Правове регулювання контролю за використанням і охороною земель та моніторингу земельних ресурсів

РОЗДІЛ 24

§ 1. Державний контроль за використанням та охороною земель

Чинне земельне законодавство надає землевласникам та землекористувачам широкі права по самостійному господарюванню на землі. Однак, у відповідності з ст. 41 Конституції, така діяльність не повинна завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, порушувати права і законні інтереси інших осіб, а також суспільства і держави. Виконання даних обов'язків передбачено також ст.ст. 91, 96 Земельного кодексу і забезпечується за допомогою контролю за використанням і охороною земель

Контроль за використанням і охороною земель є одною з найважливіших функцій державного управління земельним фондом. У відповідності з ст. 187 Земельного кодексу він полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства. Аналіз чинного законодавства дає можливість виділити наступні види контролю за використанням і охороною земель: державний, такий, що здійснюється органами місцевого самоврядування та громадській.

Державний контроль за використанням і охороною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності в земельних відносинах. Він дозволяє не тільки виявити і усунути наслідки земельних правопорушень, але і застосовувати в необхідних випадках міри відповідальності до порушників земельного законодавства. Цей контроль охоплює всі категорії земель незалежно від форми власності на землю та видів землекористування і поширюється на всіх суб'єктів земельних відносин.

Органами, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель є Держкомзем, Мінекоресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи. З метою підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами, вдосконалення контролю за використанням і охороною земель передбачене створення в складі Держкомзему державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель[1].

Держкомзем та його органи на місцях здійснюють державний контроль за: раціональною організацією території та використанням земельних ділянок власниками землі і землекористувачами відповідно до умов їх надання; поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок в стані придатному для використання; виконанням комплексу заходів, передбачених умовами надання земельних ділянок, нормативними документами та затвердженими проектами по захисту земель від водної та вітрової ерозії, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям, селів, підтоплення, заболочення, засолення, висушування, ущільнення та від інших процесів погіршення стану земель; рекультивацією порушених земель, зніманням, використанням і зберіганням родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель, а також своєчасним приведенням цих земель у стан придатний для використання за призначенням; збереженням та експлуатацією протиерозійних гідротехнічних споруд і систем, захисних лісонасаджень, встановленням та збереженням межових знаків; наданням достовірних даних про наявність, стан і використання земельних угідь, по державному земельному кадастру, а також інформації про наявність земель запасу; проектуванням, розміщенням, будівництвом, реконструкцією, введенням у дію, експлуатацією та ліквідацією об'єктів, що негативно впливають на стан земель; своєчасним і якісним виконанням комплексу необхідних заходів по запобіганню та ліквідації псування земель, їх забруднення виробничими та іншими відходами і стічними водами, а також при видобутку корисних копалин, виконанні будівельних, геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт[2].

Виконуючи функції, покладені на органи земельних ресурсів, головні державні інспектори та державні інспектори по використанню і охороні земель мають право: безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації в тому числі військові і оборонні об'єкти незалежно від форм власності і відомчої належності; давати власникам і землекористувачам незалежно від відомчої приналежності обов'язкові для виконання вказівки з питань використання та охорони земель, а також по усуненню виявлених порушень; вносити на розгляд відповідних рад пропозиції про припинення права власності або права користування землею у випадках, передбачених главою 22 Земельного кодексу; складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення земельного законодавства; порушувати перед відповідними радами питання про припинення рішень рад, які суперечать діючому земельному законодавству; одержувати від органів виконавчої влади, власників землі та землекористувачів дані про наявність, стан і використання земельних угідь, а також інформацію про наявність земель, які знаходяться в запасі; залучати на договірній основі фахівців підприємств, установ, організацій, науково-дослідних та проектних інститутів для участі в проведенні обстеження земель.

Вони також можуть вносити в органи виконавчої влади або виконавчі органи місцевого самоврядування питання про: припинення розробки корисних копалин і торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт, якщо вони проводяться з порушенням земельного законодавства і можуть призвести до знищення, забруднення, псування родючого шару ґрунту, розвитку ерозії, засолення, заболочення та інших процесів, які знищують продуктивність земель; припинення промислового, цивільного та інших видів будівництва, експлуатації об'єктів, агротехнічних, культуртехнічних лісомеліоративних робіт, які ведуться з порушенням вимог земельного законодавства; вилучення або тимчасову консервацію деградованих або забруднених земель, подальше використання яких може призвести до негативних наслідків або якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів.

Головні державні інспектори і державні інспектори по використанню та охороні земель також мають право брати участь у роботі комісій по прийняттю в експлуатацію меліорованих і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних і гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості і охорони земель.

Контроль за використанням і охороною земель, який здійснюється органами місцевого самоврядування (самоврядний контроль), являє собою діяльність відповідних органів сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм і утвердження законності в земельних відносинах. Органи місцевого самоврядування не є державними, однак, мають значний обсяг повноважень у галузі здійснення контролю за використанням і охороною земель.

Сільські, селищні, міські ради безпосередньо не здійснюють контроль за використанням і охороною земель. Разом з тим, вони мають інші повноваження, які опосередковано дають можливість контролювати земельні відносини на відповідних територіях. Відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції сільських, селищних і міських рад відноситься: вирішення питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, які знаходяться у власності відповідних територіальних громад; надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також їх скасування; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, які підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про визнання природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну чи наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, область екологічного впливу яких включає відповідну територію; прийняття рішень про адміністративно-територіальний устрій; затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації тощо.

Безпосередніми контрольними функціями у галузі використання і охорони земель володіють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які здійснюють контроль: за дотриманням земельного законодавства; використанням і охороною земель; за виконанням проектів і схем землеустрою, проектів внутрішньогосподарського землеустрою.

Районні і обласні ради також вирішують загальні питання регулювання земельних відносин, віднесені до їх відання, делегуючи функції безпосереднього контролю за використанням і охороною земель відповідним місцевим державним адміністраціям. Зокрема, останні у встановленому законом порядку готують питання про визначення території, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, висновки по проектах місцевих містобудівних програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць, координують на відповідній території діяльність місцевих землевпорядних органів, видають забудовникам архітектурно-планувальні завдання і технічні умови на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та дають дозвіл на проведення цих робіт.

Дата добавления: 2014-01-07