Проблема співвідношення церковної та світської влади у вченні Кирила Туровського

Проблема співвідношення духовної та світської влади на початку ХІІ ст. привернула увагу єпископа Кирила Туровського. Творчість Кирила Туровського є одним з найбільших досяг­нень релігійно-філософської думки XII ст. Твори його користу­валися значною популярністю, тому багато з текстів, які хоч і не належали йому, за давньоруською рукописною традицією, підписувалися його іменем. Достеменно відомо, що він є авто­ром "Притчі про душу і тіло", "Повісті про білоризця і чорно­ризця", "Сказання про чин чорноризця", восьми Слів на церков­ні свята, тридцяти молитов, двох канонів, "Послання до архі­мандрита Києво-Печерського монастиря Василія", декількох "Послань Андрію Боголюбському" та ін. Йому приписують ще близько десяти творів. Його називали "другим Золотоустшм".

Він обстоював єдність цих гілок суспільної влади, ідею «одного володаря», закликав до єднання Русі. Основою поєднання церковної та князівської влади могло стати, на думку автора, Святе Письмо яке робить людину смиренною, добродійною, благородною.

Саме за допомогою Святого Письма та християнської релігії, на переконання Кирила Туровського, можна поліпшити життя в державі - політичні, економічні та соціальні відносини. Від­хилення від християнської віри чи порушення її вимог призводить до соціального зла, котре може бути покаране відповідно до Божих законів. Рай, створений Богом, охороняється Його законом, а людина, наділена ним здатністю мислити та фізичними рисами, не повинна, з огляду на божественне призначення, порушувати усталені Богом норми, виявляти гордість - це веде, стверджував Кирило Туровський, до духовної та фізичної смерті. Мислитель поділяв індивідів та народи на зовнішні (язицькі, чужі, тілесні - приречені на смерть) та внутрішні (християнські, "свої", духовні - їм дароване життя).

Відхилення від християнської віри, порушення її вимог призводять до соціального зла, яке може бути покаране відповідно до Божих законів. Теолог засуджував міжусобні війни між князями, ворожнечу між служителями церкви, зазіхання на владу. Намагаючись застерегти князів від їхніх претензій на великокнязівський престол, він вказував, що влада дана Богом.

Туровський був прибічником сильної влади. Але цією владою слід уміло розпоряджатися. Він наївно вірив і переконував правителя робити людям добро, піклуватися про їхнє матеріальне і духовне становище. Призначення служителів церкви – сприяти встановленню соціальної злагоди в суспільстві, загальної справедливості, гармонії між світською і духовною владами. Він також засуджував між­усобні війни між князями, їхні претензії на великокнязівський престол, наголошуючи, що владу дав Бог, закликав до єднання Русі.

У працях: „Повість про сліпого і кульгавого", „Кирила-ченця притча про людську душу, і про тіло, і про порушення Божої заповіді, і про страшний суд, і про муки" Кирило Туровський відстоює ідеї:

» єдності церковної і світської влади, одного володаря, закликає до єд­ності Русі. Основою такої єдності вважає Святе Письмо, яке робить людей смиренними, добродійними та благородними

» покращення економічних і соціальних відносин як умови утвердження принципів християнської релігії

» усунення першопричин усякого зла покаранням за порушення вимог законів Божих і християнської віри,

» засудження війни та ворожнечі між світськими князями та служите­лями церкви, суперництво у боротьбі за владу, яка походить від Бога Кирило Туровський вимагає

- від представників світської влади - проявів розумності і доброти до людей, піклування про їх духовний і матеріальний стан;

- від служителі церкві - сприяння встановленню соціальної злагоди в суспільстві, справедливості, гармонії між світською і церковною вла­дою.

Дата добавления: 2014-01-07