Конституційні права та обов`язки громадян

Конституційне право України

3. -- Право на свободу та особисту недоторканість.

-- Право на недоторканість житла (ст. 30 КУ)

Гарантії реалізації права включають:

Заборону проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше, як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках можливий інший встановлений законом порядок проникнення до житла або іншого володіння особи, проведення в них огляду або обшуку. Житло - ст. 379, Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10.

До закону України "Про уповноваженого з прав людини" 02.10.2011 року були внесені зміни, якими передбачається створення національного превентивного механізму, тобто передбачається покладання на уповноваженого з прав людини здійснення моніторингу, щодо стану катувань, інших жорстоких нелюдських, або таких, що принижують гідність видів поводження та покарання. За результатами такого моніторингу уповноважений щорічно зобов’язаний готувати спеціальну доповідь про стан справ у цій сфері.

-- Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та невтручання в особисте і сімейне життя крім випадків передбачених Конституцією України (ст. 31,32) - право на приватне життя людини.

Приватне життя у теорії КП визначається як той аспект життя людини, який не пов`язаний з її службовою громадською діяльністю та який вона не бажає надбанням інших.

Приватне життя включає такі аспекти:

а) Інформаційна приватність, тобто встановлення правил збору а обігу персональних даних, таких як інформація кредитних установ та медичні записи.

б) Тілесна приватність - захист від втручань, стосовно фізичного стану людей.

в) Комунікаційна приватність - приватність поштових відправлень, в тому числі електронних, телефонних розмов та інших видів комунікації.

г) Територіальна приватність - встановлення обмежень на втручання в домашнє та інше навколишнє середовище (робоче місце чи громадське оточення) - ст. 31, 32 КУ.

-- Право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, з винятком обмеженої встановлених законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Свобода пересування включає два аспекти:

а) Внутрішній - передбачає свободу пересування кожного територією України та свободу вільного вибору місця проживання.

б) Зовнішній аспект - свобода залишати територію України, а для громадян України - свобода повертатися в Україну.

Свобода пересування у внутрішньому аспекті зазнала змін з моменту прийняття Конституції України. У 2001 році (14.11.01) було прийнято рішення КСУ відповідно до якого інститут прописки, що являв собою дозвільний порядок вибору особою місця проживання був визнаний неконституційним. 11.12.03 був прийнятий закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.", згідно з яким запроваджено реєстрацію осіб, за місцем їх перебування або проживання, що має повідомний характер. За цим законом реєстрація місця проживання або місця перебування не може бути умовою реалізації конституційних прав і свобод людини й громадянина або інших прав і свобод, а також не може бути підставою для їх обмеження. Реєстрація місця проживання особи передбачає, що громадяни України, іноземці, або ОБГ, які постійно або тимчасово проживають в Україні зобов`язані протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати його. Така реєстрація здійснюється в день подання документів. Облік громадян, які проживають за кордоном здійснюється дипломатичним установами України. Якщо особа змінює адресу свого житла в межах адміністративно-територіальної одиниці, вона зобов`язана повідомити про це орган реєстрації протягом 10 днів.

Місце перебування особи - реєструється за її заявою протягом 7 днів з дня прибуття на нове місце перебування. Місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця на території якої особа проживає менше 6 місяців на рік.

Зовнішній аспект права на свободу пересування регулюється законом України "Про порядок виїзду з України і В`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 зі змінами. (ЗУ "Про державний демографічний реєстр") Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а якщо він має паспорт, то тимчасово відмовити у виїзді, якщо:

-- Він обізнаний з державною таємницею

--Якщо діють неврегульовані аліментні договірні, або інші невиконанні зобов`язання.

-- Якщо застосовано запобіжний захід, за умовами якого заборонено виїздзжати за кордон.

-- Якщо особа засуджена за вчинення кримінального правопорушення.

-- Якщо особа ухиляється від виконання зобов`язань.

-- Якщо особа свідомо сповістила про себе неправдиві відомості.

-- Якщо особа підлягає призову на строкову військову службу.

-- Якщо щодо особи подано цивільний позов до суду.

-- За вироком суду особа визнана особливо небезпечним рецидивістом, або якщо особа перебуває під наглядом міліції.

Пункти 3,4,5,9 не передбачають можливості оскарження, всі інші можуть бути оскаржені.

Крім того ці питання регулюються:

ЗЗУ "Про прикордонний контроль" від 05.11.09

Правила перетинання державного кордону громадянами України затвердженими постановою КМУ редакцією від 25.08.2010 № 724.

-- Право на свободу думки і слова та на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 КУ)

Основні НПА щодо даного права:

"Про інформацію" від 02.10.92

"Про науково-технічну інформацію" від 23.06.93

"Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2001.

Цензура - постійний контроль офіційної влади за змістом, виписками і поширенням друкованої, аудіовізуальної та іншої продукції.

-- Право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35 КУ)

Реалізації даного права присвячений ЗУ " Про свободу та релігійні організації" від 23.04.1991. Україна є світською державою, е обумовлено тим, що церква і релігійні організації відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою, як обов`язкова. Держава в межах закону не втручається в діяльність релігійних організацій та не фінансує їх. Всі релігії віросповідання та релігійні організації рівні перед законом. Релігійні організації не виконують державних функцій. Громадяни є рівними не залежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадян до релігії не зазначається. Від священнослужителів забороняється вимагати відомості, отримані ними під час сповіді віруючих.

-- Право на користування рідною мовою, вільний вибір мови спілкування, виховання, навчання і творчості. (ст. 10 ку, ЗУ "Про державну мовну політику")

-- Право людини визначати і вказувати свою національну приналежність. НЕ передбачено КУ, однак передбачено міжнародними актами.

4. Політичні права і свободи людини й громадянина.

Політичні права - можливість індивідуальної або колективної участі громадян суспільно-політичному житті держави та у здійсненні держаної влади, що забезпечується законом і публічною владою. Як правило політичні права визнаються тільки за громадянами держави.

До політичних прав і свобод відносять:

-- Право брати участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також органах місцевого самоврядування.

-- Право на свободу об`єднання в політичні партії в політичні партії та громадські організації, для здійснення захисту свої прав і свобод та для задоволення політичних, соціальних, культурних та інших інтересів за винятком обмежень встановлених законом в інтересах національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. (право на свободу асоціації). Право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав і інтересів.

Статус об`єднань громадян в Україні регулюються статтями 36, 37 КУ. Статус громадських організацій та інших об’єднань визначається ЗУ "Про громадські об`єднання" від 22.03.12 та ЗУ "Про політичні партії" від 05.04.01.

Громадські об`єднання - добровільне об`єднання фізичних осіб та\або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. За організаційно правовою формою громадське об`єднання може утворюватись як громадська організація та громадська спілка.

Громадська організація - засновники та члени (учасники) - фізичні особи

Громадська спілка - громадське об`єднання засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами. учасниками можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Засновниками громадської організації можуть засновувати фізичні особи, які перебувають в Україні на законних підставах т досягли 18 років, а молодіжні і дитячі громадські організації - 14 років (ЗУ "про молодіжні громадські організації")

Засновником громадської організації не може бути особа визнана судом недієздатною. Членами громадської організації можуть бути фізичні особи, які перебувають в Україні на законних підставах і досягли 14 років, крім молодіжних і дитячих організацій

Засновником громадської спілки можуть бути особи приватного права в тому числі громадські об`єднання зі статусом юридичної особи. Засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, юридичні особи, щодо яких прийнято рішення про їх припинення, або які перебувають в процесі припинення та юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та ж особа. Засновником громадської спілки не може бути юридична особа, якщо її засновник внесений до переліку осіб, які здійснюють терористичну діяльність, або до яких застосовано міжнародні санкції.

Членами громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, в тому числі громадські об`єднання зі статусом юридичної особи, а також фізичні особи, які досягли 18 років та є дієздатними.

Кількість засновників громадського об`єднання не може бути менше двох. Утворення громадського об`єднання здійснюється на установчих зборах засновників, про що складається протокол.

Способи легалізації громадських об`єднань:

а) Може бути зареєстроване

б) Повідомлення про своє утворення, що здійснюється протягом 60-ти днів з дня проведення установчих зборів.

Якщо громадське об`єднання здійснювати зі статусом юридичної особи воно підлягає реєстрації.

Реєстрація - здійснюється відповідно до закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та "Про громадські об`єднання"

Реєстрація громадського об`єднання здійснюється безоплатно органами виконавчої влади на які покладено такі повноваження (Державна реєстраційна служба) за місцем знаходження громадського об`єднання. Якщо громадське об’єднання не має наміру отримувати статус юридичної особи - воно повідомляє про своє утворення органи реєстрації. Якщо громадське об’єднання зареєстроване воно може мати всеукраїнський статус якщо утворить свої відокремлені підрозділи у більшості адміністративно-територіальних одиниць. Наявність всеукраїнського статусу є добровільним і здійснюється в органах реєстрації за заявою громадського об`єднання. Всі громадські об'єднання мають своє найменування, а ті, що мають статус юридичної особи можуть мати свою символіку.

Всі громадські об`єднання повинні мати свій статут

Припинення діяльності громадського об'єднання відбувається внаслідок:

а) Рішення об`єднання, прийняте вищим органом об`єднанням шляхом саморозпуску, реорганізації.

б) Рішення суду про заборону, примусовий розпуск громадського об'єднання.

Громадське об'єднання може бути забороно судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації, якщо громадські об'єднання порушує вимоги ст. 36, 37 та ст. 4 ЗУ "Про громадські об'єднання"

Політична партія - зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років та не перебувають у місцях позбавлення волі.

Рішення про створення політичної партії має бути підтримане підписами не менше 10000 громадян України, які мають право голосу на виборах зібраними у не менш як 2\3 областей України, міст Києва та Севастополя, АРК. Політична партія повинна мати програму та статут, що затверджується на установчому з'їзді політичної партії членами політичних партій можуть бути громадяни України, які досягли 18 років. Політична партія протягом 6 місяців з дня реєстрації в органах держаної реєстраційної служби повинна забезпечити утворення та реєстрацію своїх місцевих організацій не менш як у 14 адміністративно-територіальних одиницях України.

Припинення діяльності політичних партій може здійснюватись через заборону їх діяльності, анулювання реєстраційного свідоцтва, шляхом реорганізації, шляхом ліквідації або саморозпуску.

Політична партія може бути заборонена за поданням держаної реєстраційної служби або генпрокурора у разі порушення встановлених Конституцією та Законами України вимог,щодо створення і діяльності політичних партій.

Свідоцтво Про реєстрацію політичної партії може бути анульоване, якщо протягом 6-ти місяців з дня реєстрації партія не здійснює реєстрацію місцевих осередків, або якщо протягом 2-х років з дня реєстрації виявлено недостовірні відомості у документах поданих на реєстрацію, або якщо партія не висуває свої кандидатів на виборах Президента чи народних депутатів протягом 10 років. Анулювання свідоцтва здійснюється за поданням держаної реєстраційної служби до окружного адміністративного суду.

-- Право громадян збиратися мирно без зброї і проводити збори, мітинги походи демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст. 49).

Конституція України встановлює, що порядок реалізації зазначеного права має визначатися законом, однак на сьогодні в Україні такий закон відсутній.

На сьогодні Україні порядок реалізації цього права регулюється законом України "Про місцеве самоврядування" Відповідно до підпун. 3 пун. б ч. 1 ст. 38 вирішення питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій та демонстрацій, та інших масових заходів, здійснення контролюю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку належить до відання виконавчих органів сільських,, селищних, міських рад. Відповідно до рішення КСУ від 19.04.2001 № 4-рп\2001 сповіщення про проведення масових заходів має здійснюватися громадянами через їх організаторів. Органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджуватись з організаторами зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість тощо.

Указ президії ВР СРСР про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР 28.07.1988.

Кодекс адміністративного судочинства ст. 182, 183.

-- Право на звернення. Відповідно до ст. 40 усі мають право направляти індивідуальні або колективні звернення або особисто звертатися до державних органів, органів АРК та ОМС та їх посадових осіб, які зобов'язані розглянути звернення та дати відповідь у встановлений законом строк (ЗУ "Про звернення громадян" від 02.10.96 зі змінами)

Звернення громадян - викладення в письмовій або усній формі пропозиції, зауваження, заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція - звернення громадян де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної вади, місцевого самоврядування їх посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи держаного та громадянського життя тощо.

Заява - звернення громадян з проханням посприяти реалізації закріплених КУ та законодавством прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліків в діяльності підприємств, установ організації, народних депутатів, депутатів місцевих рад, посадових осіб.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу прав чи свобод.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян порушених діями або бездіяльністю або рішеннями державних органів, ОМС та органів АРК, підприємств, установ організацій, об'єднань громадян та посадових осіб.

У зверненні має бути зазначено:

-- ПІБ

-- Дата

-- Місце проживання

-- Суть порушеного права

Звернення громадянином може бути викладено усно й записаним посадовою особою або письмово.

Звернення може бути індивідуальним або колективним. Якщо звернення оформлене без дотримання цих вимог, протягом 10 днів воно повертається заявнику із зазначення м причин повернення. Особа має право звертатися української або іншою мовою прийнятною для сторін. Забороняється відмоа в прийняті й розгляди звернення з посиланням на політичні погляди, партійну приналежність, вік, віросповілання,національність або незнання мови звернення.

Не розглядається повторне звернення одним і тим же органом тим же громадянином з того ж питання, якщо таке питання вже було вирішено по суті, скарги від недієздатних осіб а також скарги подані із порушенням терміну їх подання.

Скарги можуть бути подані протягом одного року з моменту прийняття рішення яке оскаржується, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

Звернення громадян розглядаються й вирішуються у строк не більш одного місяця. Якщо звернення не потребує додаткового вивчення відповідь на нього має надаватися невідкладно, але не пізніше 15 днів.

Якщо протягом одного місяця не має можливості надати відповідь на звернення у зв'язку із тим, що протягом цього строку неможливо вирішити порушене у зверненні питання керівник органу, який розглядає звернення повідомляє про це громадянина і може продовжити строк розгляду звернення до 45 днів

Дата добавления: 2014-01-07