Народна мудрість

З народних джерел

Методи науково-педагогічного дослідження народної педагогіки

Української народної педагогіки

Основні джерела наукового дослідження

Розділи української народної педагогіки

Українська народна педагогіка складається з таких розділів:

· українське родинознавство (фамілістика) (об’єднує знання й досвід народу щодо створення та збереження міцної, здорової, щасливої сім’ї);

· народне дитинознавство (розкриває вікові та психологічні особливості дітей, концентрує в собі усталені погляди на емпіричні знання про умову й рушійні сили розвитку людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових і пізнавальних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як особистості);

· батьківська педагогіка (визначає роль сімейного виховання; репрезентує народну мудрість передачі дитині в сім’ї батьками духовного й виробничого досвіду, культури поведінки);

· народна дидактика (концентрує в собі сукупність знань, вироблених народом, про закономірності процесу навчання, його принципи, методи, форми організації та відповідно до віку дітей особливості засвоєння ними знань, умінь, навичок; висвітлює погляди народу на знання та їх роль у житті людини, на школу як навчальний заклад, на джерела знань);

· народна педагогічна деонтологія (з грецької – потрібне, необхідне) (вивчає проблеми обов’язку, всі норми моральних вимог і співвідношення їх; те, без чого не можна уявити справжнього виховання).

До основних джерел наукового дослідження української народної педагогіки відносяться:

· міфологія (сукупність міфів народу);

· фольклор (народна творчість; усна словесність);

· писані та друковані пам’ятки з історії України, етнографії, філософії;

· твори українських освітніх діячів, педагогів, письменників.

До методів науково-педагогічного дослідження народної педагогіки відносяться:

· самостійне опрацювання відповідної літератури;

· психолого-педагогічний аналіз фольклорного та етнографічного матеріалу;

· педагогічні спостереження;

· бесіди з батьками, літніми людьми, талановитими оповідачами, умільцями;

· анкетування;

· застосування демографічної статистики;

· оцінка та самооцінка (рейтинг);

· вивчення дитячих забав, іграшок, виробів тощо.

У народній педагогіці найбільш відповідальним періодом виховання вважається дошкільний вік.

“Малі дітоньки – що ясні зіроньки – і світять, і радують у темну ніченьку”.

“Звички трирічного зберігаються до вісімдесяти років”.

“Від п’ятирічного до дорослої людини – один крок, а від новонародженого до п’ятирічного – величезна відстань”.

“Яке змалку, таке й до останку”.

“Яке в сповитку, таке й довіку”.

Дата добавления: 2014-01-07