Способи полегшення дитині життя у соціумі

Навчання оптимальних виходів із конфліктних ситуацій

Оскільки емоції — важлива складова соціально-психологічно­го оздоровлення, необхідно скоригувати неадекватні емоційні ре­акції, навчити батьків і дітей самостійно знаходити потрібні форми реагування. Цього можна досягти з допомогою психодраматичних розігрувань конфліктів. Як і у попередньому випадку, батьки і діти міняються ролями. Після перегляду психодрами варто разом обговорити про­блеми та ймовірні виходи з конфліктних ситуацій.

Учасники конфлікту мають усвідо­мити, що його варто завершити вчинками, певним компромісом. Дитина має усвідомити, що необхідно відмовитися від своїх попередніх вимог, визнати пре­тензії іншої сторони і припущені помил­ки, рівні права обох і непродуктивність конфлікту. Вміння укладати угоду, домовлятися потребує гнучкості, об'єктивності, самокритичності.

Контроль ефективності власних дій передбачає відповіді на запитання:

• Навіщо я так вчинив?

• Чого я домагаюся?

• Що утруднює реалізацію запланованого?

• Чи справедливі мої дії?

• Як усунути перешкоди на шляху розв'язання конфлікту?

Основних способів полегшення дитині життя у соціумі не так уже й багато:

• зміна ситуації, яка є стресором;

• уникнення такої ситуації;

• зміна ставлення до стресової ситуації. Якщо не вдається змінити або уникнути певної ситуації, змі­нюйте ставлення до неї зростаючої особистості, переорієнтовуйте її, надавайте ситуації іншого забарвлення, допоможіть знайти у нега­тивному позитивні аспекти — можливість вчитися на своїх помил­ках, виявити вольові риси характеру, збагатити життєвий досвід, самоствердитися у гідний спосіб тощо.

Якщо неможливо змінити життєві обставини, що продукують напругу дитини, слід допомогти їй адаптуватися до них. Для цього можна скористатися такими прийомами:

• інтенсивним м'язовим навантаженням, яке дає змогу «ви­пустити пару»;

• переоцінкою значущості соціально напруженої ситуації;

• спілкуванням з близькими і приємними людьми, що надає змогу «вилити душу», «поплакатись у жилетку»;

• «прискоренням бігу часу» — використанням властивості часу заспокоювати — «час лікує», звільнює від неприємних думок завдяки улюбленим справам;

• міні-аутотренінгами — приговорюванням оздоровчих, під­тримуючих висловлювань, які сприяють самозаспокоєнню;

- малюванням страхів та ймовірних небезпечних ситуацій як способом звільнення від цих страхів.

Життєво доцільні правила, з якими варто ознайомити молодших школярів:

• Знай — не існує ситуацій, з яких не можна знайти прийнят­ного виходу.

• Намагайся себе заспокоїти. Не так це вже й складно —«зате...» — здобування чогось позитивного навіть з не­вдачі; «могло бути й гірше» — порівняння своїх негараздів з го­рем інших.

• Не спалюй себе переживаннями минулого.

• Навчись управляти своїми переживаннями, тримати себе у руках.

• Поклич на допомогу гумор.

• Спробуй розповісти про свої переживання близькій людині, тварині, улюбленій іграшці.

• Іди до людей з добром: добро породжує добро, а зло — зло.

• Ніколи не втрачай надію на успіх.

• Не бійся помилитися, не докоряй собі за недоліки. Вони — крок до перемоги.

• Знаходь у житті хороші сторони. Не зосереджуйся на пога­ному.

• Намагайся оцінити будь-яку ситуацію з різних сторін.

• Переключи свою увагу з труднощів на красу природи, відпо­чинок, приємне спілкування.

• Не заздри успіхам інших, приймай це як належне, порадій за них.

• Не роби з неприємних подій трагедію — все має свій початок і кінець.

Варто знати і познайомити батьків учнів з методами, які американський психолог Карен Прайєр описує у книзі «Не гарчіть на собаку». Він виділяє чотири негативні методи позбавлення від небажаної поведінки або, як вона їх називає, «злих чарівників», та чотири методи позитивного підкріплення поведінки — «добрих чарівників».

Розглянемо ці методи.

Дата добавления: 2014-01-07