Безособові дієслова

Дієвідміну дієслова визначають за закінченнями 3-ї особи множини.

Дієслова дійсного способу утворюють форми теперішнього, минулого і майбутнього часу.

Вправа 1. Визначити спосіб дієслів.

1. Вересень уже запалив (мин.ч, дійсн. сп.) осінні вогнища в лісах і дібровах. Край широкого каменистого шляху жовтогарячими свічками палахкотять (теп. ч. дійсн. сп.) молоді тополі та лапасті акації, які розвиваються (теп.ч дійсн.сп.) пізньої весни, живуть (теп.ч, дійсн.сп.) ще літом і довго вишумлюватимуть (майб.ч, дійсн.сп.) соковитим листом. (За І. Нечуєм- Левицьким).

2. Якби то далися (умовн.сп) орлинії крила –

За синім би морем милого знайшла (умовн.сп.) (Т. Шевченко)

3. З дитинства навчайся (нак.сп.) бачити в хлібові живу душу рідної землі, рідного сонця і неба, навчайся бачити в ньому працю всіх, хто віддає (теп.ч, дійсн.сп) твоєму хлібові все своє життя. Хай зерно доброти і поваги до хліба рониться (нак. сп.) у твою душу (О.Кравець).

Дієслова теперішнього часу означають дію, що відбувається в момент розмови про неї. Пройшли дощі, стрясають срібні сльози зелені віти над моїм чолом(Сос.); Прилетять журавлі. Я вже чую їх крик угорі у вечірню годину (Сос.).

Дієслова минулого часу означають дію, яка мала початок, відбулася до моменту мовлення.

Дієслова майбутнього часу означають дію, яка здійсниться або триватиме після розмови про неї: форум відбудеться, на засіданні ради буде доповідати завідувач. (Змінюються за числами й особами)

Теперішній час утворюється додаванням особових закінчень до основи теперішнього часу: читаю, читаємо, читаєш, читаєте, читає, читають.

Минулий час утворюється від основи інфінітива за допомогою суфіксів –в- або без нього у чоло. роді та –л- у жін. і сер. роді: йти, йшов, йшла, йшло.

Майбутній час має синтетичну і аналітичну форми:

Синтетичну форму мають дієслова доконаного та недоконаного виду (знайду, знайдеш, знайдете, знайдуть). Недоконаного виду – шукатиму, шукатимеш, шукатимемо.

Аналітична форма майбутнього часу утворюється поєднанням допоміжного дієслова «бути» в різних особових формах та інфінітива основного дієслова: буду читати, будеш читати, будемо читати, будуть читати.

І дієвідміна – закінчення – -уть-, -ють- (е-, є-): ведеш, малює.

ІІ дієвідміна – закінчення – -ать-, -ять- (и-, і-, ї-): кричу, кричиш, стояти, стоїш.

Безособовими є дієслова, які позначають дію або стан безвідносно до діяча (особи, предмета): щастить, дощить, світає, вечоріє.

Безособові дієслова називають процес, який відбувається сам по собі, без дійової особи, тому при них немає підмета.

Безособові дієслова найчастіше означають: явища природи, стихійні явища, фізичний стан людини або її відчуття, буття, стан, випадковість: розвидняється, замело, занесло, нудить, трусить, запахло, минулося, щастить).

Дієприкметник – це дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією. Наприклад: Налите гнівом серце Прометея, багате людським даром доброти…(Мал.).

За будовою, граматичними ознаками і синтаксичною роллю дієприкметник наближається до прикметника. Подібно до нього він має категорії роду, числа і відмінка. За іншими ознаками дієприкметник наближається до дієслова. Йому властиві такі дієслівні категорії, як стан, вид і час. За станом дієприкметники поділяються на активні і пасивні (долаючий і подоланий); за часом – на дієприкметники теперішнього і минулого часу (сивіючий і посивілий); за видом – на дієприкметники недоконаного і доконаного виду (писаний і написаний).

Активні дієприкметники виражають ознаку діючого предмета і виступають у формах теперішнього і минулого часу.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи перехідних і неперехідних дієслів теперішнього часу (основа дієслова у 3-й особі множини) за допомогою суфіксів –уч-, -юч- (від дієслів І дієвідміни) і –ач-, -яч-

(від дієслів ІІ дієвідміни) та відповідних родових закінчень: виступають – виступаючий, дрижать – дрижачий.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від інфінітивної основи неперехідних дієслів за допомогою суфікса –л- (-ий, -а, -е): почервоніти – почервонілий, розтанути – розталий.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета: побудований дім, засіяне поле, оголошений наказ.

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів –н (ий), -ен (ий), -єн (ий), -т (ий) і відповідних родових закінчень: орати – ораний, шити – шитий, напоїти напоєний, замкнути – замкнутий, мити – митий.

При утворенні пасивних дієприкметників від основи інфінітива на –ува-, -юва-, наголошені у, ю змінюються на о: збудувати – збудований, завоювати – завойований.

Дієприслівник – це незмінювана форма, яка пояснює в реченні дієслово, вказуючи на додаткову дію: Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Шевч.).

У сучасній українській мові дієприслівники утворюються від дієслів доконаного і недоконаного виду.

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів – учи-, -ючи- (для дієслів І дієвідміни) і –ачи-, -ячи- (для дієслів ІІ дієвідміни): ведуть – ведучи, співають – співаючи, дрижать – дрижачи, носять – носячи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса –ши- (якщо основа інфінітива закінчується на приголосний) і –вши- (якщо основа інфінітива закінчується на голосний): привезти – привізши, спитати – спитавши. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду можуть утворюватися від дієслів з афіксом –ся (-сь): задумуючись, довідавшись, відмовляючись, привітавшись, засміявшись.

Дата добавления: 2014-01-07