Поняття злочину та його ознаки. Відмінність злочинів від незлочинних правопорушень

Згідно зі ч.1 ст. 11 Кримінального кодексу України, злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину, ч. 2 ст. 11 КК України вказує на те що не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Малозначність діяння означає, що скоєне діяння (дія або бездіяльність) або зовсім не завдало і за характером і змістом вини не могло завдати шкоди, або завдало чи могло завдати лише дуже малу шкоду. Ця норма має дуже важливе значення. У ній підкреслюється, що ознака суспільної небезпеки має центральне значення серед інших ознак, які входять до поняття злочину.

При встановленні в діянні ознак, вказаних в ч. 2 ст. 11, справа підлягає припиненню за відсутністю складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК України).

Поняття злочину, дане у ст. 11 КК, вказує лише на одну із найістотніших ознак злочину — суспільну небезпеку вчиненого діяння (дію чи бездіяльність). Тобто це — суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яке порушує відповідну норму права, що охороняється погрозою застосування покарання. Тому злочин, будучи суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), водночас є діянням протиправним.

В силу даної статті злочином може бути визнано лише винне суспільне небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), тобто вчинене особою навмисно чи необережно.

Злочин — це суспільне небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом. Отже, воно заборонено під страхом покарання. Тому караність винного суспільне небезпечного діяння є також істотною ознакою злочину. В характері і розмірі покарання, встановленого кримінальним законом за той чи інший злочин, виражена оцінка державою ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину.

Ознаки злочину випливають із щойно викладеного його визначення. Цими ознаками є:

а) суспільна небезпека;

б) протиправність;

в) винність;

г) караність.

Злочину не буде тоді, коли буде відсутня хоча б одна із цих ознак.

Розглянемо перераховані ознаки злочину.

Суспільна небезпека — основна матеріальна ознака злочину, яка розкриває його зміст. Вона полягає в тому, що це діяння завдає або складає загрозу завдати істотну шкоду об'єктам кримінально-правової охорони — суспільним відносинам. Перелік цих відносин міститься у ст. 1 КК України: охорона прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також зопобігання злочинам.

Перелік суспільних відносинконкретизується і доповнюється у статтях Особливої частини КК.

Суспільна небезпека як ознака будь-якого злочину має характер і ступінь. Про характер суспільної небезпеки можна судити за значущістю суспільних відносин, на які спрямований злочин. Наприклад, злочини проти життя набагато небезпечніші, ніж злочини проти особистої власності.

Характер суспільної небезпеки залежить і від змісту шкоди, яка заподіяна злочином. Шкода може бути матеріальна, моральна, ідеологічна.

Про характер суспільної небезпеки можна судити і по особливостях способу посягання: насильницький чи ненасильницький. Характер суспільної небезпеки залежить і від форм вини. Так, навмисні тяжкі тілесні пошкодження небезпечніші від тяжких тілесних пошкоджень, вчинених по необережності.

Крім сказаного, на характер суспільної небезпеки впливають мотив і мета вчинення злочину.

У постанові № 10 Пленуму Верховного Суду України від 25.12.81 р. зі змінами, внесеними постановою № 8 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.83 р., вказано, що “ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину належить визначати, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотиву, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину тощо)”.

Відсутність цієї ознаки означає відсутність злочину і караності.

Протиправність діяння — друга обов'язкова ознака злочину. Вона означає, що злочином може бути визнане тільки таке суспільне небезпечне діяння, яке передбачене законом. Під протиправністю розуміється порушення винуватим конкретної кримінально-правової норми.

Наприклад, ст. 270 КК містить заборону порушувати встановленні законодавством вимоги пожежної безпеки. Особа ж, яка порушила правила в результаті чого виникла пожежа з відповідними наслідками, порушила цю норму, тобто діяла протиправно.

Врахування ознаки протиправності злочину виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, не передбачені кримінальним законом.

Ч. 1. 11 КК України визначає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винувата у вчиненні злочину, тобто така, що навмисно або з необережності скоїла діяння, визначене кримінальним законом як суспільне небезпечне. із цього витікає, що третьою ознакою злочину є винність особи, яка вчинила його.

Ст. 23 визначає вину яка полягає у психічному відношенні особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків виражене у формі умислу або необережності. Без вини немає злочину, а відтак, і кримінальної відповідальності. Тому якщо суспільно небезпечне діяння буде вчинено, але невинно, воно не може бути визнане злочином (психічно хвора неосудна особа скоює такі дії).

Ст. 1 і 2 КК України, визначаючи завдання кримінального законодавства і підстави кримінальної відповідальності, вказують на покарання, яке застосовують до осіб, що скоїли злочини.

Таким чином, караність діяння є обов'язковою ознакою будь-якого злочину. Якщо за діяння не передбачено покарання, воно не вважається злочином. Водночас встановлення покарання за злочин не означає, що за кожний вчинений злочин обов'язково повинно застосовуватися покарання.

Злочини та інші правопорушення - проступки (адміністративні, дисциплінарні і цивільні) є діяннями суспільне небезпечними і протиправними, які порушують правопорядок, норми моралі і завдають шкоди суспільним відносинам. Як злочини, так і правопорушення засуджуються суспільством, за те й інше настає покарання. Проте проступки істотно відрізняються від злочинів, а саме:

а) за злочини настає кримінальна відповідальність, за проступки — адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова;

б) за злочини міру кримінального покарання (позбавлення волі, виправні роботи та ін.) визначає суд, а за проступки міру покарання визначає не тільки суд, ай інші органи держави, посадові особи і громадські організації;

в) покарання за злочини більш суворі, ніж за проступки;

г) найістотніша відміна злочинів від інших правопорушень — у характері і ступені їхньої суспільної небезпечності. За характером і ступенем суспільної небезпечності злочини відрізняються, як правило, посяганням на більш важливі об'єкти, заподіянням більш значної шкоди суспільним відносинам, ніж проступки.

КК а саме ст.12 робить відповідну класифікацію злочинів:

1.Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості (покарання не >2 р. або інше більш м’яке), середньої тяжкості (не >5 р.), тяжкі (не >10 р.) та особливо тяжкі(понад 10 р.)

Дата добавления: 2014-01-07