Тенденції розвитку відносин власності в економіці України. Роздержавлення та приватизація в Україні

Історичні типи власності

- общинна;

- приватна;

- суспільна;

Зараз у країнах зі змішаною економічною системою існує два основних типи власності:

1. Приватна – виражає такі відносини між людьми, за яких результати й умови виробництва привласнюються індивідуально.

Її форми:

- індивідуальна;

- сімейна;

- особлива колективна: акціонерна, кооперативна.

2. Державна – виражає такі відносини між людьми, за яких результати й умови виробництва привласнюються спільно, всіма членами суспільства (державою).

Її форми:

- загальнодержавна;

- комунальна, тобто власність адміністративно - територіальних одиниць: міста, району, села.

Є інша типологія власності, за якою у суспільну власність включають державну і колективну.

НТР привела до появи нового виду власності - інтелектуальної, котра може бути і державною і приватною.

Змішана економіка характеризується розмаїттям типів і форм власності, що має об'єктивні причини:

1. Неоднаковий рівень розвитку продуктивних сил у різних галузях і сферах економіки:

2. З розвитком НТП у виробництві йде процес концентрації (укрупнення) підприємств та їх диференціація (великі підприємства розпадаються на малі). У зв'язку із цим структура виробництва перебудовується, ускладнюється, з'являються нові ланки, нові суб'єкти й форми власності. За наявності різноманітних типів і форм власності вони взаємодіють, переплітаються, доповнюють одна іншу, створюють конкурентне середовище, повніше реалізуються економічно.

На момент проголошення незалежності, тобто в 1991 році в Україні склалася така структура власності:

- державна власність 90%;

- колгоспно-кооперативна;

- власність громадських організацій;

- особиста власність.

Монополія, тобто виключне право держави на власність, ліквідувала конкуренцію, відчужувала трудящих від власності, стримувала НТП.

Зміна економічної системи в Україні почалася з перетворення відносин власності шляхом роздержавлення і приватизації.

Роздержавлення – перетворення державної власності в недержавну.

Воно означає:

- скорочення державного сектора економіки;

- ліквідацію монополії держави на власність;

- скорочення втручання держави в економіку.

Шляхи роздержавлення власності:

1). Комерціалізація державних підприємств, тобто надання їм більшої самостійності, звільнення від опіки держави.

2). Приватизація – тобто відчуження державного майна на користь фізичних і недержавних юридичних осіб.

При цьому повинна зберігатися й державна власність, що пояснюється двома причинами:

1). Треба усувати слабкі ланки в економіці;

2). Треба стимулювати НПТ, зокрема шляхом державного фінансування фундаментальної науки.

Принципи приватизації:

- законність;

- пільги трудовим колективам;

(першочерговий викуп підприємства за конкурсом та виплатою;

право працівників першочергової купівлі акцій за номіналом);

- рівність прав покупців;

- пріоритет українським громадянам;

- безкоштовна передача частини майна громадянам;

- дотримання антимонопольно-конкурентного законодавства.

Державна програма приватизації в Україні передбачає кілька способів приватизації:

- оренда із правом викупу майна;

- продаж з аукціону;

- продаж за комерційним конкурсом;

- продаж за некомерційному конкурсі;

- акціонування;

- продаж на виплату.

Першочерговій приватизації в Україні підлягають дві групи об'єктів:

1).Ті, що працюють на споживача (торгівля, громадське харчування).

2).Ті, що стримують стабілізацію державного бюджету (збиткові, незавершене будівництво).

Не підлягають приватизації:

- золотий і валютний запаси;

- майно Збройних сил;

- майно органів державної влади і управління;

- об'єкти науки і культури, що фінансуються з бюджету (школи, лікарні);

- атомні електростанції;

- комплекси з виробництва зброї, наркотичних речовин та ін.

Оцінка вартості підприємств, що приватизуються, здійснюється за відновною вартістю основних виробничих фондів і оборотних коштів з врахуванням їхньої потенційної рентабельності та ринкових цін на майно.

В Україні в результаті реформування відносин власності шляхом роздержавлення і приватизації, практично завершилася мала та середня приватизація і почалася приватизація великих об'єктів як „Криворіжсталь”, „Укртелеком” та інші).

Склалися й законодавчо закріплені такі форми власності:

- приватна;

- колективна;

- державна.

Допускається існування також змішаних форм власності, власності інших держав, власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав.

Література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-прес, 2005, - 615 с.

2. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія: Навч. посіб. – К: Знання, 2007- 684с.

3. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.: За ред. К.Т. Кривенка, - К.: КНЕУ, 2005. – 508 с.

4. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. В. О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – 672 с.

5. Мельник Л.Ю., Макаренко Л.М.:Економічна теорія – політекономічний контекст – Навчальний посібник. К.: Кондор, 2008-524 с.

6. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник/ За науковою ред.. доктора економічних наук, проф.. В.Г. Федоренка – К.- Алерта.2008-487 с

Дата добавления: 2014-01-07