Особливості дослідження ТМВ

Закономірності і тенденції сучасних МВ

В кінці 20-го ст. відбувся перехід від біполярного до комплексного. В сучасному світі неможливе вирішення питань безпеки виключно силовими методами. Головні закономірності сучасних МВ (за Циганковим):

1. Головними акторами залишаються держави з поступовим посиленням інших акторів, а головними методами залишаються дипломатія і війна.

2. Взаємо залежність внутрішньої і зовнішньої політики.

3. Основою дій держав є національні інтереси.

4. Перевага у МВ належить могутнім державам.

5. Залежно від балансу сил складаються різні конфігурації впливу.

До сучасних тенденцій належать дві протилежні: глобалізація і фрагментація. Серед глобальних актуальних тенденцій виділяються:

1. Розмивання кордонів між внутрішньою і зовнішньою політикою (на цій тенденції ґрунтується утвердження транснаціоналізму).

2. Загальна демократизація МВ.

3. Розширення складу міжнародних акторів (за 50 років склад ООН зріс х 65до 190 держав).

4. Змінилися світові загрози безпеці.

5. Об’єднавчі процеси (розширення ЕС)- Розпад існуючих союзів і держав.

ТМВ, я к наука має своїм об’єктом реально існуючі зв’язки і взаємодії учасників світової політики розглядає основні концепції, актуальні проблеми теорії і практики, закономірності і тенденції. Вона має своє предметне поле, але тісно пов’язана з політологією та соціологією МВ.

1. Структура дослідження ТМВ

2. Методологія дослідження ТМВ

Первинні дослідження в ТМВ поєднують значну кількість ідей та гіпотез, які висувають науковці для пояснення явищ і процесів у міжнародному середовищі. Вторинні дослідження містять велику кількість концепцій і парадигм. Вчені наводять низку аргументів, які свідчать на користь гіпотез. Аргументами виступають історичні факти, заяви політичних лідерів, статистичні дані. Проблемою є неоднозначність трактування одних і тих же аргументів. Більшість концепцій мають «раціональне зерно», але складність аргументування унеможливлює формулювання універсальної парадигми в науці. В ТМВ існує декілька парадигм, які ґрунтуються на різних принципах розуміння МВ. Парадигма об’єднує декілька теорій концептуально їх синтезує

1. Дефініціювання

На першому етапі дослідник на основі первинного аналізу емпіричного матеріалу приходить до висновку про існування складного питання, яке як правило спрощується до дилеми.

На другому етапі дослідник спирається на власний досвід і науковий світогляд, обирає явища і процеси, які є головними в МВ.

На третьому етапі дослідник формує систему поглядів з конкретної проблеми. В середині однієї гіпотези не може бути заперечень.

На четвертому етапі (перевірка достовірностей):
- ендоварифікація (внутрішня): дослідник перевіряє гіпотезу, порівнюючи її з власними уявленнями про МВ
- екзоварифікація: дослідник перевіряє гіпотезу у наукових колах, інші науковці її аналізують.

Що більше контраргументів породила гіпотеза, то більш значущою вона стає в науці і утверджується в науці як концепція. Якщо гіпотеза прийнята науковими колами, з часом вона може модифікуватися на її основі виникають нові ідеї.

На п’ятому етапі гіпотеза трансформується у систему поглядів автора та науковців, які її поділяють і стає концепцією.

На шостому етапі велика кількість концепцій узагальнюється і формується система узагальнених положень, вони взаємопов’язаними та спрощеними.

Дата добавления: 2014-01-07