Прокурор у виконавчому провадженні

Закон України «Про виконавче провадження» не визначає форми участі та правовий статус прокурора у виконавчому провадженні. У той же час, аналіз діючого законодавства дає нам можливість стверджувати, що прокурор займає у виконавчому провадженні подвійне становище: з одного боку, він є учасником виконавчого провадження, а з другого боку — він здійснює нагляд за дотриманням вимог закону в цій сфері.

Представництво інтересів громадянина або держави. Згідно ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно по п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 4 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що в передбачених уст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» випадках він здійснював представництво інтересів громадян або держави в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою.

Доцільно зазначити, що за змістом ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», яка відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. №3-рп/99, прокурор має право ініціювати відкриття виконавчого провадження на захист прав і свобод громадянина, якщо той за станом здоров'я чи з інших поважних причин не може реалізувати своє право на примусове виконання судового рішення. Щодо захисту інтересів держави (суспільства), то прокурор звертається (на підставі виконавчого документа) до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, якщо орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, на користь яких винесено рішення за позовом прокурора, не звертаються до суду з проханням про видачу цього документа або з будь-яких причин не пред'являють його державному виконавцеві для примусового виконання.

Отже, виходячи зі змісту п.1 зазначеної постанови за яким прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що в передбачених ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» випадках він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою, прокурор вправі бути й учасником виконавчого провадження за його позовами у порядку представництва, а значить, ним може бути подана скарг на дії чи бездіяльність державного виконавця або вжито інших заходів впливу на останнього з метою забезпечення реального виконання судового рішення, ухваленого за позовом (заявою) прокурора в інтересах громадянина, держави чи суспільства.

Незважаючи на те, що прокурора, який звертається до суду в інтересах громадянина, державних чи суспільних інтересах, не зазначено в числі осіб — учасників виконавчого провадження ні в розділах 6 і 7 ЦПК, ні в Законі України «Про виконавче провадження», йому не можна відмовити в праві на здійснення вказаних вище процесуальних дій щодо виконання тих судових рішень, прийнятих судом при розгляді цивільних справ, у яких він брав участь шляхом пред'явлення позовної заяви, подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви (скарги) про перегляд рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами, оскільки його повноваження в цьому випадку аналогічні тим, якими володіє стягувач[13].

Таким чином, прокурор при виконанні судового рішення, ухваленого за його позовом (заявою) за названих обставин, є учасником виконавчого провадження і повинен ініціювати виконання такого рішення, застосовуючи при цьому повноваження, передбачені ст.11-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Прокурорський нагляд. Деякі вчені та практики вважають, що прокуратура не має права здійснювати прокурорський нагляд у виконавчому провадженні. Основною аргументацією такої позиції є те, що: 1) прокуратура не розглядає скарги, звернення, які розглядаються у судовому порядку, у той же час, коли згідно із Законом України «Про виконавче провадження» будь-які дії та рішення державних виконавців можуть бути оскаржені в суді; 2) у ст.ст.8, 8-1 Закону України «Про виконавче провадження» чітко зазначені органи, які уповноважені здійснювати контроль, серед яких прокуратури немає; 3) у «Перехідних положеннях» Конституції України встановлено строки здійснення нагляду (до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів); 4) згідно зі ст.19 Закону України «Про прокуратуру» до предмета нагляду не входить додержання законів органами державної виконавчої службі, а внесення документів прокурорського реагування є фактично втручанням у діяльність органів державної виконавчої служби[14].

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Таким чином, до переліку піднаглядних суб'єктів входить Департамент державної виконавчої служби разом з підпорядкованими підрозділами.

Одним із принципів, проголошених ст.б Закону України «Про прокуратуру», є обов'язок органів прокуратури вживати заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав громадян і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. У ст.12 цього Закону зазначено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Крім того, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав — також з власної ініціативи прокурора (ст. 19 Закону України «Про прокуратуру»).

За таких обставин доводи про відсутність правових засад розгляду прокуратурою, її службовими особами скарги громадянина, заяви підприємства (яка також може вирішуватися в судовому порядку) не відповідають вимогам закону.

Реагуючи на порушення шляхом внесення документа реагування, прокурор не змінює виконавче провадження чи його хід (він не вчиняв дії щодо примусового виконання судового рішення, не виносить постанови тощо), а тільки вказує відповідному державному виконавцю чи його керівнику на наявні упущення та недоліки в їх діяльності, які призводять до порушення закону. Особливо актуальним стає прокурорське реагування, коли сама виконавча служба не виконує судового рішення. Адже за цією ситуацією орган, який покликаний примусово виконати судове рішення і який його не виконує, збігається в одній особі[15].

Таким чином, прокурор у виконавчому провадженні займає подвійне становище, що, з одного боку, полягає у можливості здійснення нагляду за законністю актів та дій державного виконавця, інших учасників виконавчого провадження, а також осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, юридичних осіб усіх форм власності та громадян, що є боржниками, а з другого боку — у зверненні прокурора (на підставі виконавчого документа) до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді. Діяльність прокурора у виконавчому провадженні в цьому ракурсі набуває значення додаткової гарантії захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, проголошених Конституцією України, чинними законами та загальновизнаними нормами міжнародного права.

Дата добавления: 2014-01-07