Церква Іоанна Предтечі

У центрі Керчі, напроти сходів, що веде на вершину гори Мітрідат, знаходиться церква Іоанна Предтечі — один з найдавніших пам’ятників раннього середньовічного зодчества.

Церква Іоанна Предтечі в Керчі – чудовий пам’ятник візантійського зодчества. Класифікується як хрестово-купольний храм східно-християнської школи.

Найбільше близькі аналогії походять із азіатських областей Візантійської імперії й з її столиці Константинополя.

Унікальний храм у Керчі – церква Іоанна Предтечі – єдиний з пам’ятників архітектури, що збереглися з періоду розквіту Тмутараканського князівства. Тобто аж з X-XI ст. Церква являє собою витончений чотирьохстовпний хрестово-купольний храм з єдиним куполом на високому візантійському барабані. Традиційна для візантійської архітектури «смугастість» будинку викликаний тим, що шари білих вапнякових кам’яних блоків перемежовуються шарами червоної глиняної плоскої цегли – плінфи. Крім декоративного ефекту це поліпшує міцність і сейсмічну стійкість будинку.

Комбінація різних форм надає керченській церкві оригінальність і гостроту, її не сплутаєш ні з якою іншою. Тут як би з’єднано дві архітектурні системи – базилікальна й хрестово-купольна. Церква Іоанна Предтечі – видатний добуток архітектури. Деякі властиві їй риси прослідковуються й у давньоруських церквах.

У дослідників немає єдиної думки про час спорудження храму: одні називають восьме століття, інші – десяте; перебудовувалася і в тринадцятому столітті. У стін генуезької фортеці існувало мусульманське місто (за рукописами мусульманських авторів – Карз, аль-Карш або Кард), церква Іоанна Предтечі у XIII ст. була перетворена в мечеть.

За переказом будівля церкви почата із благословення Св. Апостола Андрія Первозванного. На безсумнівну стародавність церкви вказує та обставина, що під час панування на Чорному й Азовському морях генуезців, церква ця користувалася великою популярністю. Керченська протока була більше відома під іменем Св. Іоанна, а не Черкіо, таке ім’я тоді носило місто, – порт Св. Іоанна. На початку XIX ст. будинок храму був подовжений прибудовою із західної сторони. До півночі від храму Іоанна Предтечі в 1963-1964 рр. археологом Т. Н. Макаровою було виявлено перехрестя вимощених, розташованих під прямим кутом один до одного вулиць із кам’яними кладками будинків, побудованих на місці зруйнованих будов часу хазар. З півдня до церкви примикав могильник Корчева.

Купол за допомогою вітрил опирається на хрестоподібні зводи, які підтримуються чотирма стовпами. Усю конструкцію несуть на собі чотири мармурові колони з візантійсько-коринфськими капітелями, узятими з більш раннього храму.

У першій половині й наприкінці XIX ст. церква розширюється. Західний фасад в 1836 р. був подовжений, а в 1845 р. до нього була прибудована кам’яна дзвіниця по проекту архітектора А. Дигбі. У 1896 р. до існуючого будинку був прибудований просторий північний приділ.

Отже, якщо розміри прадавнього храму становили 11 х 9 кв. м при висоті 15,8 м, те загальний план сучасного храму наступний: 30,5 х 22,5 кв. м, а висота дзвіниці – 21 м.

У 1774 р. м. Керч увійшла до складу Російської імперії. Церква знову стає православним храмом. У документах того часу вона іменується «грецькою церквою» без присвяти святому. На початку XIX в. з’явилася нинішня назва храму: «церква усікновення глави Іоанна Предтечі».

На початку 30-х років XX ст. церква закрили «через відсутність приходу», у ньому перебували стародавні ікони, а також культові предмети – манускрипти, а також дерев’яна чаша, що відноситься до IV ст. У церковній бібліотеці зберігалися два манускрипти: «Св. Євангеліє» і «Апостол», писані на пергаменті грецькою. Знову згадали про церкву в 1957 р. Вона привернула увагу дослідників як пам’ятник візантійської архітектури. У 1963 р. церкви був привласнений статус пам’ятника архітектури республіканського (УРСР) значення.

У 1974-1978 рр. велися роботи з реставрації храму. Автором реставраційного проекту є Е. І. Лопушинська.

У червні 1990 р. церква Іоанна Предтечі передана керченському православній релігійній громаді. У цей час діє як православний храм.

Чотири шари червоноглиняної плінфи на білому вапняному розчині, які є ізюминкою храму, послужили прообразом для міського прапора й, відповідно, стрічок міських нагород – Почесних знаків міської ради.

Нині це діючий храм, у якім проводяться церковні служби. Церква постійно відкрита для відвідувачів.

Дата добавления: 2014-01-07