Місцеве врядування. В адміністративно-територіальному відношенні Українська козацько-гетьманська держава поділялася на полки

В адміністративно-територіальному відношенні Українська козацько-гетьманська держава поділялася на полки, сотні, курені, відповідно іррегулярній структурі козацького війська. Управління полком здійснювали полковник, полкові обозний, суддя, писар, два осавули та два хорунжих. Полковник був головою військової й адміністративної влади на території полку і водночас виконавцем доручень гетьмана, а також Генеральних і Старшинських рад. Владні прерогативи полковників охоплювали надзвичайно широке коло адміністративних, військових, владних і судових повноважень, фактично дублюючи на місцевому рівні прерогативи гетьманської влади. Полковники забезпечували мобілізацію ввіреного їм військового підрозділу, розпоряджалися земельним фондом полку, керували збором податків, контролювали оренду підприємств, що належали до військового фонду.

Полковий обозний відав військовими справами. Він виконував обов’язки начальника штабу полку, командував полковою артилерією, під час походу завідував обозом. Повноваження осавулів в основному склалися у першій половині XVII ст. До відання одного з полкових осавулів належав комплекс військових справ. Він вів козацький реєстр, відповідав за бойову підготовку козаків, забезпечував функціонування сторожової служби та розвідки, командував окремими загонами під час бойових операцій, організовував охорону іноземних посольств на території полку. Іншому осавулу належали поліцейські і адміністративні функції та обов’язки судового виконавця. Полковий суддя очолював полковий суд і судову канцелярію. Полковий писар очолював полкову канцелярію. Полковий хорунжий виконував військові та адміністративні функції. Він доглядав за паланковим прапором – корогвою і малим прапором – значком та завідував полковою музикою.

Важливу роль в адмініструванні полку відігравала полкова канцелярія – виконавчо-розпорядчий орган, що відав військовими, адміністративно-господарськими, фінансовими і судовими справами, зосереджував діловодство полку. Вона перебувала під безпосереднім наглядом і управлінням писарів.

Сотенну старшину формували сотник, городовий отаман, писар, хорунжий та осавул. Cотник виконував обов’язки командира військового підрозділу, ніс персональну відповідальністьза боєздатність сотні, щорічно проводив військові огляди. На підставі гетьманського універсалу він віддавав наказ про мобілізацію і демобілізацію козаків. Під час військових дій сотник особисто командував сотнею.

Дата добавления: 2014-01-07