Тема №14. Господарський механізм в системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

План:

1. Організаційно-економічні відносини та господарський механізм.

2. Економічні функції держави. Форми і методи державного регулювання економіки.

3. Державний сектор економіки і державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави.

4. Необхідність удосконалення механізму господарювання в Україні.

1. Організаційно-економічні відносини та господарський механізм.

Структурним елементом економічної системи є господарський механізм. Він являє собою сукупність форм і методів регулювання економічних процесів та дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів. Саме через нього реалізується організаційно-економічні відносини, що виникають з приводу трудової діяльності, спеціалізації і кооперації праці, обміну засобами виробництва, грошового обігу, фінансів і кредиту, ціноутворення інфраструктури ринку тощо.

Механізм господарювання являє собою сукупність організаційно-економічних форм з допомогою якої держава здійснює функцію управління та регулювання економіки, забезпечуючи взаємозв’язок, взаємодію в системі всіх виробничих відносин.

Господарський механізм:

а) забезпечує зв’язки і залежності, характерні для економічних законів, їх використання;

б) як форма організаційно-економічних відносин він забезпечує зв'язок продуктивних сил і виробничих відносин, «стягує» в єдине ціле фази та відносини виробництва, розподілу, обміну, споживання;

в) виступаючи формою прояву відносин власності забезпечує узгодженість економічних інтересів та вирішення суперечностей.

Механізм господарювання постійно вдосконалюється, змінюється, але мета його залишається тією самою: економічне регулювання суспільного виробництва.

До основних функцій господарського механізму в політ економічній системі належать:

- реалізація відносин пануючого типу власності;

- сполучення і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин в економічній системі суспільства;

- узгодження і рух економічних інтересів;

- розв’язання суперечностей;

- формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких принципів функціонування господарського механізму як:

- ефективність; збалансованість;

- системність; соціальна спрямованість.

Структура господарського механізму:

Він включає такі структурно-господарські підсистеми:

а) планування (прогнозування, середньострокове і поточне планування, директивне та індикативне);

б) стимулювання (економічні стимули і важелі прискорення НТП, фінансово-кредитна система);

в) організація (форми організації і управління, регламентація прав та обов’язків економічних суб’єктів);

г) регулювання.

Таким чином, можна дати повне визначення господарського механізму:

Господарський механізм – це система основних форм, методів, важелів використання законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів, основних класів, соціальних груп.

2. Економічні функції держави. Форми і методи державного регулювання економіки.

Змішана економічна система ринкового типу, до якої перейшла Україна характеризується розмаїттям типів і форм власності та поєднанням ринкового саморегулювання з державним регулюванням економіки.

Державне регулювання економіки – це сукупність способів, засобів, форм і методів впливу держави на соціально-економічний розвиток суспільства.

Об’єктивна необхідність державного регулювання витікає з недоліків механізму ринкового саморегулювання економіки, його нездатності регулювати певні соціально-економічні процеси, зокрема:

- грошовий обіг в державі;

- виробництво суспільних благ (світлофори, дороги, правопорядок);

- зовнішні ефекти (захист довкілля);

- соціальний захист населення;

- регіональні та зовнішня політика держави.

Моделі державного регулювання економіки:

а) неокласична – вважає, що за сучасних умов відпадає потреба в державному регулюванні економіки, бо виробники і споживачі, спираючись на економічну інформацію мають змогу ефективно планувати свою економічну поведінку;

б) неокейнсіанська – базується на кейнсіанській концепції активного втручання держави в економіку шляхом використання бюджетно-податкових важелів, бо вільний ринок в довгостроковому періоді не може забезпечити макроекономічну стабільність;

в) монетарна – виходить з визначальної ролі грошей у циклічних коливаннях та інфляції, тому роль державного регулювання зводить до управління грошовим обігом як основною ланкою регулювання економіки.

Кожна з цих моделей має своїх прихильників та опонентів, забезпечує різні наслідки, зумовлені економічними і політичними чинниками.

Економічні функції держави:

- створення правової бази функціонування економіки (юридичні закони);

- формування конкурентного середовища (антимонопольне законодавство);

- виробництво суспільних товарів і благ;

- мінімізація негативних наслідків господарювання (зокрема екологічних);

- розподіл і перерозподіл доходів;

- політика макроекономічної стабілізації;

- ефективна цілеспрямована структурна політика;

- регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Методи державного регулювання економіки – це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Основні методи державного регулювання:

а) прямі:

це методи з допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (держконтракт, держзамовлення, субсидії, дотації, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, держстандартів, нормативів, ліцензування тощо).

б) непрямі:

це опосередковані засоби державного впливу на діяльність господарюючих суб’єктів (правові та економічні методи, зокрема: ставки податків, облікові ставки, митні тарифи, закони, що регламентують діяльність господарюючих суб’єктів).

Для проведення цих різноманітних заходів держава звертається головним чином до фінансової, фіскальної та кредитно-грошової політики. Політика держави щодо організації та використання фінансів для здійснення своїх функцій і задач, називається фінансовою політикою. Фіскальна політика – це бюджетно-податкова політика. ЇЇ можна визначити як політику, що проводиться шляхом маніпулювання державними доходами (насамперед, податками) і витратами. Грошово-кредитна політика – це політика, що проводиться шляхом регулювання грошової маси в обігу й удосконалення кредитної сфери. Обидва ці напрямки державної політики тісно зв’язані один з одним. Однак цей зв'язок у ринковій і централізованій економіці істотно розрізняється. Країни з ринковою економікою, яка почала формуватися 2-3 сторіччя тому, постійно шукають оптимальне поєднання державного регулювання й функціонування природно сформованого ринкового механізму.

Таким чином, державне регулювання економіки – це сукупність форм, методів та інструментів за допомогою яких держава впливає на діяльність господарюючих суб’єктів і ринкову кон’юнктуру з метою створення умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

3. Державний сектор економіки і державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави.

Специфічним інструментом державного регулювання економіки є державний сектор економіки – це комплекс господарських суб’єктів, що повністю або частково належать центральним або місцевим органом влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних і політичних функцій.

Об’єкти державної власності виступають:

а) матеріальною основою функціонування держави як політичного інституту (майно держави, збройних сил, міліції, органів державного управління, монетний двір);

б) економічною основою для підприємницької діяльності (Центральний банк, залізниця, промислові та с/г державні підприємства).

За допомогою державного сектору економіки вирішуються такі проблеми:

- забезпечення національної безпеки і цілісності економіки;

- забезпечення збалансованого і стабільного розвитку національної економіки;

- підвищення її конкурентноздатності;

- соціалізація економіки, виробництво суспільних благ;

- створення умов для розвитку приватного сектору економіки;

- екологічні;

- розвитку регіонів.

4. Необхідність удосконалення механізму господарювання в Україні.

Україна, яка тільки-но завершила перехід до ринкової економіки, має продовжувати економічні реформи, вдосконалюючи механізм господарювання в наступних напрямах:

- вдосконалення національного демократичного економічного планування;

- здійснення анти циклічного та антикризового регулювання економіки;

- вдосконалення регіонального регулювання шляхом розширення економічної самостійності регіонів;

- проведення ефективної грошово-кредитної політики;

- здійснення активної структурної, амортизаційної, інвестиційної, цінової політики;

- створення раціональних умов для розвитку дрібного і середнього бізнесу;

- здійснення антимонопольної політики та подальшої приватизації;

- забезпечення справедливого розподілу та соціального захисту громадян;

- формування ефективної відкритої економіки

Основні поняття:

Господарський механізм, державне регулювання економіки, методи державного регулювання економіки, методи прямої дії, непрямі методи, неокласична модель державного регулювання, неокейнсіанська модель, монетарна модель державного регулювання.

Питання для самоконтролю знань:

1. В чому полягає взаємозв’язок господарського механізму та організаційно-економічних відносин?

2. Що таке господарський механізм?

3. В чому полягає роль господарського механізму в суспільстві?

4. Які основні функції господарського механізму?

5. В чому сутність державного регулювання економіки?

6. Перелічіть економічні функції держави в ринковій економіці.

7. В чому відмінність між прямими та непрямими методами державного регулювання економіки?

8. Яка роль державного сектора економіки і державного підприємництва в реалізації економічних функцій держави?

9. Які форми державних підприємств Ви знаєте?

10. Перелічіть основні напрями вдосконалення механізму господарювання в Україні.

Література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д. Базилевича. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-прес, 2005, - 615 с.

2. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія: Навч. посіб. – К: Знання, 2007- 684с.

3. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.: За ред. К.Т. Кривенка, - К.: КНЕУ, 2005. – 508 с.

4. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. В. О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – 672 с.

5. Мельник Л.Ю., Макаренко Л.М.:Економічна теорія – політекономічний контекст – Навчальний посібник. К.: Кондор, 2008-524 с.

6. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник/ За науковою ред.. доктора економічних наук, проф.. В.Г. Федоренка – К.- Алерта.2008-487 с

Дата добавления: 2014-01-07