Цілі й завдання

Якщо програма більш-менш проста, користувач може встановити її собі на комп'ютер самостійно. Підтримувати її роботоспроможність, наприклад, виконати переустановку, якщо виникнуть які-небудь проблеми, він теж, як правило, у стані.

Складними, у тому числі, серверними й мережними програмними продуктами доводиться займатися кваліфікованим фахівцям, системним адміністраторам. Більше того, у багатьох компаніях співробітникам заборонено встановлювати на своїх робочих місцях програми за своїм розсудом. Навіть прості програми там ставить тільки системний адміністратор.

В обов'язки системного адміністратора також входить підтримка працездатності програм, використовуваних у рамках тих або інших систем. Ця діяльність може полягати в періодичній перевірці логів, резервному копіюванні даних, вимірах продуктивності, усуненні різних технічних проблем.

Керівництво системного адміністратора – програмний документ, що надає фахівцеві інформацію, необхідну для виконання цієї роботи.

В ЕСПД фахівець, подібний по обов'язках із сучасним системним адміністратором, називається системним програмістом, а адресований йому документ – керівництвом системного програміста.

Зміст документа

Керівництво системного адміністратора – допоміжний документ для прикладних програмних продуктів і основний для серверних і системних, що не мають безпосередніх користувачів.

У випадку невеликих «монолітних» програм керівництво системного адміністратора може виявитися документом невеликим по обсягу й простим за структурою. Керівництво системного адміністратора на програмний або апаратно-програмний комплекс, як правило, відчутно складніше, оскільки в ньому доводиться описувати кожний компонент окремо й способи їхньої інтеграції як один з одним, так і зі стороннім програмним забезпеченням: серверами баз даних, поштовими серверами, антивірусами, засобами шифрування та ін. (Далі для простоти ми будемо скрізь писати «програма», маючи на увазі як неподільну програму, так і комплекс, що включає в себе ряд взаємодіючих програмних компонентів.)

Отже, у керівництві системного адміністратора повинні бути викладені:

- призначення й область застосування програми (або комплексу);

- состав програми, основні принципи її функціонування;

- комплект поставки (якщо він не зазначений в окремому документі);

- системні вимоги для програми або її компонентів;

- краща черговість установки компонентів;

- процедура установки програми або кожного її компонента;

- порядок обов'язкового первісного настроювання програми;

- способи інтеграції встановлених копій компонентів між собою;

- інтеграція програми зі стороннім ПЗ, наприклад, із сервером БД;

- способи й періодичність контролю правильності роботи програми;

- порядок поточного обслуговування працюючих копій програми;

- порядок рішення всіляких допоміжних завдань;

- аварійні ситуації й способи їхнього усунення.

Чи є цей список тим вичерпним? Зовсім ні. Нерідко в керівництві системного адміністратора доводиться також описувати:

- користувальницький інтерфейс адміністративної консолі;

- утиліти командного рядка й синтаксис їхнього запуску;

- конфігураційні файли й правила їхнього написання;

- мова для складання керуючих скриптів.

Все залежить від того, які засоби для установки й настроювання програми реалізували її розроблювачі, які саме інструменти вони дають у руки системному адміністраторові.

Дата добавления: 2014-01-07