність функціонування системи;

– оперативність – відображати старіння інформації з часом і втратою актуальності (цінності). Несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнят­ті рішень.

Дата добавления: 2014-01-07