Промисловий шум і вібрація

Шум – це сукупність звуків різної сили і висоти, що безладно змінюється за часом і викликає неприємні суб”єктивні відчуття.

Шум згідно з ДСТом 12.01.03. – 3”Шум. Загальні вимоги безпеки” класифікуються так: за характером спектру – широкополосний і тональний, за часовою характеристикою – постійний, непостійний. Непостійний шум, у свою чергу, поділяється на коливальний, переривчастий, імпульсивний. Крім того вирізняють шум низькочастотний (до 400 Гц), середньочастотний (400 – 1000 Гц), високочастотний (понад 1000 Гц).

У виробничих умовах дія шуму на організм залежить від тривалості впливу, інтенсивності і частотної характеристики шуму, а також від функціонального стану організму працюючих.

Вплив виробничого шуму може зумовити порушення функціонального стану органів, систем іорганізму в цілому. Великий вплив шуму на орган слуху. У робітників деяких професій (клепальники, котлярі, ковалі) слух може знизитися до повної глухоти. Під впливом шуму змінюються функції негативної нервової системи, прискорюється пульс і дихання, підвищується артеріальний тиск. Шум впливає і на внутрішні органи: пригнічує і скорочує моторну і секреторну функції шлунка, порушує функції інших органів з подальшим розвитком шумової хвороби.

За умови тривалого шуму настає перевтома, з”являється дратливість і виснаження нервової системи. Спостерігаються явища астеновегетативного синдрому, сповільнення психічних реакцій, зниження уваги, підвищення нервової збудливості.

Вібрація являє собою механічний коливальний рух, який передається тілу людини або окремим його частинам. За способом передачі розрізняють загальну та локальну вібрації.

Загальна вібрація – це вібрація робочого місця. Впливає вона на робітника, який знаходиться у положенні стоячи або сидячи, під час зіткнення з підлогою або сидінням.

Локальна вібрація виникає під час користування інструментами, деякими ручними механізмами і обладнанням, а також під час обробки деталей які утримують руками.

Найчутливішою до вібрації є шкіра поверхонь дистальних фаланг пальців рук. Під впливом високочастотної, що передається на руки може виникнути вібраційна хвороба, Характерною рисою цієї хвороби є зміна тонусу капілярів судин шкіри долонної поверхні пальців рук з наступним розвитком спазму або атонії. Вібраційна хвороба супроводжується атрофією дрібних м”язів рук і плечей. Зменшенням м”язової сили. Розрізняють три стадії вібраційної хвороби. Початкова стадія характеризується переважно суб”єктивними симптомами – болем, парестезією, яка супроводжується вираженими судинними порушеннями (гіпотермія, акроціаноз) і зміною чутливості шкіри рук.

Для вібраційної хвороби середньої важкості характерні стійкі порушення шкірної чутливості рук, підсилення болю, судинні зміни, що проявляються спазмами капілярів з наступним зблідненням пальців і переходять у синюшність унаслідок парезу нервових закінчень капілярних судин.

При важкій формі клінічна картина може бути різною. В одному випадку порушення чутливості шкіри поширюється на ділянку плеча, а інколи і грудної клітки. У такому разі можлива атрофія м”язів не тільки кистей але і плеча. В іншому випадку крім типових порушень чутливості спостерігається атрофія м”язів нижніх і верхніх кінцівок, плечей їх парези. У такому разі можливі порушення коронарного кровообігу внаслідок генералізації судинних змін, цереброваскулярні зміни.

Вплив загальної вібрації зумовлює вираженіші зміни з боку нервової системи (запаморочення, шум у вухах, сонливість, порушення координації рухів). Спостерігаються вестибулярні порушення. Порушення роботи серцево-судинної системи (гіпертензія або гіпотензія, спазм коронарних судин, кардіодистрофія).

Дата добавления: 2014-01-07