Схвалення

Розрада

Згода

Добре! Будь ласка! Згоден! Погоджуюся! Мушу погодитися! Доведеться погодитися! Авжеж; Звичайно; Ви маєте рацію; Безперечно; Поза всяким сумнівом; І я такої ж думки; Очевидно, це саме так; Так воно і є.

Відмова

Ні! Звичайно, ні! Ні, я не погоджуюся (не згоден); Ні, ніяк не можу погодитися! Я б дуже хотів (Мені дуже хотілося б), але...; Мені шкода (жаль), однак...; Даруйте, але я змушений тобі (Вам) відмовити; Шкода, але про це не може бути й мови! Мені треба подумати; Мушу порадитися; Я маю спочатку це обміркувати.

Не переживай (те)! Не хвилюйся(теся)! Заспокойся (теся)! Не журись(іться)! Опануйте себе! Не бери(іть) собі це так близько до серця!

Викинь(те) це з голови! Не думай(те) про це! Не звертай(те) на це уваги!

Сподівайся(теся) на краще! Не варто про це думати! Це все дрібниці!

Це не твоя (Ваша) провина. Все буде добре (гаразд).

Співчуття

Я приношу тобі (Вам) своє глибоке співчуття; Прийми (іть) моє глибоке співчуття; Дозволь (те) висловити тобі (Вам) моє щире співчуття; Я розумію твоє (Ваше) горе; Я поділяю твій (Ваш) смуток.

Ти (Ви) правильно вчинив (ли) (сказав, виступив); Вельми правильний (розумний, доречний) вчинок; Ти (Ви) прийняв (ли) надзвичайно вдале (розумне, продумане) рішення; Я в захопленні від твого (Вашого) вчинку (виступу).

За нормами доброго тону особа, вчинок якої схвалено, має належно відреагувати. З цією метою можна скористатися такими формулами:

Дякую! Це тобі (Вам) тільки здається; Мені приємно, що ти (Ви) так оцінив (ли) мій вчинок; Я не вартий такої оцінки (таких слів); Те ж саме я можу сказати і про тебе (Вас).

Зауваження, докір

Я змушений зробити тобі (Всім) зауваження; Ти (Ви) не зовсім добре вчинив (ли) (зробив, сказав); Ти (Ви), напевно, недостатньо це обміркував (ли) (продумав(ли) як слід); Тобі (Вам) так робити (говорити) не лишіть;

На мою думку, цей вчинок не робить тобі (Вам) честі; Твій вчинок виходить за межі етичних норм; Це було недобре.

Залежно від предмета розмови і змісту зауваження адресат може висловити:

а) в ибачення:

Вибач(те), я помилився; Я не хотів (не мав наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі; Я це зробив не навмисно; Мені дуже неприємно! Вибач(те)!

б)заперечення:

Даруй(те), ти (Ви) мене неправильно зрозумів (ли); На мою думку, твоє (Ваше) зауваження не цілком обгрунтоване (безпідставне, необгрунтоване);

Вибачте, але ти (Ви) тут не маєш (те) рації.

в) з'ясування:

Не бачу причини для зауваження (докору);

Не розумію, в чому ти (Ви) бачиш (те) мою помилку;

Не розумію, за що ти (Ви) на мене образився (лися);

Перепрошую, а в чому, власне, річ.

Якщо ви бажаєте навчитися робити зауваження, критикувати так, щоб не образити людину, то:

• вказуйте на помилки, робіть зауваження лише віч-на-віч;

• уникайте прямої критики;

• робіть це по-дружньому;

• похваліть те, що ваш співбесідник виконує як слід;

• покажіть чи розкажіть, як правильно було б виконати те чи інше завдання, здійснити певний вчинок;

• переконайте співбесідника в тому, що він зможе повестися як слід за певних обставин, зуміє впоратися з дорученою справою;

• попросіть вибачення за зроблене зауваження, особливо тоді, коли людина старша від вас за віком або незнайома.

Людина, яка засуджує і висміює помилкові думки й погані вчинки інших людей, повинна мати особливу силу переконання, а для цього, крім гострого ока, необхідно володіти і не менш цінним мистецтвом — ясно викладати думки (М. Ларра).

Висловлення сумніву

Так? Хіба? Невже? Та невже? Правда? Ти (Ви) справді так вважаєш (єте)?

Цю інформацію ти (Ви) отримав (ли) з надійного джерела?

І я в це маю повірити? Вельми сумніваюся, що...;Вам краще видно, але...; Воно ніби переконливо, проте...; Мені хотілося б вірити, однак...;Мені важко сказати, чи....

Дата добавления: 2014-01-07