Методи боротьби і індивідуальні засоби захисту від пилу

Пил - основний шкідливий фактор на багатьох промислових підприємствах, обумовлений недосконалістю технологічних про­цесів. Природний пил знаходиться в повітрі в звичайних умовах меш­кання людини в межах концентрацій 0,1-0,2 мг/м³, в промислових центрах, де діють великі підприємства він не буває нижче 0,5 мг/м³, а на робочих місцях запиленість повітря іноді сягає 100 мг/м³. Зна­чення ГДК для нейтрального пилу, що не має отруйних властивос­тей, дорівнює 10 мг/м³.

Основні фізико-хімічні властивості пилу: хімічний склад, дис­персність (ступінь подрібнення), будова частинок, розчинність, щільність, питома поверхня, нижня та верхня концентраційна грани­ця вибуховості суміші пилу з повітрям, електричні властивості та ін. Знання усіх цих показників дає можливість оцінити ступінь небез­печності та шкідливості пилу, його пожежо- та вибухонебезпечність.

Промисловий пил може бути класифікований за різними ознаками:

- за походженням - органічний (рослинний, тваринний, штучний пил) і неорганічний (мінеральний, металевий пил) та змішаний (при­ сутність часток органічного та неорганічного походження);

- за способом утворення - дезінтеграційний (подрібнення, нарізання, шліфування і т.п.), димовий (сажа та частки речовини, що горить) та конденсаційний (конденсація в повітрі пари розплавлених металів);

- за отруючою дією на організм людини - нейтральний (не токсич­ний для людини пил) та токсичний (отруюючий організм людини).

Дисперсний склад характеризує пилові частки за розміром і, значною мірою, обумовлює властивості пилу. Для організму лю­дини найбільш небезпечний пил, що складається з часток роз­міром до 0,015 мкм, тому що погано затримується слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів і потрапляє далеко в ле­геневу тканину. Також має значення форма частинок пилу. Час­тинки зазубреної колючої форми небезпечніші за сферичні, бо подразнюють шкіру, легеневі тканини та слизові оболонки, да­ючи змогу просмоктуватися в організм інфекційним мікроор­ганізмам, що супроводжують пил або знаходяться у повітрі. Це призводить до атрофічних, гіпертрофічних, гнійних, виразкових та інших змін слизових оболонок, бронхів, легень, шкіри; веде до катару верхніх дихальних шляхів, виразковому захворюван­ню носової перетинки, бронхиту, пневмонії, коньюктивіту, дер­матиту та інших захворювань. Довгострокове вдихання пилу, що попадає в легені, визиває пневмоконіоз. Найбільш небезпечна його форма - силікоз - розвивається при систематичному вди­ханні пилу, що містить вільний диоксид кремнію SіО₂. Борош­няний, зерновий пил та деякі інші можуть спричинити хроніч­ний бронхіт.

Деякі види пилу (свинцевий, миш'яковий, марганцевий і т.п.) обумовлюють отруєння і ведуть до функціональних змін ряду органів і систем. Отрути, що надходять до організму через ди­хальні шляхи, створюють підвищену небезпеку, тому що безпо­середньо потрапляють у кров.

Побічна дія пилу на людину полягає в тому, що при підвищеній запиленості повітря змінюється спектр інтенсивності сонячної радіації (поглинання та розсіювання ультрафіолетового випро­мінювання), знижується освітленість.

Пилові частки здатні сприймати електричний заряд безпосеред­ньо із газового середовища (пряма адсорбція іонів із повітря), так і в результаті тертя часток пилу між собою або безпосереднього контакту з якою-небудь зарядженою поверхнею. Встановлено, що загальної кількості пилових часток, які заносяться з повітрям в Дихальні шляхи, затримуються слизовими оболонками переважно заряджені частки.

Задимленість повітря робочої зони несе особливу загрозу здоров'ю людини за рахунок того, що в легені потрапляють окрім димового пилу ще й токсичні гази СО та СО₂, про небезпеку яких зазначалося вище.

Небезпека пилу може бути для людини дуже великою, якщо пил^: містить радіоактивне забруднення, яке можна встановити тільки вимірюванням спеціальними приладами. Запиленність повітря шкідлива також для обладнання, яке швидко спрацьовується і ви­ходить із ладу.

Чимало виробничих процесів пов'язано з дією промислового пилу на працівників. Дрібні частки твердих речовин, зважуваних у повітрі, прийнято називати пилом. Наявність пороху в повітрі Робочих приміщень зумовлена характером та організацією тех­нологічного процесу, ступенем герметичності устаткування, на­явністю або відсутністю вентиляційних установок, ефективністю їх роботи.

Пил буває органічний (рослинного чи тваринного походжен­ня — борошно, цукор, тютюн тощо) і неорганічний (металевий), мінеральний (гіпс, цемент і т. д.).

Запиленість має місце на виробництві з такими процесами, як обточка, обдирка, поліровка, вибиття опок, заточка, шліфовка аб­разивними кругами. Часом пил виникає під час горіння, транспор­тування і розважування порошкуватих речовин. Про стан запиле­ності на окремих виробництвах свідчать дані табл. 2.

Таблиця 2

Дата добавления: 2014-01-07