Історія питання оцінки екологічного ризику

Типізації і класифікації екологічних ризиків.

Поняття «екологічний ризик» в системі екологічних понять.

Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.

Історія питання оцінки екологічного ризику

У другій половині ХІХ – на початку ХХ століття ризик потрапив у поле зору представників різних природних і суспільних наук, і надалі концепція екологічного ризику формується впродовж декількох етапів.

Спочатку це явище вивчалося невеликою групою окремих наук – деякими розділами математики (математичне очікування), статистики (розрахунки ймовірності, відмов устаткування на промислових підприємствах, експертні оцінки ризиків), рядом правових і економічних дисциплін.

Потім поняття «ризик» вивчалося рядом конкретних наук, даний етап знаменується створенням великої кількості різноманітних теорій і концепцій ризику в різних галузях науки. Серед них найзначущішими є теорії ігор і вірогідності, операцій, катастроф, ухвалення рішень, і багатозначної логіки ймовірності, що зародилися в руслі наступних дисциплін – психологія, військові, економічні, демографічні, медичні, біологічні, правові і інші науки.

У 60-ті роки ХХ століття ризик стає предметом міждисциплінарних досліджень, набуваючи статусу загальнонаукового поняття, яке виходить за межі тієї або іншої науки або їх специфічних груп. Різке зростання в останні десятиліття частки ймовірносно-статистичних уявлень в науковому знанні, розвиток теорії ухвалення рішень, об'єктивна необхідність пошуку засобів пізнання, які дозволяють враховувати чинники невизначеності, стохастичності, конфліктності за умови вибору оптимальних альтернатив створило передумови для розвитку «аналізу ризику».

Засновником концепції ризик-аналізу є американський учений У. Роув, який розробив методику аналізу ризику. У основі його концепції лежить поняття допустимого ризику. Більшість фахівців – рискологів розглядають допустимий ризик, як проблему, об'єднуючу вимірювання ризику і управління їм. Проте існуючі у той час визначення допустимого ризику були суперечливі і були лише різної повноти списки критеріїв ризику, нерідко побудовані на несумісності особистих і об'єктивних оцінок, ціннісних і кількісних характеристик. У. Роув намагався подолати такий стан речей.

Основна мета аналізу ризику – встановити гранично допустимий рівень ризику для певного виду випадків (наприклад, для розвитку хімічного виробництва або повітряного транспорту). По У. Роуву існує наступне співвідношення рівнів ризику:

Таблиця 1.2

Рівні ризику (Альгин А.П., 1989)

Область неприпустимого ризику (надмірний рівень)	ІІІ
Область бажаної редукції ризику (підвищений рівень)	ІІ	Область допустимого рівня ризику
Область неактивного ризику (нормальний рівень)	І

Пізніше ця схема була взята в основу класифікації екологічного ризику по рівню його допустимості (прийнятності). Сучасні автори розробили достатньо докладну класифікацію ризику на основі рівня його прийнятності.

На думку деяких інших учених теорія ризик-аналізу виникла в концепції сталого розвитку, основним представленням якої є уявлення про збалансоване функціонування тріади: природа – населення – господарство, а для забезпечення сталого розвитку такої системи необхідно проводити повний аналіз всіх можливих видів ризиків, зокрема (навіть як основного) екологічного ризику.

З концепцією сталого розвитку тісно пов'язане поняття оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВОС), яке виступає як інструмент організації господарської і інших видів діяльності на території і сприяє досягненню її сталого соціально-економічного розвитку. Для сталого розвитку сучасної України необхідно здійснити ширше впровадження комплексу ОВОС, частиною якого стане оцінка екологічних ризиків. Спроба оцінки антропоекологічного ризику вже здійснена для території України, проте моніторингові заходи від цього не змінилися, тобто необхідний розвиток ризик-аналізу не тільки в теорії, але і в прикладному аспекті.

Інститут ОВОС почав свій розвиток в кінці 60-х років ХХ століття в США, пізніше в Японії, Канаді, Франції, Нідерландах, Німеччині, Австрії, Великобританії, на Кубі, Філліпінах, Бразилії, Індії, Кувейті і в інших країнах. На початку ХХІ століття інститут ОВОС використовувався більш ніж в 120 країнах світу, в Україні сьогодні використовують даний комплекс при плануванні будівництв, для оцінки впливів проектованих або вже функціонуючих підприємств. Інститут ОВОС почав розвиватися в Україні шляхом проведення екологічних експертиз, а останніми роками виконується ряд робіт по розрахунках якості екологічних і природно-господарських систем, проводяться розрахунки стійкості, уразливості, техноємності геоекосистем.

Ю.Г. Ермаков і Т.І. Кондратьева пов'язують історію виникнення концепції екологічного ризику з розвитком природоохоронного руху в США). Починаючи з 1980 р. екологічна стратегія США стала бути двома взаємопов'язаними компонентами: державне управління природокористуванням і ринкові механізми його регулювання. Саме концепція екологічного ризику стала основою державної екологічної політики США, за визначенням Національної Академії наук США оцінка ризику – це використання доступної наукової інформації і науково обгрунтованих прогнозів для встановлення небезпеки впливу шкідливих умов і матеріалів на здоров'я людини.

Оцінка екологічного ризику стала першочерговим завданням для Агентства з охорони довкілля, оскільки вважається, що саме ця концепція дозволяє кращим чином забезпечити врахування інтересів всіх груп населення і якість навколишнього середовища. Оцінкою і управлінням ризику займається також Адміністрація по виробничій безпеці і здоров'ю, Комісія споживачів по безпеці продуктів харчування, Адміністрація по безпеці транспорту, Комісія по атомній енергетиці і інші. У сучасному світі на перший план вийшли види ризику, пов'язані зі складними технологічними процесами, аваріями на АЕС і хімічних заводах, розвитком генної інженерії, дією малих доз радіації, токсичних хімічних сполук, кислотних дощів, а також із виснаженням озонового шару.

В цей же час, у середині 80-х років ХХ в., в Росії, на географічному факультеті МГУ почали проводитися дослідження природних ризиків під керівництвом професора С.М. Мягкова. Їм були закладені основи нового наукового напряму «Географія природних небезпек і ризику», визначені основні поняття, розглянуті види дії небезпечних природних процесів, розроблена класифікація надзвичайних ситуацій по тяжкості і тривалості відновлення об'єктів господарства. Крім того, С.М. Мягков проаналізував широке коло питань, пов'язаних із сприйняттям, оцінкою і вимірюванням соціально-екологічного ризику і його складових. Робота виконувалася для території Росії, розрахунки природних ризиків грунтувалися на розрахунках ймовірності надзвичайних ситуацій природного генезису.

Таким чином, період 60-х – 80-х років, є періодом «підготовчого розвитку» концепції екологічного ризику, коли здійснювалося накопичення всіх уявлень і деяких знань про екологічний ризик.

У 1981 році в США створене міжнародне суспільство аналізу ризику, яке зараз складається з 2500 учених, політиків, бізнесменів, які вбачають в застосуванні методології ризик – аналізу можливість оптимізації прийняття рішень в різних областях науки і практики. Одним з напрямів діяльності суспільства є вивчення екологічного ризику. У США для вироблення стандартних критеріїв рівня екологічного ризику був спеціально створений відділ при виконавчому комітеті президента. Даний комітет розвиває такі напрями, як экстраполярное моделювання, фармокинетика (вивчення надходження, метаболізму, розподілу і знищення чужорідних речовин в організмі), розвиток методології фактора токсичної еквівалентності, оцінка наслідків порушення шару стратосферного озону. В кінці 80-х років ХХ століття американські фахівці вперше намагалися розробити класифікацію екологічного ризику по декількох критеріях. Пізніше інститути ризик-аналізу виникли в більшості розвинених країн світу. Так існує Європейське суспільство ризик-аналізу, учбові курси, які ведуться в зарубіжних університетах і наукових центрах: Едінбурзький університет Шотландії, Технологічний університет м. Делта в Нідерландах, Стенфордській університет і наукові центри аналізу ризику м. Бостона, США, і ін.

У ХХІ столітті ризик-аналіз починає поступово розвиватися в країнах СНД. У Росії виконуються великомасштабні дослідження по вивченню ризиків природних і техногенних катастроф, на Україні, на жаль, ризик-аналіз розвивається в недостатньому ступені, дослідження екологічного ризику проводяться локально і в деякій мірі однобоко.

У розвитку концепції ризик-аналізу і екологічного ризику, таким чином можна виділити декілька історичних етапів:

1. Виникнення перших уявлень про ризик ХІХ – початок ХХ століття. Ризик потрапляє у поле зору математики, статистики і деяких правових дисциплін і розуміється як ймовірність настання яких-небудь несприятливих подій (ймовірність аварій на промислових підприємствах, загроза життя і здоров'ю людини, ймовірність економічних втрат і т.д.)

2. Розвиток різних концепцій і теорій ризику на початку – середині ХХ століття. Створення теорії ігор, ймовірності, операцій, катастроф, ухвалення рішень, і багатозначної логіки, в руслі декількох дисциплін (психології, військових, економічних, демографічних, біологічних, правових дисциплін). На даному етапі поняття ризику диференціюється, виникає багато різних визначень поняття ризик в різних наукових напрямах.

3. Перехід концепцій і теорій ризику на міждисциплінарний рівень у 60-ті роки ХХ століття. Ризик стає загальнонауковим поняттям, тобто таким, яке виходить за межі тієї або іншої науки або їх специфічної групи.

4. Створення перших науково-дослідних інститутів ризик-аналізу. У 1981 р. створене перше міжнародне суспільство аналізу ризику в США.

5. Всесвітній розвиток суспільств і дослідницьких інститутів аналізу ризику, в період з 1981 до нашого часу. Здійснюється розробка методологічно-понятійного апарату ризик-аналізу. Проводяться широкомасштабні дослідження по ідентифікації, оцінці і управлінню ризиками в різних галузях науки, об'єктом досліджень виступають системи різного просторового рангу (від глобальних до локальних).

Вивченням питання екологічного ризику на Україні займаються в інституті Географії України під керівництвом Л.Г. Руденко (питання розповсюдження і динаміки надзвичайних ситуацій і несприятливих явищ і процесів на території України), розглядаються питання екологічної небезпеки і безпеки, оцінки стану екосистем, складена карта антропоекологічного ризику для території України); Більшість докладних і комплексних робіт по екологічному ризику виконана російськими і іншими зарубіжними авторами.

В Україні напрям ризик-аналізу почав інтенсивно розвиватися з початку ХХI в. (про це свідчать часті публікації присвячені різним аспектам оцінки екологічних ризиків), тому поки що відсутній чітко розроблений методико-термінологічний апарат за визначенням, оцінкою, управлінням і прогнозом ризику. Екологічні ризики розглядаються локально, і у вигляді еколого-економічних ризиків, для промислових підприємств Донбасу, ці роботи носять управлінський характер. Зараз існує проблема чіткого визначення критеріїв екологічного ризику, методики розрахунків (особливо кількісних) рівнів ризику, ці проблеми пов'язані в першу чергу із слабо розробленою і не організованою статистичною базою. Що стосується екологічних ризиків пов'язаних з функціонуванням природно-господарських територіальних систем (ПХТС), то дослідження ведуться тільки окремими інститутами і інстанціями, між якими не існує ніякого обміну інформації. Відсутність взаємодії і взаємозв'язку в роботі дослідників екологічного ризику і привело до величезних відмінностей в розумінні самого екологічного ризику, його критеріїв і методів оцінки, відсутності єдиного системного вивчення екологічних ризиків, як комплексної проблеми вимагаючої пильної уваги і швидкого рішення.

На даному етапі розвитку концепції екологічного ризику:

1. Розроблені методико-теоретичні основи оцінки всіляких ризиків (теорія ризик-аналізу, ОВОС).

2. Виділені і визначені різні поняття екологічного ризику (залежно від сфери застосування даного поняття).

3. На високому рівні розроблена і застосовується на практиці методика оцінки екологічного ризику в США і деяких країнах Європи, проте застосовується дана методика для оцінки окремих видів ризику (ризик техногенних аварій, ризик втрати здоров'я і життя людини і ін.).

4. В Україні концепція екологічного ризику почала розвиватися порівняно недавно (на початку ХХI в.) і характеризується слабо розвиненою теоретико-методичною базою оцінки екологічних ризиків, з рядом істотних недоліків: часто теорія оцінки екологічного ризику непридатна на практиці, відсутнє чітке визначення поняття екологічний ризик, немає чітких критеріїв виділення екологічного ризику, відсутня єдина методика кількісної оцінки екологічного ризику.

Дата добавления: 2014-01-07