Поняття та особливості адміністративного процесу в українській адміністративно-правовій теорії

Адміністративний процес є специфічним видом юридичного процесу, що на відміну від інших видів процесів (кримінального, цивільного) має складну структуру проваджень, що відрізняються один від одного за характером справ.

Сучасне розуміння адміністративного процесу базується на широкому розумінні даного явища, яке сформовано, як нами зазначалося вище, в радянській правовій доктрині. Разом з тим сучасна правова дійсність виходить за межі наведених правових дефініцій так як враховує появу нових інститутів та правових явищ.

Отже, адміністративний процес - це урегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації, спрямована на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права в ході розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ.

Ознаками адміністративного процесу як виду юридичного процесу є:

– як і інші різновиди юридичного процесу, адміністративний процес має на меті виявлення та реалізацію матеріальних відносин;

– адміністративному процесу властиві аналогічні закономірності (як і іншим галузевим формам процесуального права), які зв'язують його з матеріально-правовою сферою;

– всі процесуальні механізми, властиві адміністративному процесу, є внутрішніми, спеціальними механізмами правової системи;

– як і інші різновиди процесуального права, адміністративний процес має структуру, подібну до будь-якого іншого галузевого різновиду права (однаковий набір елементів і зв'язок між елементами).

Вивчаючи зміст адміністративного процесу не можливо не згадати про нові наукові пошуки щодо розуміння змісту адміністративного процесу.

Так, О.І. Миколенко у докторській дисертації (2011 р.) на тему «Місце процедурного права в системі знань та в системі права України» висловлює позицію, що адміністративна процедура – це урегульована адміністративно-процедурними нормами послідовність дій суб’єктів нормотворчої і правозастосовчої діяльності, структурованих відповідними процедурними відносинам, щодо прийняття нормативно-правових актів управління та вирішення адміністративних справ. В той же час, адміністративний процес на думку вченого – це урегульована адміністративно-процесуальними нормами послідовність дій суб’єктів правозастосовчої діяльності, спрямованих на вирішення адміністративної справи та структурованих відповідними процесуальними відносинами. Відповідно до викладеного вчений робить висновок, що адміністративна процедура є видом юридичної процедури, а адміністративний процес є видом адміністративної процедури.

В.М. Бевзенко у докторській дисертації (2010 р.) на тему «Суб’єкти владних повноважень в адміністративному судочинстві України» висловлює наступну думку про те, що адміністративний процес становить сукупність правовідносин, які виникають у зв’язку із захистом у спеціальному судовому порядку прав, свобод та законних інтересів приватних осіб від неправомірних дій (рішень) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інших невладних за характером своєї діяльності суб’єктів у разі здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (суб’єктів владних повноважень). За змістом і суб’єктним складом процесуальних правовідносин адміністративний процес певною мірою подібний до інших існуючих процесуальних галузей національного права: цивільного процесу, господарського процесу. Однак принциповою відмінністю адміністративного процесу від зазначених видів процесу є його цільове призначення – забезпечення законності діяльності суб’єктів владних повноважень та гарантування вільного здійснення прав та свобод фізичних і юридичних осіб.

Дані позиції мають право на життя, але потребують більш глибокого наукового обґрунтування.

Продовжуючи розмову про стан та перспективу розвитку адміністративного процесу необхідно відзначити, що дане правове утворення має складну структуру. ЇЇ можна розглядати як по вертикалі так і по горизонталі.

Дата добавления: 2014-01-07