Правопис географічних назв

Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.

Російська літера Е передається:

1. Через е

• після приголосних: Верхоянськ, Новочеркаськ, Зеленогорск, Воронеж, Лена.

2. Через є на початку слова: Євпаторія, Єнісей, Європа, Єреван;

• після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєво, Посьєт;
• після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, р, ц) у суфіксах - єв, -єєв: Лежнєво, море Лаптєвих, але: Плещеєво, Ржев, Мис Рем’янцева;
• коли російському е основи відповідає в аналогічних основах українське і: Бєженецьк, Бєлгород, Благовєщенськ, Орєхово-Зуєво.

3. Через і

• в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською: Піщане, Біла Церква, Стрілка.

Російська літера Е передається:

1. Через йо

• на початку слова та в середині, коли воно означає сполучення й+о: Йолкіно, Соловйово.

2. Через ьо

• в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з -о: р. Оленьок, мис Держньова, але: р. Березова, Орел.

3. Через о

• під наголосом після -ч, -щ: Рогачово, Сичовка, Щолкіно.

Російська літера И передається:

1. Через і:

• на початку слова: Іркутськ, Іжевськ, Іваново;
• після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, ц): Челябінськ, Ніжин, Австрія;
• у кінці невідмінюваних назв: Сочі, Батумі, Сухумі.

2. Через ї

• після голосного й при роздільній вимові: Кутаїсі, Троїцьк, Мар’їно.

3. Через и

• після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними: Жигалово, Нальчик, Щигри;
• у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для російської та української мов: Дмитрове, Михайлове, Гаврилово;
• у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Липецьк;
• у префіксі - при: Приморськ, Приволжя;
• у суфіксах -ик, -ич, -ищ: Зимовники, Боровичі, Осиповичі, Углич;
• у закінченні географічних назв, уживаних у множині: Березники, Валуйки;
• у словах Сибір, Симбірськ і похідних від них: Новосибірськ.

Прикметникові закінчення географічних назв передаються:

1. -ий, -ой - через -ий: Грозний, Донський;

2. - ий після твердого приголосного – через - ий: Великий Устюг, після м’якого - через -ій: Нижній Тагіл.

3. –ая – через -а; -яя – через -я: Зелена Пристань, Нижня Тунгуска.

4. -ое – через -е; -ее – через -є: Бологе, Крайнє.

5. -и е, - ие – через - і: Нові Ключі, Набережні Човни, Карські Ворота.

Російські назви з кінцевими - ово, -ево, -ино передаються через - ово, -єво, -іно (-їно), після шиплячих – -ино: Внуково, Бородіно, Пушкіно, Мар’їно, Рощино.

Апостроф пишеться:

• в географічних назвах після б, п, в, м, ф, г, к, х, р перед я, ю, є, ї: В’язники, П’ятихатки, Дем’янськ, Ак’яр, Гур’єв.

Апостроф не пишеться:

• перед йо: Муравйово, Соловйово.

М’який знак пишеться в географічних назвах після д, т, з, с, ц, л, н:

• перед я, ю, є, ї: Дьєпп, Угольє;
• перед приголосним: Клязьма, Львів;
• у кінці слів: Гомель, Сімфереполь, Тянь-Шань.

Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими -ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ.

У географічних назвах, які мають в російській мові основу на приголосний (крім б, п, в, м, ф, р) і закінчення -ье, відбувається подвоєння приголосних: З апорожье – Запоріжжя, Полесье – Полісся, Закавказье – Закавказзя. Але Приазов’я, Причорномор’я.

5 Відмінювання географічних назв

Усі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст.

1. Географічні назви з іменниковими закінченнями -а, -я відмінюються як іменники І відміни: Н.в. Полтава, Ольвія; Р.в. Полтави, Ольвії; Д.в. Полтаві, Ольвії, З.в. Полтаву, Ольвію; О.в. Полтавою, Ольвією; М.в. Полтаві, Ольвії, К.в. Полтаво, Ольвіє.

Якщо основа географічної назви закінчується на г, к, х у давальному і місцевому відмінку виступають з, ц, с: Празі, Шепетівці, Волосі.

2. Географічні назви іменникового походження з основою на приголосний та -я відмінюються як іменники ІІ відміни: Н.в. Ужгород, Запоріжжя; Р.в. Ужгорода, Запоріжжя; Д.в. Ужгороду, Запоріжжю; З.в. Ужгород, Запоріжжя; О.в. Ужгороодом, Запоріжжям; М.в. Ужгороді, Запоріжжі; К.в. Ужгороде, Запоріжжя.

При відмінюванні в географічних назвах відбувається чергування голосних: Київ – Києві, Харків – Харкові, Львів – Львові, Тернопіль – Тернополі.

Якщо основа географічної назви закінчується на г, к, х у давальному і місцевому відмінках відбувається зміна приголосних на з, ц, с: Острозі, Владивостоці, Токмаці, Портасі.

3. Географічні назви жіночого роду з кінцевим приголосним основи відмінюються як іменники ІІІ відміни: Н.в. Керч, Р.в. Керчі, Д.в. Керчі, З.в. Керч, О.в. Керчю, М.в. Керчі.

4. Географічні назви, що мають форму множини відмінюються як відповідні загальні іменники: Н.в. Чернівці, Карпати; Р.в. Чернівців, Карпат; Д.в. Чернівцям, Карпатам; З.в. Чернівці, Карпати; О.в. Чернівцями, Карпатами; М.в. Чернівцях, Карпатах; К.в. Чернівці, Карпати.

5. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники: Н.в. Привільне, Р.в. Привільного, Д.в. Привільному, З.в. Привільне, О.в. Привільним, М.в. Привільному, К. Привільне.

6. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки (Великий Токмак, Кривий Ріг, Мінеральні Води, Біла Церква), відмінюються в обох частинах:

Н.в. Кривий Ріг Мінеральні Води

Р.в. Кривого Рогу Мінеральних Вод

Д.в. Кривому Рогу Мінеральним Водам

З.в. Кривий Ріг Мінеральні Води

О.в. Кривим Рогом Мінеральними Водами

М.в. Кривому Розі Мінеральних Водах

7. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника (Баден-Баден, Орєхово-Зуєво, Михайло-Коцюбинське, Івано-Франківськ) відмінюються лише в другій частині:

Н.в. Баден-Баден Івано-Франківськ

Р.в. Баден-Бадена Івано-Франківська

Д.в. Баден-Бадену Івано-Франківську

З.в. Баден-Баден Івано-Франківськ

О.в. Баден-Баденом Івано-Франківським

М.в. Баден-Бадені Івано-Франківську

8. Прийменникові конструкції-назви (Комсомольськ-на-Амурі, Франкфурт-на-Майні, Ростов-на-Дону) відмінюються у першій частині: Н.в. Ростов-на-Дону, Р.в. Ростова-на-Дону, Д.в. Ростову-на-Дону, З.в. Ростов-на-Дону, О.в. Ростовом-на-Дону, М.в. Ростові-на-Дону.

9. Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на -е (-є), -і (-ї), -о, -у (-ю): Туапсе, Улан-Уде, Капрі, Тбілісі, Баку, По, Порт-Луї.

10. Маловідому географічну назву слід вживати з номенклатурною назвою у називному відмінку (у подальшому контексті номенклатурне слово опускається, а назва відмінюється): У селі Долішній Шепот виявлено родовища нафти.

11. Якщо номенклатурне слово (республіка, провінція, колонія, штат, область та ін.) не входять до складу власної назви, то власна назва відмінюється тільки в тому разі, коли вона складається з одного слова, яке має той самий рід, що й номенклатурне слово: Республіка Франція – у республіці Франції; штат Техас – у штаті Техасі.

12. Якщо номенклатурна назва відрізняється за родом від власної назви – відмінюється тільки номенклатурна назва: республіка Іран – у республіці Іран, штат Вірджинія – у штаті Вірджинія.

13. Якщо перед словами республіка, королівство, князівство, штат є означення, то вони відмінюється в усіх частинах: Корейської Народно-Демократичної Республіки, але у нових назвах не змінюється: Народної Республіки Мозамбік, Народну Республіку Ангола, Республікою Молдова.

14. У ділових паперах спостерігається нормативна тенденція не відмінювати географічні назви, які складаються з двох слів: Вантаж направлений у місто Біла Церква (а не Білу Церкву).

15. Географічні назви із означувальним словом в офіційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літературі не відмінюються: народився у місті Запоріжжя (а, не Запоріжжі); за селищем міського типу Василівка (а не Василівкою).

16. Назви залізничних станцій у ділових паперах не відмінюються: Поїзд зупинився на станції Дніпробуд. На станції Шевченкове поїзд стоятиме 15 хвилин.

17. Не змінюються в ділових паперах назви гір, островів, бухт, застав, озер, річок: поблизу гори Пік Перемоги, на півострові Камчатка, під заставою Тиха, під мисом Надія, користуватися водою з річки Дніпро.

Дата добавления: 2014-01-07