Інтенсифікація використання устаткування

У ВАТ АТП та на СТО зосереджені сотні тисяч зразків технологічного устат­кування. Серед них є дуже складні й дорогі. Разом із тим ефективному викори­станню устаткування у ВАТ АТП та на СТО не приділяється достатньої уваги. Слід також враховувати, що ВАТ АТП та СТО укомплектовані спеціалізова­ним технологічним устаткуванням приблизно на 25—30 %. Парк автомобілів зростає, потреби в устаткуванні збільшуються. За цих умов важливого значен­ня набуває розв'язання проблеми повного і правильного розподілу та викорис­тання технологічного устаткування.

У результаті обстеження багатьох ВАТ АТП та СТО України виявлено, що близько 10—15 % зразків устаткування несправні, 2—3 % устаткування лежить на складах по кілька років, 8—12 % установленого устаткування не використо­вується. Є устаткування, яке використовується від кількох хвилин до кількох годин на добу, наприклад, стенди для перевірки гальм і кутів установлення коліс. Установки для миття автомобілів в одному ВАТ АТП і СТО обслуговують 200— 400 автомобілів, а в іншому — 20—100 автомобілів. Відповідно до такого заван­таження технологічного устаткування змінюється й ефективність його вико­ристання. Це свідчить про те, що розподіл фондів технологічного устаткування як між ВАТ АТП та СТО, так і всередині них робиться без урахування можли­вості забезпечення максимальної ефективності використання устаткування при мінімумі зведених затрат. У результаті різко знижується рентабельність вико­ристання устаткування, і держава зазнає великих матеріальних збитків.

Необґрунтовано розширена номенклатура застосовуваного у ВАТ АТП та на СТО устаткування. Це утруднює його обслуговування.

Зниженню ефективності використання устаткування сприяє також низь­кий рівень організації ремонтно-обслуговуючого виробництва на багатьох ВАТ АТП та СТО. Досвід передових ВАТ АТП, СТО показує необмежені можливості підвищення ефективності використання устаткування на потокових лініях, спеціалізованих постах для заміни агрегатів автомобілів, за концентрації, ко­операції і спеціалізації виробництва.

Одна з основних причин неефективності використання устаткування у ВАТ АТП та СТО — недостатня кількість висококваліфікованого обслуговуючого персоналу. З цієї причини неефективно використовуються стенди для перевірки тягових, гальмових якостей автомобілів, кутів установлення коліс, мотор-тестерів тощо.

Тисячі одиниць устаткування використовуються спрацьованими й застарі­лими. В Україні понад 60 % одиниць устаткування підлягають списанню з цих причин, їх експлуатація знижує ефективність виробництва. Процес старіння устаткування триває. Можливості його оновлення незначні через обмеженість наявних ресурсів.

Технічний рівень і якість застосовуваного у ВАТ АТП та на СТО устатку­вання не завжди задовольняють зрослі вимоги. Особливо це стосується солідоло­нагнітачів, підйомників, домкратів, електрогайковертів, стендів для монтажу і демонтажу шин, електровулканізаторів, стендів для балансування коліс лег­кових автомобілів, компресорів та ін. Низька надійність цього устаткування спричинює зниження ефективності його використання.

Деякі моделі устаткування не задовольняють споживачів за ергономічни­ми характеристиками, створюють надмірне напруження в процесі праці, підви­щують утомлюваність, знижують працездатність та ін.

До такого устаткуван­ня можна віднести електровулканізатори, універсальні стенди для перевірки електрообладнання, прилади для перевірки акумуляторних батарей, циліндро-поршневої групи двигуна та ін.

Низка моделей устаткування ще значно відстає від кращих світових зразків за багатьма показниками і передусім за продуктивністю, ступенем автоматизації, безвідмовністю, довговічністю, матеріаломісткістю, площею, яку вони займають, споживаною електроенергією і технічною естетичність.

Головна причина такого стану — недостатня якість застосовуваних вихідних матері­алів і комплектуючих виробів, а також слабка виробничо-технічна база біль­шості заводів-виготовлювачів.

Одна з причин низької ефективності використання устаткування у ВАТ АТП та на СТО — невідповідність технологічної структури устаткування структурі і трудомісткості виробничої програми ремонтно-обслуговуючого виробництва ВАТ АТП та СТО. Підприємство не має змоги рівномірно за часом завантажу­вати основні фонди роботами з ТО і ремонту автомобілів. Це явище прогресує у зв'язку зі збільшенням парку автомобілів нових моделей, які потребують устаткування додаткової номенклатури.

Для найповнішого завантаження устаткування у ВАТ АТП та СТО немає нормативів для планування робіт. Немає єдиного методичного підходу до оці­нювання резервів, слабо виявляються територіальні резерви, не розроблено дійових методів стимулювання підвищення фондовіддачі основних виробни­чих фондів підприємств. Багато людей зайнято ремонтом устаткування та на інших допоміжних роботах. Вивільнення цих працівників із наступним направленням їх в основне виробництво є важливим резервом поліпшення роботи ВАТ АТП та СТО.

Не завжди задовольняє вимоги НОП організація робочих місць у ВАТ АТП та на СТО, від якої значною мірою залежить ефективність використання устаткування. Ефективність використання устаткування у ВАТ АТП та на СТО тісно пов'язана із його своєчасним ТО і ремонтом.

Організація ТО і ремонту устаткування у ВАТ АТП та на СТО має багато недоліків:

· не додержуються тер­міни й обсяги виконання профілактичних і ремонтних робіт, немає запасних частин,

· обслуговування і ремонт здійснюють робітники низької кваліфікації.

Значною перешкодою підвищення ефективності використання устаткуван­ня у ВАТ АТП та на СТО є неможливість обліку часу його роботи.

Це утруднює визначення його довговічності й амортизаційних нарахувань. В однакові умо­ви ставиться устаткування, яке інтенсивно експлуатується, і те, що простоює. Норми амортизаційних нарахувань однакові.

Широкий діапазон фактично відпрацьованого часу і коефіцієнта внутрішньозмінного використання устаткування.

Найбільше завантажені установки

· для миття автомобілів (4—18 год роботи на добу),

· підйомники (5—14 год),

· ма­стильно-заправні установки (6—13 год),

· компресори (8—18 год),

· механічне устаткування (7—14 год),

· стенди для ремонту двигунів (6—12 год),

· стенди для монтажу і демонтажу шин (5—12 год) та ін.

Мало завантажені:

· газоаналізатори (1—3 год на добу),

· прилади для перевірки свічок (1—2 год),

· стенди для пере­вірки встановлення кутів коліс (3—4 год) та ін.

Близько половини устаткування працює в одну зміну.

Коефіцієнт внутріпіньозмінного використання устатку­вання коливається від 0,1 до 0,8, причому понад 45 % зразків устаткування мають коефіцієнт внутрішньозмінного використання устаткування не більш як 0,5. Це дуже низький показник використання устаткування.

Проблема інтенсифікації використання устаткування є комплексною. Для її розв'язання мають бути здійснені заходи організаційного, технічного й еко­номічного характеру.

Віддача устаткування у ВАТ АТП та на СТО залежить в основному від трьох показників — ступеня використання парку устаткування, кількості годин ро­боти кожної одиниці використаного протягом року устаткування, його продук­тивності за годину роботи.

Виходячи з цього, можна виділити три напрями поліпшення використання устаткування у ВАТ АТП та на СТО:

1.Підвищення віддачі наявного на підприємстві устаткування шляхом збільшення парку устаткуванння, що перебуває в експлуатації.

Основні шля­хи включення в роботу всього парку устаткування такі:

• інтенсифікація вико­ристання виробничо-технічної бази на основі концентрації, спеціалізації і ко­оперування виробництва;
• розподіл нового устаткування між підприємствами з урахуванням можливості його ефективного використання;
• підвищення ква­ліфікації робітників, зайнятих на ТО і ремонті устаткування;
• для обслугову­вання імпортного устаткування створення складів запасних частин (призна­чених для гарантійних ремонтів) і навчальних центрів (для періодичного про­ведення спеціалістами країн — постачальників устаткування занять із персона­лом ВАТ АТП та СТО з метою навчання методів технічної експлуатації і ремонту устаткування);
• своєчасне списування в брухт спеціалізованого устаткування.

Оновлення технологічного устаткування має створювати умови не тільки для зростання продуктивності праці та збільшення обсягу виконання ТО і ремонту автомобілів, а й для вивільнення робітників, що дає змогу забезпечити дво- і тризмінну роботу устаткування.

Нове устаткування слід направляти для фізичної заміни спрацьованого ус­таткування і формування нових робочих місць у точно визначеній пропорції, яка забезпечує підвищення ефективності ремонтно-обслуговуючого виробни­цтва й абсолютне вивільнення робітників. Потрібний рішучий перехід від екс­тенсивного типу оновлення устаткування до інтенсивного, тобто до такого якісного вдосконалення парку устаткування, за якого забезпечуються норма­тивні терміни служби і розрахункові терміни окупності устаткування.

Якість створюваного технологічного устаткування можна підвищувати шля­хом модернізації його без принципової зміни, створення устаткування нових видів, розробленого з урахуванням принципово нових конструктивних рішень, і організації робочих процесів із застосуванням нових матеріалів тощо.

Великі резерви закладені в реалізації або передачі іншим підприємствам придатного до експлуатації, але не потрібного підприємству устаткування; ско­роченні термінів проведення реконструкції підприємства, пов'язаної із зупин­кою устаткування. Доцільно створювати самостійні підприємства для центра­лізованого виконання робіт, пов'язаних із купівлею, продажем, прокатом, ТО і ремонтом устаткування. Великий досвід щодо розробки і впровадження цен­тралізованого ТО і ремонту устаткування нагромаджено у системі Міністерства транспорту України.

Централізація в усіх її варіантах доцільна тільки при організації ремонту і виконанні спеціальних робіт, пов'язаних з обслуговуванням дорогих стендів і пристроїв, відновленням і виготовленням деталей, ремонтом агрегатів і вузлів.

2. Підвищення віддачі устаткування шляхом збільшення часу його робо­ти протягом року.

Кількість годин роботи устаткування залежить від таких факторів:

• виробничої програми;
• збалансованості робочих місць і чисельності ремонтно-обслуговуючих робітників; розподілу виробничої програми за різни­ми видами устаткування;
• матеріально-технічного забезпечення;
• організації виробництва і праці;
• кваліфікації виконавців робіт з ТО і ремонту автомобілів;
• стану ремонтної справи та ін.

Більшість ремонтно-обслуговуючих робітників у ВАТ АТП та на СТО або експлуатує устаткування, або обслуговує його. Тому фактори поліпшення ви­користання робочого часу водночас стають і факторами поліпшення викори­стання устаткування. Разом із тим на багатьох ВАТ АТП простої ремонтно-об­слуговуючих робітників ще є тривалими. Так, у деяких ВАТ АТП та на СТО м. Києва зайняті основною роботою близько 44 % ремонтно-обслуговуючих робітників. Непродуктивні затрати становлять 16 %; втрати, що залежать від робітників, — 24 %; втрати з організаційно-технічних причин — 4 %; пов'я­зані з обслуговуванням робочих місць — 3 %; на підготовчо-заключних робо­тах — 7 % і на допоміжних роботах — 2 %. Це свідчить про те, що у ВАТ АТП

та СТО є великі резерви поліпшення використання робочого часу ремонтн обслуговуючих робітників, а отже, й технологічного устаткування.

Важливо також розвивати спеціалізацію виробництва (предметну, подетальну, технологічну); планувати програму роботи устаткування зі збільшенн завантаження устаткування на тих ВАТ АТП та СТО, де воно використовуєм недостатньо; розподіляти виробничу програму різних видів і моделей з урах ванням раціонального завантаження всього устаткування.

3. Зростання годинної продуктивності кожної одиниці устаткування. Щоб вирішити це завдання, потрібно забезпечити ремонтно-обслуговуюче виробни­цтво необхідними автоексплуатаційними матеріалами, скоротити час допоміж­них робіт, впровадити автоматичні пристрої, стимулювати виконавців робіт за збільшення віддачі устаткування, поширювати досвід передовиків виробництва. Матеріальне стимулювання працівників має бути залежати від їхнього вкладу в роботу підприємства, у тому числі й у підвищення фондовіддачі.

На кожному ВАТ АТП та СТО має бути розроблено план технічного пере­оснащення. Технічно переоснастити підприємство — означає підвищити ефек­тивність виробництва.

У планах технічного переоснащення потрібно передба­чати роботи, пов'язані з удосконаленням знарядь праці (заміна фізично спра­цьованого і морально застарілого устаткування, модернізація устаткування); предметів праці (підвищення якості матеріалів, використання прогресивніших видів сировини і матеріалів, а також вторинних матеріальних ресурсів); тех­нологічних процесів (поліпшення параметрів цих процесів, впровадження но­вих, прогресивніших процесів); організацією та управлінням виробництвом (поліпшення організації праці та виробництва, впровадження прогресивних форм управління якістю продукції та інших робіт); поліпшення умов праці на виробництві; охороною навколишнього середовища і раціональним викорис­танням природних ресурсів; зміцненням інструментальної, ремонтної, енер­гетичної, транспортної дільниць та інших служб підприємства.

План технічного переоснащення ВАТ АТП та СТО рекомендується склада­ти з трьох розділів.

1.Зведені техніко-економічні показники технічного переоснащення. У цьо­му розділі наводяться показники, що характеризують масштаби робіт, затра­ти на їх здійснення, результативність.

2.Основні заходи, спрямовані на технічне переоснащення ВАТ АТП та СТО.

3.Визначення потреби в устаткуванні та інших матеріальних ресурсах для
технічного переоснащення.

Дата добавления: 2014-01-07