Психолого-педагогiчнi дослiдження проблеми розвитку образотворчих здiбностей дітей дошкільного віку

План

Теоретичні основи образотворчої діяльності дітей

Лекція 1.

1. Психолого-педагогiчнi дослiдження проблеми розвитку образотворчих здiбностей дітей дошкільного віку.

2. Періодизація розвитку образотворчих здібностей в переддошкільному і дошкільному віці.

3. Динаміка розвитку творчих здібностей дітей в образотворчій діяльності.

Проблема здiбностей до образотворчої дiяльностi розкрита в дослідженнях видатних психологiв i педагогiв (Б. Теплов, €. Ігнатьев, В. Кирієнко, М. Волоков, €. Фльорiна, Н. Сакулiна, Т. Казакова, Н. Халезова, В. Котляр, Г. Пiдкурганна та ін.).

Загальнi проблеми художнього виховання i розвитку здiбностей вивчалися Б. Тепловим, який дав у своїх роботах ще в 40-вi роки хх ст. найповнiше i найправильніше визначення здiбностей i способiв ixньoro розвитку.

Найфундаментальніше вивчення здiбностей до образотворчої діяльносп представлене в дослiдженнi В. Кирієнко (Психология способностей к изобразительной деятельности. - М., 1959), в якому подано iсторiю питання вивчення здібностей i детальний аналiз робiт зарубiжних авторів відносно здiбностей до образотворчої дiяльностi. У своєму дослiдженнi В. Кирієнко виходив iз подiлу людей на мислителiв i художникiв за типом вищої нервової діяльності, що було эапропоновано І. Павловим. Ставиться завдання визначення здібностей, наявність яких допоможе диференціації хупожнього типу від нехудожнього. В. Кирієнке виокремлює здiбностi: цiлiсного сприймання; оцінки відхилення лiнiй від вертикалі i горизонталi; оцiнки пропорцій; оцiнки свiтлових вiдчугтiв; оцінки перспективних вiдносин; знаходження однакових хроматичних кольорiв (тонів); зорової пам'ятi. Bci оцінки, що стосуються здiбностей, В. Кирієнко розглядае як сенсорні за своєю основою та естетичнi за своїм характером процеси i називає їх «почуттями». Отже, здiбнiсть цiлiсного сприймання (названа В. Кирієнком передусiм) є визначальною для всіх названих сенсорно-естетичних оцінок. До здiбностi зорової пам'ятi належить проблема утворення уявлень i їхньої ролi в образотворчій діяльності. Не розглядаючи.процесу формування художнъого образу, В. Кирієнко не торкається i питання про уяву. Незважаючи на те, що дослідження, задумане з метою визначення здібностей, якi характеризують художнiй тип, зовсiм не торкається процесу власне художньої творчостi.

Є. Ігнатьев (Психология изобретательской деятельности детей. - М., 1959) осиовну увагу приділяє органгзації процесу сприймання i формування уявлень. Уяву в образотворчій дiяльностi він спiввiдносить з формуванням образу у сприйманні. Здібність до такого сприймання Є.Ігнатьєв вважає необхідним розвивати у дітей дошкільного віку. Малювання він розглядає як зображувальну, але не як художньо-образотворчу діяльність. У роботах В. Кирієнко та Є. Ігнатьєва розглядаються способи розвитку образотворчих здібностей на різних вікових етапах.

У монографїі М. Волкова (Восприятия предмета и рисунка.- М., 1950) підкреслюється значення здібності сприймати натуру і створювальний малюнок. Вирішується проблема специфічності сприймання, необхідного для малювання. У ньому поєднуються моменти й аналізу, і цілісного охоплення предмета. М. Волков зупиняється і на питанні залежності уявлень від рівня розвитку сприймання. Особливо цікаві думки М. Волкова про складність процесу перетворення уявлення реального предмета в образ малюнка. Оскільки дитина дошкільного віку не може оволодіти вмінням передати на площині глибину простору і тривимірності предметів, то це перетворення має особливий характер. Здібність сприйняття предмета набуває для дитини дошкільного віку дещо іншого значення, ніж для дорослого художника. Разом з тим проблема сприймання виявляється надзвичайно важливою і для розуміння дитячого малювання.

О. Ковальов (К вопросу о структуре способностей к изобретательной деятельности / / Проблемы способностей: Сб. / Под ред. В. М. Мясищева. - М., 1962) виокремлює питання про структуру здібностей до образотворчої діяльності. Під здібністю до діяльності він розуміє весь комплекс або (за його визначенням) ансамбль здібностей чи властивостей однієї складної здібності. З цього комплексу він виокремлює спочатку провідні властивості, потім властивості, які мають опорну функцію, і, насамкінець, властивості, які становлять тло цієї здібності. Провідною властивістю, на його думку, є художня уява. Опорну функцію стосовно цієї діяльності виконує зорова чутливість, яка забезпечує легкість і повноту сприймання просторових і колоритних відношень. Другим опорним моментом виступає спеціальне вміння руки. Емоційна чутливість, яка становить емоційну настроєність і тло.

Є. Рибалко (0 проявлении способностей у детей в дошкольном возрасте: Конф. по пробл. способностей: Тез. докл. - Л., 1960) вказує на деякі риси, що характеризують розвиток здібностей у дітей дошкільного віку. Загальною умовою формування здібностей він вважає успішний розвиток мови (чи, як він називає, здібності до мовної діяльності). Наступною умовою є сенсомоторний розвиток. При цьому нерівномірність у розвитку мови і сенсомоторики є, на його думку, однією із суттєвих причин нерівномірності формування здібностей у дитячому віці.

У роботах К Теплова, О. Лєонтьєва, О. Запорожця підкреслювалася провідна роль виховання і навчання, які виявляють значення педагогічної діяльності в розвитку художньо-творчих здібностей.

Проблема розвитку здібностей до образотворчої діяльності вже в перші десятиріччя хх ст. цікавила також багатьох педагогів. Видатним радянським дослідником малюнка дітей дошкільного віку була Є. Фльоріна - художник-живописець і педагог. Її наукова й педагогічна діяльність охоплює великий період - з 20-х і до початку 50-х років. Вже в перших своїх роботах Є. Фльоріна велику увагу приділила дозображувальному періоду дитячого малювання, називаючи його періодом процесуальності. Неабиякого значення Є. Фльоріна надавала розвиткові творчих здібностей дітей до малювання. Вона бачила і розуміла, які великі можливості криються в дитині для розвитку з неї художника. Вона протестувала проти схоластики, формалізму в художньому вихованні. Проте це привело її до другої крайності і змусило взагалі боятися навчання. Вона визнавала лише елементи навчання у вихованні дошкільнят.

Експериментальне дослідження, яке було проведене Є. Фльоріною пізніше, показало їй творчу безпорадність дітей 6-7 років, зображувальною діяльністю яких педагог не керував. Стала очевидною необхідність допомогти дітям, дати їм можливість оволодіти деяким обсягом знань, навичок. І Є. Фльоріна почала навчати дітей техніки малюнка, композиції візерунка, способам зображення, розвивати їхню спостережливість. Після цього з'явилися помітні зрушення у розвитку художніх здібностей. Стало очевидним, що дітей потрібно навчати. Проте теоретичні переконання не дозволили Є. Фльоріній прийняти ідею систематичного і послідовного навчання як одного із засобів оволодіння образотворчою діяльністю. у керівництві цією діяльністю вона розділяє навчальні і творчі завдання і підкреслює різницю в методах навчального і творчого керівництва.

у 50-60-ті роки проблема розвитку творчих здібностей дітей до образотворчої діяльності досліджувалася педагогами під керівництвом Н. Сакуліної. У цей період розроблялися проблеми сенсорного виховання. У роботах Н. Сакуліної показано, як воно здійснюється на заняттях з образотворчої діяльності, які створюються великі можливості для формування сенсорних здібностей, і як ці здібності забезпечують вдосконалення самої образотворчої діяльності.

Розвиткові здібностей молодших дошкільнят до малювання присвячені дослідження Т. Казакової, Н. Шибанової та інших.

У кінці 60-х років ХХ ст. були проведені спеціальні дослідження з питання розвитку творчих здібностей в ліпленні дітей старшого дошкільного віку (Н. Халезова). Розвиток творчих здібностей до конструювання з будівельного матеріалу досліджувала 3. Ліштван.

У 60-70-ті роки хх ст. посилено розроблялися окремі питання методики.
Т. Комарова вивчала формування графічних умінь в малюванні. Р. Казакова вивчала формування початкових основ здібностей малювання з натури.

У 80-90-ті роки ХХ ст. основні дослідження були спрямовані на пошуки способів підвищення ефективності розвитку творчих здібностей дощкільнят. Одним з таких способів є формування у старших дошкільнят інтересу до зображувальної діяльності (Л. Янцур), формування художнього образу в зображувальній діяльності старших дошкільнят (В. Інжестойкова), навчання дошкільнят основ образотворчої грамоти (В. Котляр), розвиток виразності малюнків у декоративному малюванні (0. Дронова), сюжетному малюванні (Н. Кириченко, Г Сухорукова, Г Підкурганна) та інші.

Останніми роками створюються нові програми з розвитку творчих здібностей дошкільнят. Особливо актуальною є спрямованість на інтеграцію мистеuької діяльності.

Отже, і психологи, і педагоги мислили в одному напрямі: дитині потрібно допомагати ознайомлюватися з дійсністю для того, щоб її зображати.

Дата добавления: 2014-01-07