Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Худ. Ф. Ковалишин. 1902




Бувша будівля братської школи.

 

Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство, розквіт діяльності якого припадає на 80-і роки XVI ст. Від 1585 р. його покровителем став князь К. Острозький, а згодом — князі Вишенські, Ружинські, Потоцькі, а також заможні купці та ремісники, зокрема Костянтин Корн, який заповідав львівському братству 4 тис. золотих. Усього в братській скарбниці в той час була досить значна сума — близько 50 тис. золотих.

Організаційне оформлення Львівського Успенського братства в 1585 р. збіглося із заснуванням школи та викупом друкарні в Івана Федорова з метою забезпечення її навчальними підручниками. Львівська братська школа — це був перший в Україні утримуваний на громадські кошти всестановий навчальний заклад, у якому початкове навчання поєднувалося зі школою вищого типу. Успенське братство підняло свою школу на такий щабель, що в перший період свого існування вона зайняла провідне місце серед українських навчальних закладів. Навчальна програма передбачала викладання предметів класичного тривіуму і квадривіуму, значна увага надавалася вивченню слов’янської граматики, грецької мови та латини. Знання останньої давало учням змогу знайомитися з досягненнями західноєвропейської науки та літератури. Організатори братської школи глибоко замислювалися над педагогічними проблемами і вирішували їх, на противагу єзуїтським школам, у демократичному, гуманістичному дусі.

Слідом за Львівською братською школою почали з´являтися навчальні заклади і в інших містах західноукраїнських земель та Правобережжя. Міщани розуміли потребу ґрунтовної освіти, тим більше, що в XVI ст. з-поміж них були вже високоосвічені люди. Луцьке братство також створило школу вищого типу, що стала культурним осередком усієї Волині. За зразками Львівської та Луцької шкіл діяли братські школи в Галичі, Рогатині, Комарному, Перемишлі, Ярославі, Межибожі, Холмі.

Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві, оскільки школи тут були під захистом козаків. Київська братська школа, заснована близько 1615—1616 pp., була створена одночасно з організацією Київського Богоявленського братства; це говорить про те, що для фундаторів братства і школи головним було саме створення школи. Школа перебувала під постійною опікою видатних політичних і культурних діячів України — Петра Сагайдачного, Петра Могили, Івана Борецького (пізніше — митрополита Іова Борецького), Мелетія Смотрицького, Касіяна Саковича та інших просвітителів, які взяли активну участь у її реформуванні в Києво-Могилянській колегіум (1632), що за своєю навчальною програмою був близьким до західноєвропейських університетів. Київський колегіум у першій половині XVII ст. став центром згуртування найкращих національних сил у науці, літературі, філософії.

 

Аллегория грамматики. Гравюра. «Грамматика словенска». Лаврентий Зизаний (Тустановский). Вильна, 1596 (РГБ)

Першими шкільними підручниками на Україні були «Адельоротес», «Граматика словенская», «Адельфотес» — граматика грецької мови видана 1591 р. у Львові.

Поруч з грецьким матеріалом дає слов’янські паралелі і спричинилася до розвитку граматичної термінології на Україні.

Найважливішою подією XVI ст. був початок книгодрукування в Україні. Першодрукарем був Швайпольт Фйоль. У 1491 р. надрукував перші видання кириловського шрифту — релігійні книги «Октоих» і «Часослов».

 

Мелетій (Смотрицький). «Грамматики славенския правилное синтагма». Ев’є, 1619 (РГБ). Титульний лист

 

Мелетий (Смотрицкий). «Грамматики славенския правилное синтагма». Евье, 1619 (РГБ). Титульный лист

У 1573 р. тікаючи від переслідувань, в Україну прибуває з Москви до Львова книгодрукар Іван Федоров і його помічник Петро Мстиславець, де за допомогою братства засновує книгодрукарню і вже наступного 1574 р. видає перші в Україні друковані книги «Апостол», «Буквар». Книгодрукування почало поширюватись в Україні: книгодрукарні виникають в Острозі при Києво-Печерській Лаврі. Саме в м. Острог було вперше видано слов’янською мовою «Біблію».

 

4.1.2. Полемічна література ХVІ ст.

У XVI — першій половині XVII ст. набуває поширення полемічна література, що виникає в умовах боротьби проти католицького наступу на права православ’я. Саме тоді відбувся розкол раніше єдиної християнської церкви на два табори — католицький і православний. Каменем спотикання стали розходження у тлумаченні деяких догм християнського вивчення. Одним з основних спірних питань було питання про те, від кого походить Святий Дух — від Бога-Отця і Бога-Сина чи тільки від Бога-Отця. Католики-богослови відстоювали перше із цих тверджень, Християне — друге. Багато суперечок стосувалося церковних обрядів, дат відзначення релігійних свят тощо. Насправді це було змагання церковної верхівки Риму й Візантії, яке переслідувало корисливі цілі — обернути в католицьку віру всіх слов’ян, але такі намагання зустріли стійкий опір православних. Згодом почалася відкрита ворожнеча католицького й православного таборів, яка у полемічній формі велася спочатку лише між богословами. Цей розкол породив виникнення третьої різновидності християнства — уніатства. Греко-католицька (українська) церква визнавала вищу владу в лиці папи римського й у цілому підтримувала догмати католицизму.

Полемічна література становить окремий етап у розвитку українського красного письменства, бо вона має художньо-публіцистичний характер. Відомо близько 60 полемічних творів. Політичним явищем у розвитку літератури в Україні стало літописання. При монастирях виникли Густинський, Острозький, Львівський, Хмельницький, Межигірський літописи. У цих творах проводилась патріотична ідея соборної єдності українських земель, засуджувалось загарбання їх іноземними державами, підтримувалося прагнення народних мас до визволення України і створення власної незалежної держави.

Найбільш видатними діячами полемічної літератури були Іван Вишенський, Герасим та Мелетій Смотрицькі, Іов Борецький, Петро Могила, С. Зизаній (Тустановський), З. Копистянський.

Творчий доробок Івана Вишенського (він же «Іоанн мних з Вишні», «Иоан, русин, реченный Вышенский») — займає особливе місце в українській полемічній літературі. Його перу належать 17 трактатів, написаних між 1588 і 1616 роками. Десять з них автор об’єднав у рукописну «Книжку», яка мала міжнародний резонанс.

Трактати і послання І. Вишенського відзначались величезною силою викривального пафосу і політичної сатири, що було викликано різким посиленням у Речі Посполитій національного, соціального і релігійного гніту трудових мас українського і білоруського населення.

Іван Вишенський розкривав глибоку несправедливість існуючого суспільного ладу, гостро засуджував паразитизм і продажність панівних класів, таврував королів і царів як даних не Богом, а дияволом (трактат «Обличение диявола — миродержца»).

Автор мужньо боровся проти ідеологічної агресії «латинників-ієзуїтів» (трактат «Зачанка мудрого латьшника с глупым русином»), проти папства загалом, проти Брестської унії та її верховодів, полонізації та окатоличення, переконано заявляючи, що український трудовий народ ніколи не скориться кривавим грабителям («Писание утекшим от православное веры єпископам»).

Поряд з церковно-літературними творами в Україні розповсюджувалася перекладна література.

Отже, українська полемічна література сформувалася в XVI— XVII ст. і мала різко засуджуючий характер, що розвінчував намагання церковників католицького та уніатського напрямів підкорити собі православних християн, обернути їх у католицьку віру. Серед найвизначніших представників полемічної літератури — Іван Вишенський, твори якого оцінені сучасниками як «книга злото». У цілому полемічна література мала велике значення для розвитку українського красного писемства.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 798; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.