Це період економічного та культурного розквіту Київської держави, досягнення нею вершини політичної могутності

Це період швидкого територіального зрос­тання Русі і поступової консолідації держави.

Князі об'єднали майже всі східнослов'ян­ські племена, підпорядкували собі найваж­ливішу торговельну артерію по Дніпру. Консолідації племен сприяла боротьба з ко­човиками і Візантійською імперією. Від­повідно східний і південний напрямки були головними в зовнішньополітичній діяль­ності київських князів.

За князювання Олега та Ігоря до складу держави увійшли поляни, сіверяни, древ­ляни, кривичі, радимичі, уличі, ільменські словени, а також неслов'янські племена - чудь і меря. Здійснюючи походи на схід - до Каспію та проти Візантії, князі зміц­нювали кордони держави та забезпечували Русі ринки збуту.

Дружина Ігоря - Ольга, в зовнішній по­літиці віддавала перевагу дипломатії. Вона здійснила податкову реформу (це перша на Русі реформа), чітко визначивши розміри дані та місця її збору. Ольга пер­шою із великих київських князів прийняла християнство.

Син Ігоря і Ольги - Святослав збільшив територію держави, поширивши владу на в'ятичів, що мешкали в межиріччі Волги і Оки. Князь здійснював надзвичайно актив­ну зовнішню політику, приєднавши тери­торії Дунайської Болгарії та Північного Кавказу (пізніше ці території були втра­чені). Святослав розгромив Хозарський каганат, але місце хозарів зайняли більш войовничі печеніги.

II період (Охоплює князювання Володимира Великого (978-1015 рр.) Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.)

За князювання сина Святослава - Володи­мира - загалом завершилося формування території Київської Русі. її площа стала найбільшою в Європі.

Адміністративна реформа Володимира зміцнила систему державної влади.

Володимир забезпечив захист Русі від печенігів, зміцнивши прикордонні землі сис­темою валів та укріплених містечок.

Надзвичайно важливим було запрова­дження Володимиром у 988р. християнства, обумовлене такими причинами, як необхід­ність укріплення єдності Русі, князівської влади, підняття міжнародного авторитету держави, її зближення з високорозвиненою Візантією. Прийняття християнства сприяло розвитку давньоруської культури, входжен­ню Русі в сім'ю європейських народів.

Після смерті Володимира між його синами спалахнула міжусобна боротьба, в якій пере­міг Ярослав, прозваний у народі Мудрим.

Однією із найбільших заслуг Ярослава вважається запровадження на Русі першого збірника законів - "Руської правди".

Завдяки підтримці Ярослава зростала церква, стрімко розвивалася культура. Він заснував Києво-Печерську Лавру, збуду­вав багато церков, серед яких був і Софій­ський собор, зведений у Києві на честь пере­моги над печенігами.

Ярослав Мудрий зміцнив стосунки Русі з європейськими державами, правителі яких вважали за честь мати шлюбні зв'язки з київ­ською династією.

Правління Ярослава Мудрого було апо­геєм могутності Русі.

III період (Період феодальних усобиць, які розгортаються після смертіЯрослава Мудрого. Найбільш відомі князі - Володимир Мономах (1113-1125 рр.) Мстислав (1125-1132 рр.)

Це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних усобиць, Русь фактично розпалася на окремі князівства.

Деякий час єдність руських земель підтри­мував тріумвірат старших синів Ярослава - Ізяслава, Святослава і Всеволода. Але після поразки 1068 р. на річці Альті у битві з половцями тріумвірат розпався, що призвело до посилення міжусоб­ної боротьби. З метою її усунення і об'єднання сил проти половецької загрози у 1097р. в Любечі князі зібралися на свій перший з'їзд. Учасники з'їзду закріпили володіння уділами, що склалося на той час і проголосили принцип спадкового наслідування - "Хай кожен володіє отчиною своєю". Проте, припинити усобиці ні цей, ні наступ­ні з'їзди не змогли.

Онук Ярослава Мудрого - Володимир Мономах, зайнявши великокняжий престол, припинив усобиці і об'єднав 3/4 території Русі, відродив її престиж. Володимир Моно­мах здійснив успішні походи проти полов­ців, які зайняли місце печенігів, і зупинив їх натиск на Русь.

Талановитий та досвідчений політик, Во­лодимир Мономах зумів тримати удільних князів у покорі, ліквідувати гостроту соці­альних суперечностей у суспільстві.

Син Володимира Мономаха - Мстислав - продовжував централістичну політику батька., та після його смерті Русь вступає в смугу роздробленості.

Причини роздробленості Київської Русі.

§ Великі простори держави при відсут­ності тісних економічних зв'язків за умов панування натурального господарства.

§ Напади степових кочовиків.

§ Розвиток і піднесення удільних кня­зівств і земель, що сприяло зростанню міс­цевого сепаратизму і загостренню міжкнязівських взаємин.

§ Посилення боярства, яке ставило міс­цеві інтереси вище загальнодержавних.

§ Зміна торговельної кон'юнктури. Захід­на Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київська держава за­лишилася поза світовими торговельними шляхами.

Роздробленість, що охопила Русь, отри­мала назву феодальної, оскільки вона була закономірним наслідком еволюції фео­дальних відносин.

Дата добавления: 2014-01-07