Форми права власності на землю

Особливий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

У законодавстві та земельно-правовій доктрині України усталився поділ права власності на землю за суб'єктом права на "форми права власності на землю".

Множинність форм права власності на землю було запроваджено з прийняттям Закону України "Про форми власності на землю" від 30.01.1992 та ухваленням ЗК України 1990 р. у новій редакції 13.03.1992, коли було запроваджено колективну та приватну форми власності на землю (поряд із державною, яка була єдиною протягом попереднього "радянського" періоду).

Такий поділ піддавався критиці, насамперед, в частині виділення т. з "колективної власності''. Напевно, саме ця критика зумовила те, що прийнята 28.06.1996 Конституція України не містила конкретного посилання на форми власності, у тому числі на землю, згадуючи лише власність на землю народу України (ст. 13), власність громадян, юридичних осіб та держави (ст. 14), та власність територіальних громад на землю (ст. 142). Це дало підстави для твердження деяким дослідникам, що "Конституція скасувала колективну форму власності". Твердження нам видається спірним, про що буде сказано нижче.

Разом із тим, слід повністю підтримати думку, за якою в сучасних умовах поділ права власності на землю за формами застарів, "необхідна відмова від поділу права власності на форми та види, що мають різний зміст, та створення єдиного інституту права власності" (П. Ф. Кулинич[19]). Певні тенденції у цьому напрямку вже можна простежити у чинному законодавстві України: як вже зазначалося, Конституція України не оперує терміном "форми права власності". Аналогічно, майже не оперує цим терміном чинний ЗК України, проте розрізняє правовий режим:

(1) приватної (фізичних та юридичних осіб),

(2) державної,

(3) комунальної власності на землю, що дозволяє на сьогодні говорити про відповідні форми права власності.

На думку багатьох дослідників (див. нижче), окрім цих трьох форм права власності на землю існує також

(4) право власності на землю Українського народу.

Також, на наш погляд, слід окремо розглянути

(5) колективну власність на землю, існування якої в сучасних умовах є дискусійним питанням.

NB. Поза такою класифікацією форм права власності на землю залишається право власності іноземних держав, яке передбачено ст. ст. 85. 129 ЗК України Проте на сьогодні поки що немає випадків набуття земельних ділянок в межах України у власність іноземних держав. Натомість, продаж земельних ділянок здійснюється у власність посольства іноземної держави. Виходячи із цього, а також невеликої ймовірності набуття іноземними державами права власності на земельні ділянки у майбутньому, видається недоцільним розглядати право власності на землю іноземних держав як окрему форму [20].

Поділ права власності на землю за формами може призводити до невиправданої дискримінації окремих форм права власності - наприклад, в частині гарантій захисту права власності[21].

Дата добавления: 2014-01-07