Концепція демографічної політики і основні напрямки регулювання демографічних процесів в Україні в сучасних умовах

Проведений аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи, більш інертної та практично некерованої, негативні наслідки якої для подальшого розвитку країни важко передбачити.

Статистичні порівняння з іншими країнами свідчать, що за основними показниками природних змін населення – народжуваності, смертності, природного приросту – Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення – 2-е місце серед країн континенту, за рівнем дитячої смертності її показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн, за очікуваною тривалістю життя (67 років) – 109-е місце у світі.

Загрозою для перспектив розвитку нації стають обсяги й темпи депопуляції, тобто абсолютного зменшення населення внаслідок перевищення кількості померлих над кількістю народжених. Втрачені в Україні традиції багатодітності призвели до того, що сумарний показник народжуваності, тобто кількість дітей, що може народити кожна жінка упродовж усього репродуктивного періоду свого життя, становить набагато менше, ніж потрібно хоча б для нульового відтворення населення (для розширеного відтворення населення необхідно мати 2,2-2,4 дитини). Падіння життєвого рівня, що триває, невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками Чорнобильської катастрофи, соціально-психологічний дискомфорт – все це примушує більшою мірою, ніж раніше, обмежувати розмір сім'ї. Процес зниження народжуваності характерний для багатьох розвинених країн світу, нині це загальна тенденція демографічного розвитку. Але є та межа зниження народжуваності, яку не можна переступити, оскільки за нею – процес депопуляції набуває незворотного характеру. Україна сьогодні підійшла до цієї межі.

Крім того, різко зменшилася кількість шлюбів, зростає число розлучених, удівців і особливо удовиць, збільшується частка бездітних і одно дітних родин, а це ще більше погіршує демографічні перспективи держави.

В Україні постійно зростає рівень смертності населення. Спостерігається особливо висока смертність чоловіків у працездатному віці, яка перевищує смертність жінок в аналогічному віці майже вчетверо. Відбувається зростання смертності населення від інфекційних та паразитарних хвороб, що є ганебним явищем для цивілізованої країни. Збільшилася смертність від туберкульозу, яка у 2-9 разів перевищила відповідні рівні, наприклад, Польщі, хоча остання має найвищі показники серед розвинених країн. Зростає смертність від факторів, спричинених соціальною напругою. Інтенсифікується вимирання найбільш вразливих груп населення – дітей, жінок, осіб похилого віку.

Головною ознакою сучасної демографічної кризи є те, що в Україні відбуваються негативні зміни не тільки у кількості, але й у якості населення. Під час обстеження стану здоров'я населення виявилося, що рівень загальної захворюваності в Україні – один із найвищих серед країн на теренах колишнього Радянського Союзу. Поширюються соціальні хвороби. Так, за рівнем захворюваності алкоголізмом і наркоманією Україна перебуває на 2- му місці серед зазначеної групи країн. Існує тенденція значного погіршення здоров'я нинішніх дітей і підлітків. Лише один з чотирьох-п'яти може вважатися цілком здоровим. Проблема поліпшення здоров'я населення сьогодні перетворилася у проблему його елементарного збереження.

На погіршення основ подальшого відтворення населення України вплинули також негативні зміни в його генофонді, що загрожують якісним виродженням українського народу. Цілеспрямоване винищення найосвіченішої, професійно підготовленої частини населення України, її інтелігенції, заможних селян під час політичних репресій і голодоморів 30-40-х років, величезні втрати працездатної частини населення під час другої світової війни, організовані переселення українців до Росії, Казахстану та інших республік колишнього СРСР, зрештою, нинішній відтік інтелекту за кордон, – все це завдало і продовжує завдавати багато в чому непоправної шкоди українській нації.

Техногенне і радіоактивне забруднення атмосфери, ґрунтів, водойм у більшості областей України спричиняє численні мутантні ушкодження генів, які можуть у майбутньому лавиноподібно поширюватись. Наслідком цього стане біологічно зумовлене зниження народжуваності, зростання потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб і виявлення їхніх нових форм.

Якщо раніше для розвитку і збереження людського суспільства мусили виживати найбільш інтелектуально розвинені та вправні його члени, то нині у зв'язку з погіршенням соціального і природного середовища реальні можливості вижити і залишити після себе потомство зберігають переважно люди фізично здорові, що віддає пріоритет чинникові фізичного розвитку людини над розумовим.

Становлення і розвиток самостійної Української держави передбачає створення армії, здатної забезпечити її обороноздатність при раціональному використанні демографічного потенціалу країни. На жаль, сьогодні склалася така ситуація, коли чисельність сучасних Збройних Сил може визначатися не стільки воєнно-політичною обстановкою та військовою політикою держави, скільки обсягами наявних вікових контингентів населення країни.

Особливо швидке зменшення чисельності призовних контингентів спостерігалося у сільській місцевості. Регіональний аналіз свідчить, що до областей, де зменшується чисельність чоловічого населення допризовного та призовного віку в міських поселеннях, належать західні області України, а також Вінницька і Одеська, а в сільських місцевостях – Харківська, Луганська, Донецька, Київська, Вінницька, Миколаївська, Львівська, Хмельницька і Тернопільська області.

Непокоять тенденції, характер і перспективи розвитку титульного населення України – українців, а саме:

· існує тенденція до кількісних втрат української нації, тобто до зменшення питомої ваги українців і зростання частки осіб інших національностей у складі населення України;

· реєструються нижчі показники демографічного відтворення українського населення щодо деяких національностей, зокрема росіян, молдаван, представників Кавказького і Середньоазійського регіонів, які останніми роками інтенсивно іммігрують до України;

· значний приплив до України осіб з абсолютно відмінними релігійними, етнічними та етичними переконаннями підвищує вірогідність виникнення додаткової соціальної напруженості в державі. Україна все більше стає спільною домівкою для населення республік колишнього СРСР, яке піддається дискримінації, страждає від збройних конфліктів та інших політичних потрясінь;

· відновлюється історична справедливість і щодо репресованих народів, котрі проживали раніше на теренах власне України, – повертаються до місць постійного мешкання кримські татари, кримчаки, німці, вірмени, болгари, греки та ін. Через це в місцях, куди вони повертаються, а також у місцях компактного розселення біженців і вимушених мігрантів можуть виникати очевидні або приховані протистояння з місцевим населенням;

· зміцнення національної самосвідомості українців часто-густо сприймається неукраїнськими національностями, переважно російськомовним населенням України, як прояв націоналізму. Ці побоювання абсолютно безпідставні, оскільки російськомовне населення має достатню кількість шкіл з викладанням російською мовою і відповідні друковані видання. Поступово встановлюється справедливість щодо титульного населення держави.

У концепції демографічного розвитку України на 2005 – 2015 рр. наголошується, що базовим положенням є трактування демографічної політики не як складової соціально-економічної політики, а як її особливої спрямованості, демографічної орієнтації. Мета демографічної політики обумовлена конкретними історичними обставинами життєдіяльності суспільства та співвідношенням поточних і перспективних завдань. Демографічна політика повинна бути спрямована на досягнення довгострокової перспективи відтворення населення з урахуванням регіональних особливостей. Вирішення демографічних проблем потребує, з одного боку, охоплення всіх регіонів заходами профілактики деструктивних демографічних чинників, а з іншого – виділення регіонів з найгострішими проблемами для розробки спеціальних програм.

В останні роки прийнято низку державних документів, орієнтованих на поліпшення демографічної ситуації в Україні, зміцнення сімейно-шлюбних стосунків, формування свідомого батьківства. Це передусім:

- національна програма «Планування сім'ї» (1994 р.);

- програма «Українська родина» (2001 р.);

- національна програма України «Репродуктивне здоров'я 2001 – 2005» (2001 р.);

- Концепція державної сімейної політики (2000 р.);

- Концепція демографічного розвитку України на 2005 – 2015 рр. (проект 2004 р.) тощо.

У 1997 році розпочав свою діяльність в Україні ФН ООН з надання підтримки Національній програмі планування сім'ї. У спільних заходах з українського боку брали участь Міністерство охорони здоров'я, Міністерство освіти, Державний комітет у справах сім'ї та молоді, приватні та громадські організації, засоби масової інформації. За допомогою ФН ООН було створено національну мережу центрів репродуктивного здоров'я та планування сім'ї.

З самого початку своєї діяльності ФН ООН разом з національними партнерами провів дослідження стану репродуктивного здоров'я в Україні. Крім того, за фінансової підтримки ФН ООН та ВООЗ були проведені наукові дослідження репродуктивного та статевого здоров'я підлітків, а також стану сексуального насильства по відношенню до дітей та підлітків.

Діяльність Фонду спрямовано на допомогу Урядові України у:

· створенні системи підвищення кваліфікації та якості послуг медичного й освітнього персоналу задля покращання здоров'я молоді (віком 15-28 років), а також усіх жінок репродуктивного віку;

· зниження кількості абортів та захворювань, що передаються статевим шляхом;

· підвищення рівня використання сучасних контрацептивів;

· зниження материнської смертності та смертності новонароджених.

З цією метою:

· організується професійне навчання, проведення семінарів та конференцій, закупка та безкоштовне розповсюдження в регіонах України контрацептивів;

· придбання діагностичного обладнання та розхідних матеріалів для регіональних центрів планування сім'ї, випуску інформаційних та навчальних матеріалів з питань репродуктивного здоров'я, в першу чергу, розрахованих на молоду аудиторію;

· з метою підвищення ефективності управлінських рішень, розробляється та впроваджується менеджмент-інформаційна система для закладів охорони репродуктивного здоров'я.

Всі ці заходи виконуються спільно з Міністерством охорони здоров'я та Державним Центром соціальних служб для молоді.

Крім цього, ФН ООН разом з програмою ООН-СНІД співпрацюють у галузі профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції, СНІД та захворювань, що передаються статевим шляхом у збройних силах України. Національним партнером в даній програмі виступає Міністерство оборони України. Діяльність спрямовано на підготовку фахівців з питань профілактики ВІЛ-інфекції та СНІД серед офіцерів збройних сил України, які працюватимуть в управліннях виховної роботи військових частин і поширюватимуть знання серед особового складу збройних сил. Перед початком цієї роботи було проведено дослідження поведінки військовослужбовців в Україні стосовно можливості розповсюдження ВІЛ-інфекції, підготовлено звіт з висновками та рекомендаціями, які лягли в основу практичної роботи в армії. Для виконання зазначених заходів ФН ООН надає Міністерству оборони навчальні матеріали та обладнання для професійної підготовки офіцерів.

ФН ООН та Програма ООН/СНІД підтримують також українські державні Центри здоров'я, надаючи змогу підготувати фахівців з розробки освітніх матеріалів для навчання молоді навичок безпечної поведінки, профілактики ВІЛ-інфекції та наркоманії.

ФН ООН забезпечує участь українських спеціалістів у міжнародних заходах з народонаселення та розвитку – зустрічах, конференціях, навчальних семінарах.

ФН ООН надає фінансову та технічну підтримку для навчання журналістів з методик освітлення питань народонаселення та розвитку в засобах масової інформації, проводить підготовку фахівців з попередження сексуального насильства стосовно жінок та дівчат-підлітків та підготовку спеціалістів з надання допомоги жертвам сексуального насильства.

Як позитивний досвід діяльності ФН ООН в Україні, було створено діючу модель взаємодії міжнародних установ з урядовими та неурядовими організаціями, а також з іншими агенціями системи ООН, такими як Програма Розвитку ООН (UNDP), Дитячий Фонд ООН (UNICEF), Програма ООНСНІД (UNAIDS), Агенцією з міжнародного розвитку США (USAID), Британською Радою, міжнародними неурядовими організаціями.

У вересні 2000 року на Саміті Тисячоліття в Нью-Йорку Україна підписала «Декларацію тисячоліття» ООН. Підписуючи цю Декларацію, Україна взяла на себе зобов’язання досягти Цілей Тисячоліття в галузі розвитку в період до 2015 року за шістьма напрямками:

- подолання бідності;

- забезпечення якісної освіти впродовж життя;

- забезпечення сталого розвитку довкілля;

- поліпшення здоров'я матерів та зменшення дитячої смертності;

- скорочення епідемії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу;

- забезпечення гендерної рівності.

Цілі Розвитку Тисячоліття для України – це 6 орієнтирів та 13 конкретних завдань на довгострокову перспективу, адаптованих з урахуванням особливостей національного розвитку нашої країни. Задля досягнення визначених цілей та бажаного рівня розвитку, необхідно проводити таку економічну політику, яка покращить достаток усього народу України.

Задля поліпшення ситуації в межах досягнення Цілей розвитку Тисячоліття, Україною задекларовані наступні завдання:

Ø Зменшити до 2015 року на 17% рівень материнської смертності.

На сьогодні стан здоров’я вагітних жінок в Україні вважається незадовільним: на анемію страждає більше половини вагітних жінок, кожна десята вагітність закінчується самовільним викиднем або передчасними пологами. Основними причинами такої ситуації спеціалісти вважають неправильне харчування через низький соціально-економічний стан сімей, інфекції, які передаються статевим шляхом, штучне переривання вагітності та вплив екологічних факторів. Однак, порівняно з 2001 роком показник материнської смертності знизився на 52%, кількість абортів – на 36%, застосування контрацепції як альтернативи небажаній вагітності збільшилося на 41%.

Починаючи з 1995 року материнська смертність в Україні мала тенденцію до зниження і у 2000 році вона становила 24,7 осіб на 100 тис. народжених живими немовлят. У 2008 році цей показник склав 11,5 осіб., що у 2,6 разів менше ніж у 1991 році, коли цей показник становив 29,8 осіб.

Ø Зменшити до 2015 року на 17% рівень смертності дітей віком до 5 років.

За останні роки показник малюкової смертності значно зменшився. Якщо у 1993-95 роках цей показник сягав 14,9-14,7 осіб, то у 2000 році він становив 11,9 осіб, у 2003 році – 9,7 осіб, а в 2008 році – 9,4 осіб на 1000 новонароджених живими немовлят.

Показник, на думку експертів, залишається високим, що є наслідком як певних недоліків надання акушерсько-гінекологічної і неонатологічної допомоги, так і низки соціально-економічних причин.

Рівень смертності дітей віком до 5 років становив у 2008 році 12 осіб на 1000 померлих у середньому за рік (у 2001 році – 14,9; у 2004 році – 12,4; у 2005 році – 12,9).

З метою забезпечення безпечного материнства та народження здорових дітей розпочато впровадження сучасних технологій та форм надання акушерської допомоги, серед яких: реорганізація пологових стаціонарів, створення індивідуальних та сімейних пологових залів, підтримка породіллі з боку її родичів та інші.

У всіх обласних пологових будинках створені й оснащені відділення реанімації новонароджених, що дає змогу виходжувати дітей, які народилися з вагою менше 1 кг. Тривають заходи з підтримки грудного вигодовування дітей.

Завдяки цьому в пілотних регіонах України (АР Крим, Волинській, Донецькій, Львівській областях) рівень ускладнених пологів знижено з 70% до 30%, питома вага операції «кесарів розтин» знижена на 40–50%, суттєво зменшено застосування медикаментів при пологах.

20 березня 2008 року у Києві близько 40 представників регіональних та національних засобів масової інформації, експерти агенцій ООН, урядових та недержавних установ зустрілися для обговорення українських можливостей щодо поліпшення здоров’я матерів та зменшення рівня дитячої смертності. Зустріч з пресою відбулася напередодні 7 квітня – Всесвітнього дня здоров’я в рамках проведення національної інформаційно-просвітницької кампанії ООН, присвяченої досягненню Цілей тисячоліття у галузі розвитку (ЦРТ) в Україні.

Основні напрями державної демографічної політики в Україні:

У сфері сімейної політики та народжуваності головною метою є формування системи особистих і суспільних цінностей, орієнтованих на сім’ю з двома дітьми, як основного осередку відтворення населення, зміцнення та підвищення її виховного потенціалу. Об’єктами безпосередньої уваги держави мають бути молоді сім’ї та сім’ї з неповнолітніми дітьми. Пріоритетними напрямами державної підтримки сім’ї мають бути:

Ø створення умов для поліпшення матеріального становища сімей шляхом:

· зростання трудових доходів, подолання бідності працюючого населення;

· реалізації конституційних гарантій встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, інших видів соціальних виплат та допомог на рівні не нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму,

· розвитку кредитування на демографічні цілі, в тому числі із застосуванням механізмів податкового кредиту;

· економічне стимулювання сімей, зокрема кредитними та податковими інструментами;

· підтримки сімейного підприємництва, фермерства, інвестування у розвиток соціальної та виробничої інфраструктури села.

Ø поліпшення житлових умов сімей шляхом:

· розвитку житлового кредитування, передусім молодіжного, іпотеки, участі населення в пайовому будівництві і житлово-накопичувальних програмах;

· забезпечення будівництва соціального житла для громадян, які його реально потребують.

Ø забезпечення розвитку та виховання дітей в сім’ї шляхом:

· розвитку дошкільного і позашкільного виховання і освіти, включаючи сімейні форми;

· запровадження соціального патронування та супроводу неповних, соціально неблагополучних, бідних сімей з неповнолітніми дітьми державними та громадськими структурами;

· удосконалення законодавства та механізму усиновлення дітей, які залишились без батьківського піклування; надання оперативної допомоги безпритульним дітям.

Ø утвердження високого соціального статусу сім’ї шляхом:

· пропаганди дітонародження, досвіду організації сімейного життя у засобах масової інформації, започаткування сучасних форм підготовки школярів, молоді до шлюбу та сім’ї;

· збагачення шлюбно-сімейних традицій, підвищення статусу материнства і батьківства у суспільстві;

· розвитку соціального сервісу в сфері обслуговування сімей, надання їм послуг і консультацій.

У сфері поліпшення здоров’я, зниження смертності та підвищення тривалості життя населення стратегічними напрямами діяльності є:

Ø підвищення якості життя, зменшення соціально детермінованих відмінностей у захворюваності і смертності населення:

· профілактики та зниження професійної захворюваності;

· поліпшення санітарно-епідемічної, екологічної ситуації;

· зниження травмонебезпечності навколишнього середовища.

Ø реформування системи охорони здоров’я, здійснення відповідних організаційних та профілактичних заходів зміцнення й охорони здоров’я на суспільному рівні шляхом:

· синхронізації змін в управлінні охороною здоров’я із збільшенням обсягів її фінансування, зокрема шляхом розвитку платних медичних послуг, запровадження медичного страхування;

· переорієнтації державної системи охорони здоров’я на профілактику захворювань, насамперед хронічних, інфекційних, гінекологічних тощо;

· підвищення ролі первинної медико-санітарної допомоги, зокрема на засадах сімейної медицини;

· поліпшення репродуктивного здоров’я населення, забезпечення доступності якісної медико-генетичної, акушерської допомоги, пропаганди сучасних засобів планування сім’ї.

Ø стимулювання позитивних зрушень у поведінці та способі життя людей на індивідуальному рівні шляхом:

· формування механізму заохочення населення до ведення здорового способу життя;

· пропаганди і забезпечення рівних можливостей тривалого, здорового, повноцінного життя.

Передумовою ефективності державного регулювання міграцій є істотне зростання рівня життя та поліпшення можливостей працевлаштування економічно активного населення з отриманням заробітної плати, яка задовольняє їх потреби, на теренах України. Головними пріоритетами державної демографічної політики у цій сфері є:

Ø зменшення масштабів зовнішньої, зокрема трудової, міграції українських громадян, подолання її негативних наслідків та недопущення їх в майбутньому шляхом:

· збільшення кількості міждержавних угод про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;

· стимулювання зворотності зовнішніх трудових поїздок;

· забезпечення соціальної захищеності українських працівників за кордоном.

Ø економічне регулювання внутрішніх міграційних потоків шляхом:

· створення системи інформування населення про можливості працевлаштування в інших регіонах країни;

· розвитку маятникових міграцій;

· подолання різких регіональних диспропорцій в якості життя населення;

Ø залучення можливостей пом’якшення демографічної кризи шляхом:

· реалізації зваженої державної міграційної політики щодо залучення іммігрантів з інших країн;

· запобігання нелегальній міграції, зокрема транзиту нелегальних мігрантів через територію України.

У сфері подолання негативних наслідків старіння населення основними пріоритетами є:

Ø створення механізмів забезпечення життєдіяльності літніх людей, їх залучення до активного способу життя поза сферою трудової діяльності шляхом:

· підвищення рівня соціального забезпечення пенсіонерів за віком;

· розвитку системи сервісу для літніх людей, включаючи облаштування житла, виробництво спеціальних продуктів харчування, організацію побуту, рекреації, дозвілля, освіти, туризму тощо;

· розвитку первинної медико-санітарної допомоги особам похилого віку, передусім одинакам;

· створення державної спеціалізованої геріатричної служби, яка матиме медико-соціальний характер;

· розвитку мережі спеціалізованих закладів для літніх людей та інвалідів.

Ø ефективне використання залишкового трудового потенціалу осіб пенсійного віку.

У сфері регіонального демографічного розвитку. Розв’язання проблем демографічного розвитку на регіональному рівні виходить з необхідності реалізації двох ключових взаємопов’язаних завдань:

Ø досягнення скорочення розриву у рівнях регіональних демографічних показників;

Ø забезпечення стійкого, збалансованого демографічного розвитку кожного з регіонів.

Основним інструментом державного впливу є принцип диференційованого надання державної підтримки регіонам, що передбачає:

- посилення комплексності, адресності та ефективності заходів демографічної політики, зокрема на регіональному рівні;

- удосконалення механізму державної підтримки розвитку регіонів;

- забезпечення оптимального балансу між централізованим визначенням пріоритетних напрямів демографічного розвитку кожного з регіонів і прийняттям тактичних рішень на регіональному рівні.

Вироблення стратегій державного стимулювання демографічного розвитку регіонів виходить з необхідності координації заходів:

- довгострокових державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій розвитку;

- державних цільових програм;

- державних та регіональних програм економічного та соціального розвитку;

- державного стимулювання розвитку депресивних територій;

- регіональних програм розвитку спеціальних економічних зон і спеціальних режимів інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

З огляду на обмеження фінансових ресурсів та наявність багатьох проблем у сфері демографічного розвитку необхідним є виділення пріоритетів по кожному з регіонів, обов’язкове їх узгодження з джерелами та обсягами бюджетного фінансування. Виходячи з наявної диференціації демографічної ситуації, додатковими до загальнодержавних пріоритетів завданнями демографічного розвитку окремих регіонів України є:

Ø для АР Крим та Запорізької області – зниження смертності немовлят, смертності населення від вбивств та зловмисних травм; крім того для:

· Запорізької області – зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм; поліпшення екологічної ситуації; підвищення тривалості життя та народжуваності;

· АР Крим – вирішення проблем облаштування депортованих народів;

Ø для Вінницької та Житомирської областей - зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; крім того для:

· Житомирської області – зниження смертності населення від хвороб органів дихання; зниження рівня безробіття;

Ø для Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей – зниження смертності населення від хвороб органів дихання; крім того для:

· Волинської та Львівської областей – запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів;

Ø для Дніпропетровської та Донецької областей –зниження смертності немовлят, смертності населення від інфекційних і паразитарних хвороб, хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень; підвищення народжуваності; поліпшення екологічної ситуації; крім того для:

· Донецької області – зниження смертності населення внаслідок вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків, отруєнь і травм; запобігання значного природного скорочення населення; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку, запобігання транзиту та перебування в Україні нелегальних мігрантів;

Ø для Закарпатської та Херсонської областей – зниження смертності населення від інфекційних і паразитарних хвороб; крім того для:

· Херсонської області – зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків, отруєнь і травм; зниження рівня безробіття;

· Закарпатської області – запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів;

Ø для Київської, Кіровоградської областей та м. Севастополя – зниження смертності населення від злоякісних новоутворень; крім того для:

· Київської області – зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу; підвищення народжуваності;

· Кіровоградської області – зниження смертності населення від хвороб органів дихання, нещасних випадків, отруєнь і травм; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку;

Ø для Луганської та Харківської областей – зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу; підвищення народжуваності; крім того для:

· Луганської області – зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків, отруєнь і травм; поліпшення екологічної ситуації; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку;

Ø для Миколаївської та Одеської областей – зниження смертності населення від інфекційних і паразитарних хвороб; крім того для:

· Одеської області – зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм, запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів;

Ø для Полтавської та Чернігівської областей – зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм; підвищення народжуваності; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; крім того для:

· Чернігівської області – зниження смертності населення від хвороб органів дихання;

Ø для Рівненської та Чернівецької областей – зниження смертності немовлят; зниження рівня безробіття; крім того для:

· Чернівецької області – запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон;

Ø для Сумської та Черкаської областей –зниження смертності населення від хвороб системи кровообігу, хвороб органів дихання; підвищення народжуваності; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; крім того для:

· Сумської області – зниження рівня безробіття та створення нових робочих місць, запобігання транзиту та перебування в Україні нелегальних мігрантів;

· Черкаської області – зниження смертності немовлят;

Ø для Тернопільської та Хмельницької областей –зниження смертності населення від хвороб органів дихання; зниження рівня безробіття; крім того для:

· Хмельницької області – зниження смертності населення від злоякісних новоутворень; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку;

· Тернопільської області – запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон;

Ø для м. Києва – регулювання внутрішньодержавних міграцій, запобігання транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів.

Результатом цих заходів має бути поетапне зменшення рівня регіональної диференціації демографічної ситуації в Україні, створення умов, за яких регіони-донори з відносно високими рівнями економічного розвитку не втрачатимуть стимулів для забезпечення покращання демографічної ситуації.

Формування національної демографічної політики потребує надійної інформаційної бази. Вона необхідна для дослідження демографічних процесів і чинників, що зумовлюють їхню динаміку. Без її результатів неможливо створити надійні наукові підвалини демографічної політики. Це потребує здійснення таких кроків:

Кабінету Міністрів України:

- розширити програму записів актів громадянського стану і програму їхньої розробки для того, щоб поточна демографічна статистика у поєднанні з даними Всеукраїнського перепису населення стала надійною інформаційною базою дослідження проблем демографічної кризи і розробки заходів демографічної політики;

Кабінету Міністрів України, Національній академії наук та Держкомстату:

- налагодити постійний моніторинг демографічних процесів;

- розгорнути діяльність новоутвореного Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, розширити масштаби демографічних досліджень, забезпечити необхідний науковий супровід демографічної політики, здійснювати розробку пропозицій щодо вдосконалення заходів активізації національної демографічної політики, проводити демографічну експертизу законодавчих і нормативних змін, систематично розробляти демографічні прогнози;

- забезпечити систематичне висвітлення у засобах масової інформації розвитку демографічних, зокрема міграційних, процесів, становища біженців та мігрантів тощо.

Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань:

· економічному забезпеченні відтворення населення;

· належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку;

· поліпшенні екологічної ситуації;

· зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму;

· популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв);

· забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

Питання для самоконтролю

1. Що таке демографічна політика?

2. На що покликана впливати демографічна політика?

3. Що є об’єктом демографічної політики?

4. Що є суб’єктом демографічної політики?

5. До чого зводяться цілі демографічної політики?

6. Що включають у себе основні напрямки демографічної політики?

7. Які виокремлюють сфери демографічної політики?

8. Що включає у себе структура демографічної політики?

9. Що входить у комплекс економічних заходів демографічної політики?

10. Що входить у комплекс адміністративно-правових заходів демографічної політики?

11. Що входить у комплекс виховних і пропагандистських заходів демографічної політики?

12. Який вплив демографічної політики на демографічні процеси в суспільстві визначається як прямий або непрямий?

13. Чим визначаються цілі і системи заходів по регулюванню відтворення населення?

Дата добавления: 2014-01-07