Лекція 11. Типи вправ для навчання іноземної мови Критерії Типи вправ Основні Спрямованість вправи

Тема 5. АНАЛІЗ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Типи вправ для навчання іноземної мови

		Критерії	Типи вправ
Основні		Спрямованість вправи на прийом або видачу інформації	Рецептивні Репродуктивні Рецептивно-репродуктивні Продуктивні Рецептивно-продуктивні
	Комунікативність	Комунікативні (або мовленнєві) Умовно-комунікативні (або умовно-мовленнєві) Некомунікативні (або мовні)
Допоміжні		Характер виконання	Усні Письмові
	Участь рідної мови	Одномовні Двомовні (перекладні)
	Функція у навчальному процесі	Тренувальні Контрольні

6 Місце виконання Класні, домашні, лабораторні

1. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання.

Мета: охарактеризувати особливості аналізу процесів забезпечення виробничої діяльності підприємств основними засобами та ефективності їх використання в умовах ринкових відносин.

Ключові слова та терміни: основні засоби, фондовіддача, фондомісткість, фондозброєність.

Література:

1. Косова Т.Д., Сухарев П.М., Ващенко Л.О. та ін. Організація і методика економічного аналізу. Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.

2. Андрєєва Г.І., Андрєєва В.А. Організація і методика економічного аналізу. – Суми: ДНВЗ «УАБС НБУ», 2009. – 353 с.

3. Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності / Наталія Степанівна Барабаш. – К.: КНТЕУ, 2005. – 395 с.

4. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: - 2-ге вид., перероб. та доп. / Євген Володимирович Мних – К.: ЦНЛ, 2005. – 472 с.

5. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз / Микола Григорович Чумаченко. – К: КНЕУ, 2003. – 586 с.

1. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання

Основні засоби служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому більш економічно виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Виходячи з принципу системного підходу в процесі економічного аналізу, виділяють такі завдання:

- аналіз обсягу і структури основних фондів та їх відповідності до вимог технічного прогресу й оптимальних параметрів виробництва;

- визначення технічного стану засобів, темпів, форм і методів їх оновлення;

- аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

- виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

- розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

Аналіз починають з вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

Ø Будинки, споруди, передавальні пристрої;

Ø Машини та обладнання;

Ø Транспортні засоби;

Ø Інструменти, прилади, інвентар;

Ø Інші основні засоби.

Для аналізу використовують дані форми річного звіту.

Характеристика обсягу, складу і структури основних засобів підприємства

З таблиці видно, що загальне зростання основних засобів відбулося за рахунок приросту вартості передавальних пристроїв.. Загалом вартість основних засобів зросла на 30 тис. грн. (3870 - 3840), або на 0,8%; а передавальних пристроїв - на 2,6%. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна структури споруд і передавальних присроїв визначають виробничу потужність підприємства.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих засобів впливають такі чинники:

Ø характер та особливості процесу виробництва;

Ø тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

Ø технологія, рівень спеціалізації і кооперування;

Ø методи організації виробництва.

У ході аналізу встановлюють зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.
На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної і вікової структур основних засобів.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття.

Коефіцієнт оновлення відображає інтенсивність оновлення, і його визначають шляхом співвідношення вартості засобів, що надійшли за аналізований період, до їх загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття засобів з виробництва, і його визначають як співвідношення вартості основних засобів, що вибули за певний період, до вартості основних засобів на початок періоду.

Ці коефіцієнти визначають за всіма основними засобами.
При аналізі структури і динаміки основних засобів враховують особливості їх функціонування в тій чи іншій галузі.

Найважливішим етапом аналізу основних засобів є вивчення їх технічного стану. Технічний стан устаткування у непрямому значенні визначають за його віковим складом, що відображає співвідношення питомої ваги відповідних вікових груп у загальній кількості одиниць даного виду устаткування

Збільшення частки прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Іншим узагальнювальним показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають як співвідношення величини зношення до початкової вартості всіх основних засобів і їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості перенесена на новостворений продукт.

Зростання зношеності основних засобів негативно характеризує діяльність підприємства щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.
У ряді випадків визначають коефіцієнт придатності основних засобів шляхом співвідношення залишкової вартості основних засобів до їх балансової вартості.

Віковий склад устаткування - основна характеристика технічного рівня основних засобів. Для цього аналізують стан встановленого устаткування за термінами його експлуатації. Визначають тривалість експлуатації устаткування за періодами до 5 років, 5-10 р., 10-20 років і т. д.

У процесі аналізу встановлюють кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації та її питому вагу, розробляють заходи щодо оновлення і приведення у відповідність.

Для оцінювання технічного рівня засобів праці визначають також частку прогресивного устаткування у загальній кількості. Розрахунок проводять за кожною групою машин і устаткування. Під час аналізу технічного стану основних засобів необхідно розглянути організацію ремонту і модернізації засобів праці та виконання ремонтних робіт. При цьому звертають увагу на виконання ремонтних робіт вчасно, високу якість ремонту, його економічність.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих засобів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних засобів використовують систему натуральних та вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

До натуральних показників належать: екстенсивне й інтенсивне використання основного устаткування; фондовіддача, визначена в натуральному чи умовно-натуральному виразі; використання виробничої потужності й ступінь її освоєння.

Вартісними показниками є фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, і фондомісткість.

Найбільш узагальнювальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є виробництво товарної (валової) продукції у розрахунку на 1 грн. їх середньорічної вартості, тобто фондовіддача.

Незважаючи на компактність показника віддачі основних засобів за вартісними значеннями, він дає необ‘єктивну характеристику ефективності використання основних засобів і практично є недоцільним для порівняльного аналізу. Причиною є механізм ціноутворення для продукції і основних засобів, між якими не досягнуто чіткої еластичності.

На практиці фондовіддачу визначають на основі обсягу продукції.

Фондомісткість - обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих засобів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

Фондоозброєність праці визначають як співвідношення середньорічної вартості основних виробничих засобів (за первісною оцінкою) до числа робітників у найбільшій зміні. Вона характеризує ступінь забезпечення робітників основними виробничими засобами.

Для аналізу ефективності використання основних засобів у частині виробничого устаткування використовують показники використання наявного устаткування і його завантаження в часі роботи.

При аналізі фондовіддачі фактичний показник фондовіддачі порівнюють з розрахунковим, з даними попередніх періодів, проектними показниками, фондовіддачею інших підприємств даної галузі. На рівень фондовіддачі впливають різні чинники, пов'язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих засобів, особливо їх активної частини.

Всі чинники можна поділити на дві групи:

- ті, що не залежать від ступеня використання основних засобів;

- ті, що залежать від ступеня використання основних засобів.

До першої групи чинників належать: розвиток кооперованих зв'язків і зміна матеріаломісткості та трудомісткості продукції; зміна цін на сировину, матеріали, готову продукцію та ін. Зростання кооперованих поставок, матеріаломісткості веде до зростання фондовіддачі.

До другої групи чинників належать: зміна питомої ваги машин і устаткування в складі основних фондів, підвищення змінності роботи устаткування; зменшення внутрішньозмінних простоїв; зміна рівня внутрішньозаводської спеціалізації та ін.

Далі зосередимо свою увагу на аналізі вартості основних засобів.

Зміна величини вартості основних виробничих засобів може перебувати під впливом:

• зміни кошторисної вартості заново введених в експлуатацію об'єктів порівняно з діючими;

• невідповідності у темпах зміни ціни і продуктивності нового устаткування;

• наявності надлишкового, невстановленого і бездіяльного устаткування та ін.

Однак особливу увагу привертають чинники фондовіддачі основних виробничих фондів, пов'язані зі зміною віддачі виробничого устаткування.

Аналіз роботи виробничого устаткування базується на розгорнутій системі показників його використання за кількістю (забезпеченням) часу роботи і за потужністю. Джерелом аналізу служить статистична звітність про роботу устаткування. Крім цього, в аналізі використовують нормативні і планові документи, внутрішньозаводську звітність, матеріали вибіркових спостережень.

При аналізі використання устаткування насамперед необхідно перевірити забезпеченість підприємства устаткуванням, повноту його використання.
Як відомо, все устаткування поділяють на наявне, встановлене і діюче. До наявного належить все устаткування підприємства незалежно від того, де воно знаходиться і в якому стані. Встановлене устаткування - змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, що знаходиться у цехах. Воно може бути в резерві, на консервації, в ремонті і на модернізації. До діючого належить все фактично працююче устаткування незалежно від часу його роботи.

При аналізі необхідно із діючого устаткування виділити запасне і незмонтоване, із встановленого - надпланове, не встановлене. Введення в дію невстановленого устаткування збільшує випуск продукції. Недоотриману продукцію можна визначити множенням кількості невстановленого устаткування на кількість відпрацьованих годин за зміну і на годинну продуктивність одного верстата за планом.

Другий напрямок аналізу - оцінювання ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечують двома шляхами - екстенсивним (у часі) й інтенсивним (за потужністю).

Показниками, що характеризують екстенсивний шлях використання устаткування, є:

- кількість устаткування;

- відпрацьований час;

- коефіцієнт змінності роботи устаткування;

- структура парку машин і верстатів.

Інтенсивне використання устаткування характеризується показником випуску продукції за 1 верстато-годину, тобто його продуктивністю.
Вихідними даними в аналізі є баланс робочого часу устаткування: календарний, режимний, плановий.

Календарний визначають як добуток кількості календарних днів у році і верстато-годин на добу. Він поділяється на режимний і позарежимний час.
Режимний фонд визначають із кількості робочих днів у році, планового коефіцієнта змінності роботи устаткування, кількості верстатів, крім тих, які за планово-запобіжним ремонтом мають бути у капітальному і поточному ремонті.
Позарежимний час включає вихідні і святкові дні, час неробочих змін, міжзмінні й обідні перерви.

Плановий фонд часу включає кількість годин, що підлягають відпрацюванню за вирахуванням планових зупинок устаткування (ремонт, у резерві і т. ін). Плановий відрізняється від режимного кількістю планових витрат робочого часу.
Фактично використаний фонд часу роботи устаткування - це кількість фактично відпрацьованих верстато-годин.

Показники використання календарного, режимного і планового фондів часу роботи устаткування виражають ступінь його завантаження. Однак діюча система обліку і звітності не дає змоги точно дати оцінку, бо не відображає реально відпрацьований час. На практиці оцінювання використання устаткування в часі проводять за даними разових спостережень.

Інтенсивне використання основних засобів характеризується не лише показниками випуску продукції за 1 верстато-годину, а й рядом натуральних та умовно-натуральних показників: одержання продукції з 1 м² виробничої площі і т. ін. Цей показник характеризує також ефективність використання виробничих засобів у їх пасивній частині. Випуск продукції з 1 м² виробничої площі визначають як співвідношення товарної продукції підприємства до величини його виробничої площі. Зростання випуску продукції з 1 м² виробничої площі свідчить про підвищення ефективності її використання.

Дата добавления: 2014-01-07