Розміри корту. Інвентар для гри в теніс

В числі кращих тенісистів країни були: Н. Озєров, С. Андрєєв, С. Бєліц-Гейман, Є. Корбут, З. Зікмунд, О. Аллас, М. Корчагін, К. Борісова, Н. Ніфонтова, О. Калмикова, Г. Коровіна, Н. Бєлоненко, Т. Налімова, Б. Новиков, Е. Нєгрєбєцкий.

В 1947-1948 рр. в інститутах фізичної культури почалась підготовка спеціалістів по тенісу.

З 1956 р. стали регулярно (раз в чотири роки) проводитися Спартакіади народів СРСР.

Перші три місця в командному заліку змагань по тенісу І і ІІ Спартакіад народів СРСР 1956 і 1959 рр. зайняли команди Москви, Української і Естонської РСР. Переможцями особистих змагань І Спартакіади стали в одиночних розрядах київлянка В. Кузьменко і москвич С. Андрєєв, в жіночому парному розряді – москвички Л. Преображенська і В. Філіпова, в чоловічому – москвичі С.Андрєєв і С. Бєліц-Гейман, в змішаному – Л. Преображенська і С. Андрєєв.

В роки між двома першими Спартакіада ми помітно зросла майстерність молоді. В змаганнях ІІ Спартакіади народів СРСР нікому із досвідчених майстрів не вдалося втримати ведучі позиції. Абсолютною чемпіонкою стала московська учениця А. Дмітрієва. Києвлянин М. Мороз переміг в двох розрядах: одиночному і разом з бакінцем С. Ліхачовим в парному. В жіночих парних змаганнях перші місця зайняли А. Дмітрієва і представниця Тбілісі І. Рєзанова-Єрмолова, в змішаних парних – А. Дмітрієва і С. Лихачов.

В 1956 р. Федерація тенісу СРСР стала членом Міжнародної федерації тенісу.

Рік 1958-й увійшов в історію вітчизняного тенісу як рік виходу радянських тенісистів на міжнародну арену – наші спортсмени вперше прийняли участь в офіційних міжнародних змаганнях, які проводилися по плану Міжнародної федерації тенісу. Тоді сімнадцятирічна А. Дмітрієва і А. Потанін прийняли участь в Уімблдонському турнірі юнаків і дівчат, а також в двох турнірах, які відбувалися перед ним, турнірах в Англії – у відкритій першості графства Кент (Бекнемський турнір) і відкритій першості Лондона. В Бекнемському турнірі А. Дмітрієва зайняла перше місце серед дівчат, а А. Потанін серед юнаків – друге. Москвичка добре виступала серед своїх одноліток і в Уїмблдоні. Завойоване нею друге місце було беззаперечним успіхом. Ленінградець А. Потанні увійшов в число восьми найсильніших юних тенісистів світу.

В 60-70-х роках приблизно подвоїлась кількість тих хто займається тенісом і кількість площадок, майже в два з половиною рази збільшилося виробництво ракеток, м’ячів, струн. Значно розширилась можливість займатися тенісом в зимовий час. В ряді міст були побудовані закриті тенісні стадіони.

За розповсюдженням тенісу ведучі місця зайняли Україна і РСФСР. В таких промислових містах України, як Донецьк, Сєвєродонецьк і Дніпродзержинськ, були побудовані нові тенісні центри, в яких стали проводитися змагання всесоюзного масштабу і міжнародні зустрічі.

В 60-70-ті роки звання чемпіонів СРСР завойовували і такі спортсмени з м. Києва В. Кузьменко, Г. Бакшеєва і М. Мозер.

В 1962 р. Державний Центральний ордена Леніна інститут фізичної культури розпочав підготовку спеціалістів по тенісу. В деяких республіканських інститутах фіз0ичної культури також була введена спеціалізація по тенісу (на Україні, в Грузії, Азербайджані, Білорусії, Казахстані, Узбекистані).

В чемпіонатах Європи, які розпочали проводитися за ініціативою Федерації тенісу СРСР з 1968 р. радянські тенісисти часто займали перші місця в командному заліку, та в особистих змаганнях виборювали багато перших місць.

Успішними були виступи радянських тенісистів на Всесвітніх універсіадах 1969 і 1973 рр. Радянські команди впевнено виходили на перше місце, а О. Морозова і Т. Какулія в Універсіаді-73 стали абсолютними переможцями особистих змагань.

В 1974 і 1976 рр. чоловіча команда, якою керував тренер і капітан Ш. Тарпіщев, виходить в півфінал розіграшу Кубку Девіса і займають третє місце серед найсильніших команд світу.

О. Морозова і А. Мєтревелі стають в 1968 і 1970 рр. фіналістами Уімблдонського турніру в змішаному парному розряді; і одиночному розряді А. Мєтревелі виходить в фінал в 1973 р., а О. Морозова – в 1974 р.

Великий вклад в підготовку спортсменів внесли тренери Н. Тепляков, А. Хангулян, В. Бальва, Е. Крєє, В. Сєрєбрєнніков, Г. Саруханов, М. Клдіашвілі, О. Спірідонов, Я. Янсонс, Т. Дубровіна, Л. Прєображенская, Є. Корбут, С. Севастьянова, Г. Вельц, С. Андрєєв, Ш. Тарпіщєв.

На Україну теніс завезли англійські купці, які 1890 р. створили тенісні клуби в Одесі і Таганрозі; згодом теніс поширився і по інших містах України, а 1913 р. відбулися тенісні змагання в Києві. У 20-х роках відбулися спершу показові тенісні матчі в Одесі, з 1930 р. розпочалися змагання на першість України; їх продовжують і після 1945 р. в категоріях командної першості, особистої – чоловіків, жінок, змішаних пар; влаштовуються також зимові змагання, змагання молоді тощо.

У Галичині перші тенісні (ситківкові) клуби постали у 1890 -х роках під впливом зв’язків з Віднем. Теніс пропагував у „Соколі” і студентських спортивних клубах І. Боберський (видав підручник „Ситківка”, 1911 р.); перші змагання провело спортивне товариство „Україна”. 1924 р. постав Львівський ситківковий Клуб (ЛСК, діяв до 1939 р.), що мав власні тенісні корти і проводив змагання на першість Західної України.

ТЕНІС ТА ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ

До програми Олімпійських ігор теніс був включений у 1896 році. З 1896 року проводилися першості серед чоловіків, а з 1900 – і серед жінок. Однак у подальшому теніс, як вид спорту, який став професійним був виключений міжнародним Олімпійським комітетом з програми олімпійських змагань починаючи з 1928 року. Лише в 1968 р. в Мехіко під час проведення ХІХ Олімпіади відбувся показовий тенісний турнір. В 1977 р. МОК на 79-ій сесії, що проходив в Празі, визнав Міжнародну федерацію тенісу як керуючу видом спорту, який відповідає критеріям Олімпійської хартії. Але визнання тенісу, не призвело до автоматичного включення до програми Олімпіад. І лише на змаганнях ХХІV Олімпіади в 1988 р., після 64-ої перерви, теніс знову визнано олімпійським видом спорту.

Найпрестижнішими в тенісі є чотири турніри великого шолому: Відкритий чемпіонат Австралії, Відкритий Чемпіонат Франції, Вімблдонський турнір, Відкритий чемпіонат США. Найпрестижнішими командними змаганнями є: Кубок Девіса – змагання збірних країн серед чоловіків; Кубок Федерації – змагання збірних країн серед жінок; Кубок Хопмана – змагання змішаних чоловічо-жіночих збірних.

Кращими випускниками-тенісистами кафедри спортивних ігор ЛДУФК є: Петров В., Залужний Л., Піліпчук І., Косовський Б., Заторський Я. (засл. тр.Укр.), Ходукіна С., Савченко Л. (засл. МС), Гагер А., Негер Т (засл. тр.України), Крилова Т., Крочко Н., Турчихіна Т., Грузман С, Ковалевич, Вишиванок, Хацко Ірина, Кулабухов Павло.

Найсильнішими тенісистами в світі серед чоловіків є: Новак Джоковіч, Роджер Федерер, Рафаель Надаль, Енді Маррей, Жо-Вілфрід Цонга Давид Феррер, Томаш Бердих, Янко Тіпсаревич, Хуан-Мартін дель Потро, Джон Існер; серед жінок: Вікторія Азаренко, Агнешка Радванська, Марія Шарапова, Серена Вільямс, Саманта Стосу, Петра Квітова, Ангеліка Кербер, Каролін Возняцкі, Сара Еррані, Маріон Бартолі та ін.

До найсильніших тенісистів України належать, серед чоловіків: Долгополов Олександр, Стаховський Сергій, Сергєєв Іван, Марченко Ілля, Недовєсов Олександр, Молчанов Денис, Бубка Сергій, серед жінок: Цуренко Леся,Бондаренко Катерина, Світоліна Еліна, Савчук Ольга, Козлова Катерина, Бейгельзімер Юлія, Іваненко Валентина та ін.

До кращих тенісистів Львівської області відносяться серед чоловіків: Яценко Артем, Вовк Олександр, Литвинюк Андрій, Макуц Тарас, Захаров Євген, Возний Дмитро, Боярінов Юрій, Туваков, серед жінок: Гнатишин Марта, Олійник Олена, Бугаєнко Катерина, Романишин Ольга та ін.

Корт – це прямокутник завдовжки 23, 77 м та завширшки 8, 23 м., для пар ширина 10, 97 м. Висота центральної частини сітки має бути 0, 914 м., а біля стовпів – 1, 07 м. над поверхнею землі. Лінії впродовж кінців та боків корту називаються відповідно задніми то боковими. З кожної сторони сітки паралельно їй на відстані 6,4 м треба наносити лінію подачі. Простір з кожної сторони сітки між лініями подачі та боковими носить назву поля подачі. Поля подачі мають бути розділені на дві рівні частини центральною лінією подачі.

М’яч. Для гри в теніс використовують м’ячі з однорідною зовнішньою поверхнею з тканевим покриттям білого або жовтого кольору. Якщо на м’ячі є шви, то вони мають бути рівними й без вузлів.

Вага м’яча може коливатися в межах 56, 7-58, 5 г., діаметром 6, 35-6, 67 см.

У 2002 році до офіційних тенісних правил були внесені уточнення, згідно яких організатори змагань можуть відтепер поряд зі стандартними м’ячами (тип 2) використовувати на власний погляд і два нових різновиди м’яча: високошвидкісні (тип 1 за класифікацією ITF) та повільні (тип 3). Усі типи типа м’ячів мають однакову вагу. Більш жорсткі м’ячі типу 1 призначені для гри на „повільних” кортах, вони мають більш швидкий та низький кут відскоку, що дозволяє прискорити темп гри. М’ячі типу 3 призначені для гри на „швидких” кортах, вони на 6 % більше в діаметрі за тип 2 (стандартний), що дозволяє під час польоту м’яча гасити швидкість.

Ракетки. Обід ракетки не має перевищувати 73, 66 см в цілому за довжиною разом з ручкою та 29, 21 см в цілому за шириною.

Дата добавления: 2014-01-07