Загальна характеристика основних методів психодіагностики

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Проведення заняття

ПЛАН

Лекція- №6

Проведення лекційного заняття з навчальної

ПЛАН

Р.

дисципліни «Психодіагностика»

Спеціальність – «Практична психологія», «Психологія»,

Курс – 3

Групи – ППД-31, ПП-31, ПУ-31, ПУ-32, ППз-31, ППз-32, ПУз-31,

ПУз-32.

Тема 5/1: „Методологічні основи психодіагностики”

Питання:

1. Основні методологічні засади психодіагностики.

2. Ієрархічна структура методів дослідження у психології.

Час – 2 год.

Основна література:

1. Варій М.Й. Загальна психологія: підручник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – К.: „Центр навчальної літератури”, 2007. – 968 с.

2. Психологія: Підручник / Під ред. Ю.Л. Трофімова, 3-те видання., стереотипне. – К.: Либідь, 2001.

3.....................

4.....................

Додаткова література:

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980.

2. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1990.

3. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. – Москва; Воронеж: МОДЭК, 1996.

4. Варій М.Й. Соціальна психіка нації / Наукова монографія. - Л.: СПОЛОМ, 2002.

5. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., Политиздат, 1975.

6. Тайны сознания и бессознательного: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. - Мн.: Харвест, 1988.

7. Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003.

8. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты. / Пер. с англ. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004.

9. Фройд З. Психология бессознательного. – М.: Прогресс, 1990.

Навчальна мета:__________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________

Виховна мета:_____________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

Місце проведення: навчальна аудиторія за розкладом

Інформаційно-технічне забезпечення: ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

№ п/п	Зміст	Час (хв.)
І	Вступна частина: ­ перевірка наявності курсантів (студентів), їх готовності до заняття; ­ оголошення теми лекційного заняття і питань; ­ надання основної та додаткової літератури за темою; ­ визначення навчальної та виховної мети заняття; ­ визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;	до 10
ІІ	Основна частина: Людина у різних вимірах: ­ підпитання (якщо потрібно) ­ підпитання (якщо потрібно) Висновки до 1-го питання   Особистість людини як психологічне явище: ­ підпитання (якщо потрібно) ­ підпитання (якщо потрібно) Висновки до 2-го питання. Загальна характеристика різних підструктур особистості. – підпитання (якщо потрібно) – підпитання (якщо потрібно)
ІІІ	Підсумкова частина заняття 1) висновки до лекції; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття.	до 10

І питання. Основні методологічні засади психодіагностики.

Сутність методології, методу, методики психодіагностики

Усі науки ґрунтуються на методології як системі науково і соціально апробованих принципів (правил) і нормативів пізнання дійсності, її об'єктивних законів і є формою теоретичного осмислення принципів пізнавальної діяльності, виділення в ній умов, структури і змісту знання, а також шляхів, які ведуть до істини. Реалізується методологія на філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому рівнях. Філософський і загальнонауковий рівні пов'язані з філософсько-теоретичними основами і мають світоглядний характер. Саме ці рівні методології визначають психологічний напрям, або школу (психоаналіз, біхевіоризм, гештальтпсихологія, гуманістична психологія, вітчизняна діалектико-матеріалістична позиція тощо).

Конкретно-науковий рівень пов'язаний з розробленням методу, тобто форми практичного і теоретичного освоєння дійсності, системи засобів, прийомів, принципів, підходів, які застосовує конкретна наука для вивчення свого предмета. Ця система поєднує як універсальні, так і притаманні кожній науці елементи. З вибору методу починається окремий акт дослідження, тому що він дає змогу виокремити предмет вивчення, сформулювати проблему, окреслити процес дослідження, оскільки метод концентрує накопичене знання.

Будь-який метод повинен бути втілений на практиці. Таку можливість йому дають окремі методики, за допомогою яких дослідник отримує емпіричні дані. Методики психодіагностики є інструментами, за допомогою яких дослідник вивчає досліджуваного. До них належать різноманітні тести, питальники тощо.

Психодіагностичний метод

Дослідження у психодіагностиці підпорядковане методології науки — системі принципів побудови і способів організації наукового дослідження. Ці методологічні принципи втілюють неекспериментальний, експериментальний і психодіагностичний дослідницькі методи.

До неекспериментального методу належать різні види (методики) спостережень, бесіди та метод вивчення продуктів діяльності. Суть експериментального методу полягає у цілеспрямованому створенні умов, які забезпечують активний вияв досліджуваного фактора (змінної) і реєстрацію змін, а також можливість активного втручання експериментатора у ситуацію дослідження і діяльність досліджуваного. Цей метод детально вивчається в експериментальній психології. Деякі вчені (Л. Бурлачук) наполягають на виділенні ще одного — психодіагностичного — методу, що має певні особливості і узагальнює багато конкретних методик, зокрема тести.

Психодіагностичний (грец. psyche — душа і diagnostikos — здатний розпізнавати) метод — спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуальних психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог розроблення і використання діагностичних методик — норми, надійності та валідності.

Основною особливістю психодіагностичного методу є його вимірювально-дослідна спрямованість, завдяки якій кількісно (і якісно) кваліфікується досліджуване явище.

Психодіагностичний метод конкретизується в суб'єктивних, проективних, об'єктивних підходах, які охоплюють відомі методики (рис. 1.1).

За суб'єктивного підходу діагностування здійснюється на основі відомостей, які досліджуваний повідомляє про себе, тобто самоопису (самооцінювання) особливостей особистості, стану, поведінки у певних ситуаціях. Діагностування проводять за допомогою численних особистісних опитувальників, опитувальників стану і настрою, думок, а також опитувальників-анкет тощо.

Проективний підхід полягає у діагностуванні на основі аналізу особливостей взаємодії із зовнішньонейтральним, знеособленим матеріалом, який через невизначеність (слабоструктурованість) стає об'єктом проекції. До методів проективного підходу належать моторно-експресивні, перцептивно-структурні і аперцептивно-динамічні (С. Розенцвейг, 1964).

Об'єктивний підхід передбачає, що діагностування здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Він охоплює методи діагностики особистісних якостей (спрямовані на «вимірювання» інтелектуальних особливостей особистості); тести інтелекту (встановлюють рівень її інтелектуального розвитку); тести спеціальних здібностей (призначені для вимірювання рівня розвитку окремих складових інтелекту і психомоторних функцій, що забезпечують ефективність у вузьких сферах діяльності); тести досягнень (визначають ступінь володіння певними знаннями, уміннями і навичками).

Висновки до 1-го питання

Кожен підхід використовує схожі методики, між якими немає чітких меж.

Зведені в єдину систему об'єктивні, суб'єктивні і проективні методики дають змогу психологу-практику динамічно і оперативно виконати свою роботу відповідно до можливостей і рівня поставленої психодіагностичної задачі, а психологу-початківцю допомагають отримати відносно повну узагальнену і систематизовану інформацію про психологічні засоби оцінювання суб'єкта і його діяльності.

У процесі вибору необхідного методу, методики пріоритетне значення має такий критерій як предмет дослідження. Лише після того, як психолог визначить предмет психологічного вивчення, він може обрати інструмент оцінювання психологічних явищ, зваживши на його методологічні і технологічні особливості.

ІІ питання. Ієрархічна структура методів дослідження у психології.

Поняття "метод". Багатовимірні типології психодіагностичних методів

Чисельність та різноманітність існуючих у психології дослідницьких методів, відсутність єдиної чіткої загальноприйнятої їхньої класифікації висуває на перший план проблему типологізації психодіагностичних методів. На необхідність цього у свій час вказували як закордонні, так і вітчизняні дослідники. Так, ще у 1984 році у своїй фундаментальній праці "Методологічні та теоретичні проблеми психології" Б.Ф.Ломов писав: "Одне з найважливіших завдань психології на сучасному етапі розвитку полягає в тому, щоб розглянути всі різноманітні методи, що використовуються нею, як єдину систему, розкрити "вирішу-вальну здатність" та обмеження кожного з них, а також умови і можливості взаємопереходів між ними залежно від логіки здійснюваного дослідження" [137, с. 42]. Проте, це завдання й досі залишається далеким від свого остаточного вирішення.

У сучасній науковій літературі під методом розуміють сукупність прийомів й оперсщій практичного та теоретичного освоєння дійсності [230], [269], [270].

Метод зрізів (орієнтація на актуальний і теперішній час "тут і тепер") полягає у одноразовому дослідженні конкретної людини чи групи з метою порівняння отриманих даних. Серед просторово-трансспективних методів він найширше використовується у загальній психології (зіставлення різних контингентів досліджуваних, або вибірок), соціальній психології (зіставлення різних типів малих груп, демографічних, професійних, етнографічних та інших контингентів), у патопсихології та нейропсихології (порівняння людей з інтелектуальними, сенсорними, моторними дефектами зі здоровими досліджуваними), віковій психології. У віковій психології можна вказати на такі модифікації цього методу:1) зіставлення різних фаз одного чи двох суміжних вікових періодів - капітальні праці Ж.Піаже в області ґенези мислення [206]; 2) вибіркове зіставлення окремих періодів з метою виявлення еволюційно-інволюційних характеристик досліджуваного психічного процесу - цикл досліджень О.О.Смирнова з проблем пам'яті, де зіставлялися особливості деяких мнемічних процесів у дошкільників, молодших школярів та дорослих людей [246].

Зрізовий метод найчастіше складають опитування та тести, стандартизовані для певної вибірки досліджуваних (тести досягнень у навчальній діяльності, тести професійної придатності, тести інтелекту, тести інтересів, особистісні тести тощо (докладніше див.: [8], [222]).

Головною ознакою зрізового методу є те, що цей метод надає інформацію про особливості актуального психічного розвитку особистості ("зона актуального розвитку"), проте не дає даних про її перспективи та динаміку ("зона найближчого розвитку").

Лонгітюдний метод. На відміну від зрізового методу лонгітюдний, або продовжений (орієнтація на майбутнє) метод полягає у тривалому вивченні однієї людини (групи людей) з метою дослідження психосоціальних детермінант процесу формування особистості. Порівняльний аналіз переваг та недоліків лонгітюдного і зрізового методів подано нижче в таблиці 4.

Біографічний метод. Предметом біографічного методу (в американській науковій літературі - архівного методу) є життєвий шлях людини, в процесі якого сформувалась особистість на наявний момент. Основними джерелами біографічних даних є офіційні біографічні документи; щоденники, архівні матеріали, характеристики; відгуки, автобіографії; практичні результати трудової, навчальної або творчої діяльності. В останньому випадку також говорять про метод аналізу продуктів діяльності [1].

Основні напрямки реконструкцій і інтерпретації біографічних матеріалів полягають у дослідженні основних індивідуальних фаз життєвого шляху та зв'язків між ними, а також визначенні факторів розвитку даної людини (соціальна ситуація, новоутворення, провідна діяльність).

З біографічним методом тісно пов'язана техніка контент-аналізу [2] документів (писемних та статистичних документів, аудіо-, відеоматеріалів, малюнків тощо), котра часто використовується в політичній психології, психології реклами і комунікації, психології творчості, клінічній психології, історії психології.

Таблиця 4

Дата добавления: 2014-01-07