Предметом пізнання соціальної статистики є кількісний бік масових явищ і процесів соціального життя суспільства в нерозривному зв'язку з їх якісною визначеністю

Соціальна статистика — це суспільна наука, яка притаманними їй методами вивчає закономірності й тенденції соціального життя суспільства та соціальних процесів, що відбуваються в ньому, виявляє кількісні характеристики досліджуваних закономірностей в нерозривному зв'язку з якісною їх визначеністю, установлює наявність і щільність відповідних взаємозв'язків, моделює соціальні процеси, а також оцінює можливі перспективи їх розвитку за певних умов.

ПРЕДМЕТ, ОБ'ЄКТИ ТА ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ

Інструменти налаштування робочого середовища.

За допомогою цієї групи інструментів можна набудовувати інтерфейс CorelDRAW для забезпечення комфортних умов роботи. На панелі графіки дана група представлена одним інструментом Zoom (Масштаб), що має панель, що розкривається, із двох інструментів.

Pan (Панорама, Рука). Використається разом зі смугами прокручування для перегляду окремих областей зображення усередині вікна документа.

Zoom (Масштаб). Дозволяє змінювати масштаб перегляду документа.

1.1. СОЦІАЛЬНА СТАТИСТИКА ТА її ПРЕДМЕТ

Кожна людина і суспільство в цілому постійно перебувають водночас у трьох сферах: економічній, соціальній і духовній. Ці сфери нерозривно пов'язані між собою, безперервно взаємодіють і доповнюють одна одну. У кожній з них відбуваються певні процеси та явища, які можуть бути кількісно виміряні і якісно оцінені.

Кількісні характеристики масових процесів і явищ, притаманних економічній сфері, вивчає, узагальнює й аналізує економічна статистика. Вона використовує з цією метою відповідні методологічні положення та статистичні методи.

Аналогічні завдання в соціальній і духовній сферах має соціальна статистика.

Соціальне життя суспільства являє собою сукупність процесів, кожний з яких породжується численними соціальними явищами, їх перебігом у часі і просторі. Соціальні явища — це не що інше, як конкретні вияви взаємодії окремих осіб, суспільних груп і соціальних інститутів, спрямовані на задоволення певних інтересів і потреб.

Усі соціальні явища й процеси, соціальне життя в цілому характеризуються не лише якісними виявами, а й кількісно. У кожний момент часу зазначені явища й процеси, а також їх суспільні наслідки можна кількісно визначити: виміряти їх рівні та поширеність, знайти їх співвідношення, виявити взаємовпливи, оцінити перспективи подальшого розвитку. На підставі всієї сукупності результатів таких вимірювань можна дістати кількісні характе­ристики соціального життя, виявивши закономірності й тенденції їх розвитку.

Суспільство є об'єктом вивчення всіх суспільних наук, але кожна з них зосереджується на пізнанні цілком певних аспектів його функціонування. Свій предмет пізнання має і соціальна статистика.

Соціальна статистика разом із теорією статистики, економічною статистикою та статистикою населення утворюють соціальну економічну статистику, або просто статистику, яка вивчає всі суспільні явища й процеси. Усі ці галузі статистики доволі тісно пов'язані між собою завдяки не лише спільному об'єкту дослідження, яким є суспільство в усьому розмаїтті його форм і виявів, а й взаємозумовленості економічних, соціальних і демографічних процесів. Саме тому потрібний комплексний підхід до вивчення життя суспільства. Принципова різниця між зазначеними галузями статистики полягає в тому, що кожна з них має свій предмет дослідження.

Соціальна статистика досліджує всі аспекти соціального життя суспільства, приділяючи головну увагу тим із них, які на даному етапі суспільного розвитку становлять найгостріший соціальний інтерес і стосовно яких потрібна відповідна соціальна політика.

Уявлення про те, яка статистична інформація може знадобитися для вивчення соціального життя й дослідження змін, що безупинно в ньому відбуваються, дає стислий огляд розвитку суспільства з давніх часів до наших днів. Еволюція суспільства починалася в натуральних умовах та незабрудненому середовищі, коли його члени мали багато вільного часу. Проте, прагнучи забезпечити свої спочатку насущні, а потім дедалі швидше зростаючі потреби в харчах, одязі та предметах побуту, більшість членів суспільства, коли досягали певного віку, змушені були витрачати чимало свого вільного часу, щоб здобувати чи виробити матеріальні блага, і неминуче завдали певної шкоди навколишньому середовищу. Так зародилася відома проблема, сутність якої полягає в суперечності між прагненням одержати якомога більше матеріальних благ, зберігши час на дозвілля, і не завдати непоправної шкоди довкіллю. З поступовим розвитком економіки дедалі більше людей можна було забезпечувати всім необхідним для життя, що зумовило зростання чисельності населення та його густоти по кожній території. Прогрес медичних знань і розвиток системи охорони здоров'я сприяє збільшенню середньої тривалості життя, а отже, і змінам у віковій структурі населення. Розвиток освіти й науки сприяє підвищенню інтелектуального та культурного рівня населення, спричинюючись до відпливу значної його частини зі сфери виробництва. Сформована система суспільного виробництва та поділу праці призводить до нерівності в розподілі доходів, тобто до економічної диференціації населення: загальна бідність перетворюється на бідність окремих прошарків населення, що тягне за собою соціальну напруженість у суспільстві. Нерівність економічна посилюється соціальною нерівністю, яка зумовлюється неоднаковістю індивідуальних здібностей людей і несприятливими сімейними обставинами. Для пом'якшення проблем, до яких призводить економічна та соціальна нерівність, у суспільстві створюються служби соціального захисту населення. А проте, нерівність неминуче зберігається, породжуючи гноблення, дискримінацію, безробіття та злочинність. Ця схема розвитку суспільства дає в цілому уявлення про те, яка статистична інформація потрібна для характеристики соціального життя.

Насамперед, необхідна інформація про чисельність і структуру населення та зміни цих показників. Така інформація становить основу соціальної статистики, оскільки окремі люди та різні їх групи є безпосередніми учасниками всіх соціальних процесів. Більшість людей живе в сім'ях, які утворюють домашні господарства. Сім'ї різняться за типами, розмірами, складом, етнічним походженням, віросповіданням, соціальним станом, рівнем доходів та добробуту і т. ін.; більшість перелічених ознак застосовується й для класифікації домогосподарств. Соціальний устрій суспільства та ступінь відкритості соціальних класів і груп зумовлюють соціальну мобільність населення. Знати кількісні характеристики всіх цих процесів дуже важливо для вироблення соціальної політики щодо зайнятості, бідності, рівномірності розподілу ресурсів та мобільності населення.

Соціальне життя суспільства визначається не лише його соціальним устроєм, чисельністю і структурою населення, сімей і домогосподарств, але й умовами життя, на які впливає безліч різноманітних чинників. Одним із найважливіших є забезпечення житлових умов населення, що характеризуються такими показниками, як наявність та стан житла, його місцезнаходження й благоустрій. Не менш істотними характеристиками умов життя населення є можливості, забезпечувані суспільством для реалізації економічної активності населення, задоволення його потреб і гарантування прав і свобод; доступність для населення послуг системи соціального захисту, якісних медичних і освітніх послуг; наявність екологічно безпечного середовища проживання. До важливих чинників, що істотно впливають на умови та спосіб життя людей, належать і такі:

а) змінювана структура розподілу часу, що або збільшує кількість вільного часу, наявного в розпорядженні членів сім'ї, або зменшує його;

б) існування в суспільстві доступних засобів для раціонального використання вільного часу;

в) реальні можливості населення щодо витрачання певної частини власних коштів на організацію дозвілля.

Усю зазначену інформацію, що характеризує різноманітні аспекти соціального життя, можна поділити на кілька груп:

* інформація про кількісні та якісні характеристики об'єктів соціальної статистики;

♦ інформація про соціально-політичний лад суспільства і суспільно-політичне життя;

• інформація про умови життя населення;

• інформація про рівень життя населення в цілому і окремих
його соціальних груп;

♦ інформація про спосіб і якість життя населення;

• інформація про джерела одержання коштів і про витрати суспільства на соціальну сферу.

Структурну схему соціальної статистики зображено на рис. 1.1.

Суспільство не є одноріднім за своєю природою, тому соціальна статистика має давати характеристику не тільки суспільства в цілому, а й вивчати становище та поводження різних груп населення, які йому належать.

Соціальна статистика охоплює визначення джерел статистичної інформації, потрібної для розв'язування тієї чи іншої проблеми, збір даних, їх обробку, аналіз та інтерпретацію результатів. Соціальна статистика ґрунтується на матеріалах переписів населення, даних державної статистичної звітності, а також на інформації, здобутій у результаті спеціальних вибіркових обстежень, що їх організують і проводять органи статистики.

Соціальна статистика для вивчення соціального життя суспільства застосовує як кількісні, так і некількісні дані. Вихідні дані визначають специфіку методів соціальної статистики.

ІІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ

Соціальна статистика в Україні має непросту історію. її виникнення можна віднести до першої половини XVIII століття., коли на доволі високому рівні було проведено переписи робітників фабрик та мануфактур. На їх підставі було зібрано інформацію про походження, вік, виконувану роботу, форму й розмір заробітної плати, а також про родинний стан зазначених робітників. Уперше такий перепис було здійснено разом із загальною (першою) ревізією населення (1718—1727), але пізніше (1732, 1736 і 1741) було проведено спеціальні переписи робітників. Недоліком цих переписів було те, що їх матеріали використовувалися, здебільшого, з оперативною метою, а це потребувало лише найпростішого узагальнення та аналізу.

У другій половині XVIII століття виник новий тип статистичних робіт, метою яких було зібрати статистичні дані про соціально-економічного становище суспільства. Протягом 1765—1767 років було проведено «генеральний опис» Малоросії, матеріали якого давали розгорнуту характеристику не лише економічного становища, а й соціального життя України. Незважаючи на певну цінність, матеріали обліково-статистичних праць того періоду являли приклад описової статистики й характеризували соціальне життя не в комплексі, а фрагментарно.

Становлення соціальної статистики як науки почалося у другій половині XIX сторіччя в загальній системі державності. Значний внесок у її розвиток зробили українські вчені та спеціалісти. Земський статистик Полтавської губернії А. В. Пешехонов у другій половині XIX століття вперше провів обстеження бюджетів селянських господарств. Відомий український статистик Ф. А. Щербина (1849—1936) у своїх працях «Селянські бюджети і залежність їх від врожаїв та цін на збіжжя» і «Селянські бюджети» заклав основи бюджетної статистики.

Д. П. Журавський (1810—1856) у праці «Статистичний опис Київської губернії» вперше у статистичній практиці описав наявність диференціації селян за умов кріпацтва. Особливо велике значення для розвитку соціальної статистики мала праця Д. П. Журавського «Про джерела і про вжиток статистичних відомостей», де він наголошував на тому, що статистика необхідна для «вивчення всього, що стосується людини» і намітив програму розвитку соціальної статистики за найважливішими розділами: соціальна структура населення і його заняття; вивчення народного побуту, житлових умов і харчування населення; статистика театрів, клубів і народних розваг; статистика злиденності, бідності, сирітства; статистика самогубств та ін.

Ю. Е. Янсон (1835—1893) у своїх працях приділяв велику увагу соціальним характеристикам населення в поєднанні з характеристиками осель; моральній статистиці.

Статистику здоров'я розвивали М. В. Бєляєв, О. С. Береневич, К. С. Веселовський, К. Г. Воблий. Вагомий внесок у розвиток соціальної статистики зробили також М. В. Птуха (1894— 1967), Ю. А. Корчак-Чепурківский (1896—1967), А. П. Хоменко (1891—1939), Ю. Бузек (1873—1936), В. Ф. Бурлин (1909—1995) та ін.

Розвиток соціальної статистики у нашій країні було фактично припинено в ЗО—50-х роках XX сторіччя. Соціальна статистика в цей період потерпала так само, як і все суспільство. Протягом цих десятиліть було знищено мільйони людей, ідей, матеріальних цінностей, навичок і умінь. Замість соціально-економічних вимірювань як прикладної наукомісткої діяльності в зазначений період статистичні праці підганяли під потрібний результат. Соціальну статистику взагалі вилучили з органів державної статистики, віддавши її на «відкуп» міністерствам і відомствам. Усе це призвело до виродження соціальної статистики, були втрачені навички аналізу та інтерпретації статистичної інформації. Сталося так, що соціальну статистику було відірвано від теорії статистики, що призвело до зниження рівня наукових праць і рівня підготовки не лише статистиків, а й усіх економістів. З 60-х років почалося відродження соціальної статистики, проте статистика, скажімо, правопорушень залишалася закритою до 90-х років XX сторіччя.

Нині усунено практично всі обмеження щодо вивчення й аналізу соціального життя суспільства, але натомість виникла інша проблема: наявна методологія соціальної статистики в нашій державі була не підготовленою до «роботи» за умов проведення реформ і змін соціальної обстановки. Швидкий вихід України на міжнародну арену та вступ її до різних міжнародних організацій висунули перед соціальною статистикою ще одне завдання, яке полягає ось у чому. Для забезпечення міжнародного порівняння різноманітних аспектів соціального життя статистичні показники, що розраховуються в Україні, мають бути порівнянними з аналогічними показниками інших країн світу, а отже, методика їх відшукання має відповідати світовим стандартам. Зіставляючи соціальну інформацію, здобуту в Україні, з аналогічною інформацією на міжнародному рівні, можна оцінити фактичний рівень життя населення країни на загальному тлі світового розвитку.

Статистична інформація про соціальне життя суспільства, що її надає соціальна статистика, становить інтерес для широкого кола користувачів. Населення дістає об'єктивну інформацію про стан суспільства і процеси, які в ньому відбуваються, про рівень життя різних соціальних груп та роль цих груп у суспільстві; про стан і розвиток соціальної сфери, яка безпосередньо обслуговує населення і домогосподарства, і про багато іншого. Соціальна статистика має відбивати всі сторони життя населення, оскільки лише повна й об'єктивна інформація про всю сукупність соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, дає змогу активно впливати на соціальне життя.

Науковці та спеціалісти, використовуючи інформацію й методологію соціальної статистики, виконують науково-дослідні роботи з проблем аналізу розвитку суспільства, основною метою яких є своєчасне виявлення негативних тенденцій, посилення яких може призвести до зниження рівня життя людей та усклад­нити соціальну обстановку в суспільстві. Соціальна статистика за допомогою моделювання соціальних процесів дозволяє на під ставі аналізу існуючих тенденцій прогнозувати соціальне життя суспільства на перспективу.

Дані соціальної статистики необхідні й органам державного управління, які покликані забезпечувати безпеку й гідний рівень життя населення; розвивати й регулювати структуру робочих місць, оплату праці; розробляти і здійснювати соціальні програми для соціального захисту певних категорій населення. Розробка та реалізація соціальних програм передбачають наявність своєчасної, достовірної і науково обґрунтованої інформації. Таку інформацію в нашій країні можуть надати, здебільшого, органи державної статистики, що мають у своєму розпорядженні кваліфіковані кадри, необхідну методологію збору, обробки та аналізу інформації.

Соціальне життя суспільства дуже багатогранне і являє собою складну систему безлічі соціальних процесів, які відбуваються одночасно, взаємно зумовлюються і постійно взаємодіють. Діставати статистичні показники, що характеризують одночасно всі грані соціального життя суспільства в цілому, доволі складно і не завжди вдається. Тому соціальна статистика у своїх досліджен­нях широко застосовує прийом виокремлення із загальної систе­ми окремих напрямків соціального розвитку суспільства. До таких найбільш значущих напрямків досліджень у соціальній статистиці належать:

а) соціальна структура населення та її динаміка;

б) умови та рівень життя населення і окремих соціальних груп;

в) здоров'я і безпека населення;

г) освіта і культура населення;

д) політичне і громадське життя суспільства;

є) суспільна думка про різні аспекти соціального життя і т. ін.

Результати статистичних досліджень за цими та іншими напрямками із застосуванням спеціальних методів побудови інтегрованих показників дозволяють діставати узагальнену інформацію про соціальне життя, тенденції та закономірності розвитку суспільства.

Соціальна статистика поєднує в собі дві сфери, які нерозривно пов'язані між собою: сферу науки та сферу практичної діяльності.

1.2. ОБ'ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ

Об'єктом соціальної статистики є соціальна реальність, тобто соціальне життя суспільства в усіх його проявах. Складність і багатогранність соціального життя суспільства зумовлю­ються різноманітністю об'єктів, які беруть у ньому участь.

Об'єкти соціальної статистики можна поділити на два типи¹.

Дата добавления: 2014-01-07