Посадові особи, які впливають на рух і долю справи

Національна комісія регулювання електроенергетики України

Органи Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж

Підвідомчість справ про адміністративні проступки, щодо органів Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж визначена статтею 244-14 КУпАП.

Органи Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 95-1 (крім порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації енергетичного обладнання споживачів).

Від імені органів Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

· начальник Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж та його заступники

· головні та старші інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж

Підвідомчість справ про адміністративні проступки, щодо Національної комісії регулювання електроенергетики України визначена статтею 244-15 КУпАП.

Національна комісія регулювання електроенергетики України розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188-21.

Від імені Національної комісії регулювання електроенергетики України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право голова та члени Комісії.

До посадових осіб, які впливають на рух і долю справ про адміністративні проступки, але не уповноважені їх розглядати, відносяться прокурор і уповноважена ним особа.

Відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року “Про прокуратуру” Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами здійснюється прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, місцевими Радами, їх виконавчими органами, посадовими особами та громадянами незалежно від їх підпорядкованості та приналежності (ст. 1).

Наведені положення корелюються з КУпАП, який у статті 7 “Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення” встановив, що додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується прокурорським наглядом та іншими встановленими законом способами.

Особливість прокурорського нагляду, як провідного способу забезпечення законності, випливає з наданого Генеральному прокурору України права вносити на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання щодо роз’яснень судам з питань застосування законів при розгляді справ про адміністративні правопорушення (ст. 43 Закону “Про прокуратуру”).

Здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення прокурор, відповідно до статті 250 КУпАП “Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення”, має право:

порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення;

знайомитися з матеріалами справи;

перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі;

брати участь у розгляді справи;

заявляти клопотання;

давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи;

перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення;

опротестовувати постанову в справі про адміністративне правопорушення;

опротестовувати рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення;

зупиняти виконання постанови;

вчиняти інші передбачені законом дії.

Таким чином, прокурору надається право підключатися до провадження в справах про адміністративні правопорушення з метою забезпечення законності на будь якій з його стадій.

Так, прокурор є суб’єктом, який наділений компетенцією щодо кваліфікації діянь і вирішення питання про доцільність або недоцільність порушення провадження у справі про адміністративний проступок. Вона конкретизована у його праві:

по-перше, відповідно до статті 255 КУпАП і статті 20 Закону “Про прокуратуру” скласти протокол про адміністративне правопорушення (протокол може скласти уповноважена прокурором особа, з числа працівників прокуратури), якщо діяння кваліфікується за частиною четвертою статті 184, статтею 185-4, частиною другою статті 185-6, статтями 185-8, 185-11, 212-3 і таким чином порушити справу;

по-друге, відповідно до статті 24 Закону “Про прокуратуру” винести мотивовану постанову щодо здійснення провадження про адміністративне правопорушення. Така постанова підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом;

по-третє, відповідно до статті 20 Закону “Про прокуратуру” передати матеріали на розгляд громадській організації.

Прокурор виступає інстанцією, до якої передаються матеріали справи про адміністративний проступок, якщо суб’єкт її розгляду доходить висновку, що в діянні є ознаки злочину (стаття 253 КУпАП “Передача матеріалів прокурору, органу досудового слідства або дізнання”).

З його санкції здійснюється адміністративне затримання на строк до десяти діб порушників прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України, якщо вони не мають документів, що посвідчують їх особу (стаття 263 КУпАП “Строки адміністративного затримання”).

До нього може бути оскаржено рішення про адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів(стаття 267 КУпАП “Оскарження адміністративного затримання, огляду і вилучення речей та документів”).

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором (стаття 290 КУпАП “Опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення”). Принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту (стаття 291 КУпАП “Зупинення виконання постанови в зв’язку з поданням скарги або принесенням протесту”).

Дата добавления: 2014-01-07