Зарубинецька та Черняхівська культури

Характерні риси культури ранньослов’янського періоду.

Фібула. Нагайчинський курган. Крим

Впродовж усього І тис. н. е. праукраїнські землі продовжували залишатися ареною Великого переселення народів. Нищівними для місцевої культури лавами прокочувалися ЇЇ теренами навали аланів, готів, гугнів, аварів (літописних обрів), булгарів, угрів. Вони змушували багатьох тубільців до переселення в менш придатні для землеробства лісові райони, де разом із землеробством доводилося займатися мисливством, бджільництвом, рибальством і збиральництвом. При цьому найактивніша частина населення часто втягувалася у міграційний потік і спільні грабіжницькі походи разом із різноманітними завойовниками. «Степові імперії» швидко створювалися і ще швидше розпадалися після смерті харизматичного вождя. Місцеві племена перебували вже на стадії готовності до утворення ранніх держав, аналогічних «варварським королівствам» Західної Європи, що засвідчують знахідки під час розкопок слов’янських поселень так званої зарубинецької (II ст. до н. е. — II ст. н. е.), а особливо черняхівської (II —V ст.) та київської (VI —VIII ст.) археологічних культур. Однак численні спроби утворити стійкий державний організм на українських землях постійно закінчувалися черговою поразкою від дружин «степових імперій», протистояти яким у племінних і міжплемінних князівств не вистачало сил.

На схід від пшеворського ареалу в районах Полісся і Середнього Подніпровця розповсюджені старожитності зарубинецької культури. Вони стали відомими після відкриття і розкопок В. Хвойкою біля с. Зарубинці на Київщині 1899 р. ґрунтового могильника з трупоспаленнями. Нині відомо близько 500 поселень і 1 тис. поховань зарубинецької культури. Виділяють п’ять її локальних варіантів: середньодніпровський, поліський, верхньодніпровський, південно-бузький і деснянський.

Стосовно походження населення зарубинецької культури, то, як засвідчують дослідження, у ньому брало участь місцеве населення Середнього Подніпров’я і Полісся (нащадки скіфської лісостепової та милоградсько-підгірцівської культур), а також деякі середньоєвропейські племена (поморська культура і культура підкльошевих поховань). Певна роль належала також кельтським впливам.

Зарубинецька культура — нове історико-культурне явище, етнічна інтерпретація якого пов’язана з певними труднощами: у писемних джерелах ці племена не описані, тому важко визначити, чи належала зарубинецька культура відомому племені й чи далеко простягалась на схід слов'янська територія.

Дата добавления: 2014-01-07