Педагогічна система Костянтина Дмитровича Ушинського

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Педагогічна діяльність і теоретична спадщина В. Сухомлинського.

Педагогічна спадщина Г. Ващенка

Педагогічна діяльність і теоретична спадщина А. Макаренка.

Педагогічні погляди і діяльність П. Блонського.

Педагогічна система Костянтина Дмитровича Ушинського.

План

Розвиток української педагогіки й шкільництва

Тема 5.2.

у другій половині XIX –XX ст.

Лекція (2 год.)

2. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди діячів української революції (М. Грушевський, І. Стешенко, С. Русова).

Рекомендована література:

2. Артемова Л. В. Історія педагогіки України: підруч. / Л. В. Артемова. – К.: Либідь, 2006. – С. 284–344.

3. Видатні українські педагоги: інформаційний довідник / [авт.-упор. Л. В. Калуська]. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – С. 48–162.

4. Зайченко І. В. Історія педагогіки: у двох книгах / Іван Васильович Зайченко. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – Кн. 2. – С. 550– 555; 699; 819–824; 908–910.

5. Левківський М. В. Історія педагогіки: навч.-метод. посіб / Михайло Васильович Левківський. – [3-е вид., доп.]. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 143–146.

6. Любар О. О. Історія українськї школи і педагогіки: навч. посіб. / Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т.; за ред. О. О. Любара. К.: «Знання», КОО, 2003. – C. 202–218; 278-358.

7. Мосіяшенко В. А. Історія педагогіки України в особах: навч. посіб. / Мосіяшенко В. А., Курок О. І., Задорожна Л. В. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – С. 160–163; 174–180; 220–231; 249-263.

8. Скільський Д. М. Історія української педагогіки. Ілюстрований навчальний посібник / Дмитро Михайлович Скільський. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – С. 228–317.

9. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб.; за ред О. В. Сухомлинської. – [в 2-х т.]. – К.: Либідь, 2005. – Т. 2. – С. 6–15; 136–146; 177–188; 365–374; 380–388.

Народився 19 лютого 1824 р. у м. Тулі у небагатій дворянській сім’ї. Його батьки, вихідці з Чернігівщини, мали невеликий маєток поблизу Новгород-Сіверського, де Костянтин Дмитрович закінчив гімназію. Протягом 1840–1846 рр. навчався на юридичному факультеті Московського університету. Здобувши вищу освіту, працює за призначенням на посаді професора у Ярославському юридичному ліцеї по кафедрі камеральних наук (законодавство, право, фінанси). У роботі відзначався демократичністю, через що 1849 року його звільнили з посади.

З Ярославля їде в Петербург, де зустрів багато проблем у пошуках роботи. Вимушений працювати дрібним чиновником у міністерстві внутрішніх справ. Багато часу присвячував самоосвіті. Займався журналістикою, був перекладачем у журналі "Современник".

З 1854 р. Ушинський працював викладачем словесності і законодавства, а згодом став й інспектором Гатчинського сирітського інституту. На новій посаді робить ряд нововведень, через що у закладі різко зросла успішність. У "Журналі для виховання" надрукував ряд статей, серед яких "Про користь педагогічної літератури" (1857), "Три елементи школи" (1857), "Про народність у громадському вихованні" (1857) та ін.

На прохання Ушинського 1859 року йому дають призначення на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Тут він відзначився як прогресивний реформатор жіночої освіти. На перше місце поставив вивчення рідної мови, літератури, історії, запросив до закладу багато прогресивних педагогів.

Майже одночасно з приходом до Смольного інституту Ушинський став редактором часопису "Журнал Міністерства народної освіти". Перетворив його на цікавий науково-педагогічний журнал. Тут надрукував ряд своїх статей: "Праця в її психічному і виховному значенні" (1860), "Рідне слово" (1861), "Проект учительської семінарії" (1861) та ін. Видатною подією в історії педагогіки був вихід у світ його підручників "Дитячий світ" (1861) та "Рідне слово" (1864).

1862 р. Ушинського звинуватили в атеїзмі і звільнили з роботи у Смольному інституті. Щоб завуалювати незаконне звільнення, уряд відрядив його за кордон для вивчення жіночої освіти. Ця поїздка була по суті замаскованим засланням. За 5 років (1862–1867 рр.) Ушинський побував в Австрії, Швейцарії, Бельгії, Франції, Німеччині. Після повернення з-за кордону друкує свою фундаментальну працю "Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології" (1867–1869).

Протягом 1869–1870 рр. жив в Україні, яку вважав своєю батьківщиною. Помер 22 грудня 1870 р., похований у Києві на території Видубицького монастиря.

Світоглядні позиції Ушинського у галузі філософії виражалися непослідовно. Він критикував ідеалізм і матеріалізм за їх однобічність, але в теорії пізнання стояв на матеріалістично-сенсуалістичних позиціях. За політичними поглядами виступав як демократ і просвітитель. Послідовно відстоював інтереси народу у сфері освіти. Обґрунтовував необхідність всезагальної початкової освіти. В історичному розвитку суспільства вирішальну роль приписував досконалому розуму, тому головним рушієм суспільного прогресу називав науку і освіту.

Дата добавления: 2014-01-07