Розміри форми

Розміри - об'єктивна властивість форми, що оцінюється людиною одночасно за абсолютними і відносними критеріями. І в тім, і в іншому випадках в основі оцінки лежить порівняння: при абсолютній оцінці - порівняння розмірів форми із загальноприйнятими одиницями виміру; при відносної - з величинами різного значення. При абсолютній оцінці розмірів одномірні форми виміряються довжинами; двомірні - площами; тривимірні - обсягами.

Зіставлення розчленованої форми як цілого з її елементами звичайно дає зворотний ефект коригування оцінки розмірів цілого - тим більше здається ціле, чим крупніше його елемент. В основі такого перебільшення цілого лежить помилка, пов'язана із психологічною обробкою візуальної інформації. Оскільки ціле завжди більше свого елемента, то, мабуть, з декількох форм більше та, у якої крупніше її елемент - такий логічний хід осмислення зорової інформації коригує емоційну оцінку цілого.

Невід'ємним відносним критерієм оцінки розмірів у процесі сприйняття є також порівняння форми з розмірами власного людського тіла сприймаючого і з розмірами інших людей. Цей критерій оцінки багато в чому залежить як від вікових особливостей сприйняття, так і від установки (підготовленості сприйняття). Вікову особливість сприйняття розмірів форми добре ілюструє назва фільму «Коли дерева були великими», тому що дорослій людині ті ж дерева вже не здаються такими великими, якими вони здавалися йому, коли він був дитиною (маленьким). А розходження в підготовленості жителя невеликого селища й жителя великого сучасного міста до сприйняття розмірів будівель, вулиць, площ безсумнівно визначить відмінність їхніх оцінок величини однієї й тієї ж форми.

Таким чином, емоційна оцінка об'єктивної властивості форми - її розмірів - виникає в процесі сприйняття в результаті інтеграції багатьох оцінок цієї властивості за абсолютними й всіма відносними критеріями одночасно.

Ця емоційна оцінка визначає виразність розмірів форми - її масштабність. Вона коригується також виразністю інших об'єктивних властивостей форми, у першу чергу її геометричною характеристикою, характером членувань, світлоти і кольорами, у меншій мірі - іншими.

Якщо форма являє собою не простір, а тіло, її розміри визначають іншу емоційну оцінку сприйняття - масу. Під масою форми, на відміну від поняття, прийнятого у фізиці, приймається емоційна оцінка ваги форми, що прямо пропорційна кількості матеріалу і його щільності. Атланти, каріатиди й багато інших форм кам'яної архітектури художньо-образною мовою мистецтва яскраво виражають цю вагу.

Здатність людини візуально визначити масу (подумки оцінити вагу) заснована на його величезному досвіді, на чуттєво - практичній природі людського пізнання. Ціннісне відношення людини до візуального визначення маси, що склалося у неї ще на зорі кам'яної архітектури, природно. Міцність конструкції безпосередньо пов'язана з її вагою. Вся історія розвитку художніх форм пов'язана з пошуком більше легких матеріалів. І навіть у наш час, час сучасних легких матеріалів, завдяки укоріненому століттями ціннісному відношенню до оцінки маси, вона продовжує залишатися дуже важливою емоційною оцінкою об'єктивних властивостей форми. Маса, як й оцінка розмірів, залежить від геометричної характеристики, світлоти, кольору, фактури й інших властивостей форми. Все сказане про залежність маси від об'єктивних властивостей форми справедливо для емоційної оцінки ваги тіл будь-якої мірності (одно -, двох - і тривимірних). Доказом цього є те, що зіставлення по масі одномірних і двомірних форм (ліній і плям) лежить в основі проблеми тональної врівноваженості двомірних композицій (креслення, відмивання, монументального живопису й т.д.). Оцінка маси одномірних, двомірних і тривимірних форм залежить від коригувального впливу всіх об'єктивних властивостей форми взагалі й від їхньої геометричної характеристики зокрема.

Дата добавления: 2014-01-07