Стаття 50 КК Поняття покарання та його мета

1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

2. Покарання має на меті не тільки кару, а й ви­правлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

3. Покарання не має на меті завдати фізичних страж­дань або принизити людську гідність.

* * *

1. Покарання — це особлива форма державного примусу, щозастосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину.

Воно полягає у тому, що засуджений зазнаєпевних втрат, передбачених діючим кримінальним та виправ­но-трудовим законодавством, і має на меті виправлення та пе­ревиховання засуджених в дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття, а та­кож запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так іншими особами і тягне судимість винного.

Покарання — один з важливих кримінально-правових інститутів, завдяки якому знач­
ною мірою досягається ефективність норм кримінального права.

Суть покарання полягає в тому, що засуджений зазнає кари за вчинений злочин, тобто певних втрат і обмежень.

Це може виражатись в обмеженні пересування і спілкування з іншими членами суспільства (при позбавленні волі), права обирати рід трудової діяльності на свій розсуд (при позбавленні права зай­мати певні посади або займатись певною діяльністю), в мате­ріальних обмеженнях (ари виправних роботах, штрафі, конфіс­кації майна).

2. Кара виступає як один із засобів для досягнення ви­правної та превентивної мети покарання. Поряд з цим вона не єєдиним засобом для досягнення такої мети. Покарання пов'язане також із застосуванням комплексу виховних, культурно-освітніх та інших заходів, направлених на перевиховання засуджених.

Караючи осіб, винних у вчиненні злочинів, судові органи захищають охоронювані законом особисті інтереси громадян, їх організацій чи об'єднань, держави і суспільства в цілому. В покаранні втілюються такі принципи, як законність, гуманізм, рівність всіх перед законом незалежно від раси, політичних, релігійних та інших переконань.

3. Покарання відрізняється від інших форм державного при­мусу тим, що воно виступає як реалізація кримінально-правових відносин між особою, яка вчинила злочин, та державою в особі органів правосуддя в широкому розумінні цього слова і при­значається від імені держави.

2.Характерні ознаки покарання

3.Покарання в системі заходів кримінально-правового впливу. Відмінність кримінального покарання від інших заходів кримінально-правового впливу

Відмінність кримінального покарання від заходів, які засосовуються за провину

Для того, щоб безпосередньо перейти до розгляду цього питання, необхідно спочатку згадати основи права.

Як відомо, будь-яке антигромадське діяння, що заподіює шкоду суспільству і яке наказується відповідно до закону є правопорушенням.

Усі правопорушення підрозділяються на злочини і провини.

Злочини - це суспільно небезпечні правопорушення, заборонені кримінльним законодавством.

Суспільна небезпека полягає в тому, що вони завдають шкоди самим умовам існування суспільства, його суспільному і державному ладу, основним правам і свободам громадян і т.д.

Протиправні діяння, прямо не передбачені КК, відносяться до іншого виду правопорушень - провинам.

Протиправні провини, у залежності від об'єкта правопорушення, в залежності від характеру завданної шкоди й особливостей відповідних їм правових санкцій, поділяються на адміністративні, дисциплінарні і цивільні правопорушення, передбачені відповідними галузями права.

Чотирьом перерахованим вище видам правопорушень відповідають чотири види юридичної відповідальності:

кримінальна,

адміністративна,

дисциплінарна і

цивільно-правова.

Оскільки далі мова йтиме про відмінність покарання від інших заходів державного впливу, необхідно помітити дуже важливий нюанс: покарання і кримінальна відповідальність - це не тотожні поняття.

Такий висновок випливає з аналізу законодавства.

Як колишній, так діючий КК передбачають кримінальну відповідальність без призначення покарання і судимості і кримінальну відповідальність із призначенням покарання і судимістю.

Такий висновок випливає зі аналізу норм Загальної частини КК, у якій говориться, що неповнолітній, засуджений за здійснення злочину невеликої чи середньої тіжкості, може бути звільнений судом від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст.105 КК).

Тут мова йде про звільнення неповнолітнього тільки від покарання. Суд у таких випадках виносить обвинувальний вирок, але не призначає покарання.

Замість покарання призначаються примусові заходи виховного впливу. Але раз є обвинувальний вирок суду, що вступив у законну силу. Виходить, що на особу покладена кримінальна відповідальність, хоча покарання і не призначене.

Такий осуд не має наслідком судимості, оскільки у відповідності зі ст. 88 КК особа, звільнена від покарання, не вважається засудженою.

Виходить, кримінальна відповідальність і покарання - поняття незбіжні, тому що кримінальна відповідальність може бути без покарання.

Але покарання не може бути без відповідальності. Отже, поняття кримінальної відповідальності ширше, ніж поняття покарання.

Отже, покарання відрізняється від інших примусових заходів за наступними ознаками:

Дата добавления: 2014-01-07