Економічна думка епохи феодалізму

Розвиток економічної теорії в епоху Стародавнього світу.

Економічні закони і категорії

Методи і способи економічного дослідження

Предмет та функції економічної теорії.

Діяльність людини. Потреби та економічні інтереси людини.

Людина як фактор і кінцева мета виробництва. Економічні якості людини.

План

Тема №1 ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ: ПРЕДМЕТ, ЗНАЧЕННЯ, ФУНКЦІЇ, МЕТОДИ ПІЗНАННЯ

Лекція №1

8. Класична політична економія:

а) меркантилізм;

б) фізіократія;

в) класична школа;

–1–

В усіх економічних системах минулого і сучасності основною продуктивною силою була і залишається людина. Проте на попередніх етапах розвитку цивілізації розвивалися здебільшого окремі сторони людини - працівника, то в наш час уперше за всю історію розвитку людства створюються умови для реалізації справжньої природи людини – бути основною метою розвитку суспільства, розвивати свої здібності.

Ця мета реалізується внаслідок інтенсивної дії закону зростання потреб, органічного поєднання в кожному індивідуумі людини - працівника і людину-власника (що формує людину економічно). На цій основі створюються можливості розвивати інші сутнісні сили людини - соціальні, політичні, духовні, національні, тощо.

Двома найважливішими сторонами людини є біологічна і соціальна. Внаслідок цього людину називають біосоціальною істотою.

Біологічна сторона людини означає її належність до природи у цьому разі вона є природною істотою, наділеною природними силами. Тому й праця з фізіологічного погляду є виконанням певних функцій людського організму, кожна з яких – це затрати мозку, нервів, м’язів і т.д. Тому для відтворення людини необхідно оберігати й підтримувати індивіда як біологічну істоту, задовольняти його потреби. У процесі праці, зростання її корисності та продуктивності на планеті відбувається збільшення енергії.

Соціальна сутність людини означає причетність її до суспільних відносин, розкриття цієї сутності в таких підсистемах цих відносин, як техніко-економічні, відносини економічної власності, соціальні, правові, політичні, національні, культурні, ідеологічні. Соціальна сутність людини збагачується коли вона бере участь в економічній, правовій, політичній та інших видах діяльності.

-2-

Біологічній і соціальній сторонам людини відповідають певні види діяльності й типи власності. Кожен працюючий має певну професію, використовує специфічні засоби виробництва, ставить перед собою певну мету, тобто праця людини є індивідуальною. Водночас переважна більшість людей працює в трудових колективах, де результати діяльності окремого індивідуума залежить від праці членів трудового колективу. Діяльність окремого індивідуума залежить також від ефективності праці інших трудових колективів, від вмілого керівництва на галузевому і міжгалузевого рівнях, від своєчасного отримання кредитів, величини сплачуваних підприємством податків і т.д. У праці в одному трудовому колективі та взаємопов’язаній праці багатьох колективів формуються відповідно колективний та суспільний характер праці.

Названим сторонам людини і видам діяльності відповідають певні форми економічної власності. Так біологічній природі людини, її індивідуальній діяльності найбільшою мірою відповідає особиста (приватна) власність, а соціальній природі людини, колективному і суспільному характеру праці – колективну й суспільну форми власності.

Суспільна власність, необхідна для розвитку фундаментальних наук, досліджень, освіти і т.д.

Потреби – мотив людини, що спонукає її до діяльності. Визначними з поміж них є економічні потреби. Людина повинна задовольнити насамперед такі найелементарніші потреби (в їжі, одязі, житлі), на цій основі можуть бути задоволені культурні, духовні та ін. Потреби зароджуються у формі об’єктивної мети, конкретної цілі людини.

Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів своєї сім’ї.

Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом, обміном, споживанням. Необхідність задоволення економічних потреб спонукає виробництво створювати необхідні життєві блага. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари і послуги, стимулює розвиток потреб людини. Задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання.

За ступенем задоволення розрізняють:

а) абсолютні економічні потреби – це максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг за найбільш сприятливих умов, які могли б бути спожиті суспільством.

б) дійсні економічні потреби – це ті, які задовольняються при оптимальних розмірах виробництвах, у даному разі при значному недовантажені виробничих потужностей та армії безробітних.

в) фактичні економічні потреби – виступають у формі задоволеного платоспроможного попиту. Вони визначаються співвідношеннями цін на предмети споживання і грошових доходів населення.

Розрізняють також:

1. фізіологічні потреби - основні потреби у товарах і послугах, без яких неможливе існування людини;

2. соціальні потреби – потреби у здобутті освіти, медичних послуг, соціальному страхуванні, вихованні дітей;

3. духовні потреби – потреби людини у відвідуванні кіно, театру, розвитку особистості. Розвиток та задоволення потреб у кінцевому підсумку залежить від ступеня зрілості економічної системи.

Економічні потреби можна згрупувати навколо потреб:

а) людини-працівника – народжуються у виробництві і пов’язані з процесом праці, з можливістю працювати тобто потреби у якісному вдосконаленні умов праці (санітарно-гігієнічні умови, фізичні небезпеки і т.д.).

б) людини-власника – це потреби в отриманні гідної для сучасного суспільства величини зарплати, у привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями підприємства і т.д., а також у володінні товарами тривалого користування.

Економічні інтереси – це усвідомленні економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів. Економічні інтереси - знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення.

Економічні інтереси більшості сучасних працівників спрямовані на отримання предметів споживання та послуг, а інтереси власників засобів виробництва – на збільшення різних видів власності (папери, метал, майно). Тому засобом реалізації економічних інтересів працівників є отримання заробітної плати, а власників засобів виробництва - привласнення прибутків.

Економічні терміни та категорії: економіка, економічні відносини, економічні категорії, економічні закони, виробництво, праця.

–3–

Вивчення курсу „Основи економічної теорії” має на меті формування системи економічних знань у майбутніх спеціалістів найрізноманітніших галузей народного господарства. Для творчого засвоєння цього курсу першочергове значення має чітке уявлення та розуміння об`єкту дослідження, тобто предмету цієї науки. Перш за все необхідно відрізнити поняття „економіка” та „економічна теорія”.

Економіка – як найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, розподіл, обмін та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається економічна система. Економіка – це система економічних наук, яких налічується близько 50 (економіка промисловості, економіка сільського господарства, економіка праці, економіка будівництва, економіка освіти тощо). А економічна теорія являє собою теоретичну основу цих наук. Економіка – це також сукупність різних галузей та сфер народного господарства, в яких створюються матеріальні і нематеріальні блага. Статистика долічує понад 400 галузей народного господарства.

Зміст науки економічна теорія багатоаспектний. об`єктом її є економіка на мікро-, макро-, і глобальному рівнях. Багатоаспектність економічної теорії зумовлює різноманітність підходів вивчення економічного життя суспільства. Американський професор, лауреат Нобелівської премії Поль Самуельсон визначає, що в центрі уваги економічної теорії повинні бути проблеми, що стосуються всіх нас без винятку. Мова йде про особисті і сімейні проблеми, питання політичного характеру, торгово-промислового підприємництва, народонаселення, проблеми ефективності економічної системи, особливості різних систем господарювання і ін. У підручнику „Економіка” П.Самуельсон п`ять визначень предмету економічної теорії. А в посібнику „Основи економічної теорії” автори Степан Дзюбик та Ольга Ривак наводять 13 визначень предмету цієї науки різних авторів. Наявність багатьох визначень предмету економічної теорії пояснюється багатогранністю економічного життя суспільства, а економічна теорія повинна дати відповідь на важливі проблеми, які постають перед суспільством і наукою та хвилюють людей будь-якої країни. Разом з тим, предметом курсу економічної теорії, як і будь-якої іншої науки, повинен мати чітке визначення. Тому, аналізуючи різні пропозиції щодо визначення предмету економічної теорії можна навести таку його коротку характеристику: „ Економічна теорія це наука, що досліджує поведінку людей у процесі виробництва, розподілу, обліку та споживання матеріальних благ та послуг у світі обмежених ресурсів”.

Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:

1. Практичну, яка полягає в тому, щоб:

а) всебічно обґрунтувати необхідність і шляхи впровадження прогресивних форм власності, які найбільше відповідають інтересам людини, колективу, суспільства;

б) розробити наукові основи управління народним господарством, з’ясувати шляхи оптимального поєднання ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням за допомогою економічних та адміністративних методів;

в) дослідити найраціональніші шляхи впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво;

г) вивчити дослід розвинутих країн світу з метою його впровадження в тих історичних умовах, що склалися в Україні;

д) з’ясувати основні шляхи підвищення ефективності виробництва і на цій основі - піднесення добробуту населення.

2. Пізнавальна – яка полягає в тому, щоб розкрити суть економічних законів і категорій та форм їх, вияву, притаманні їм внутрішні суперечності, механізм їхньої дії. Тільки на основі всебічної реалізації цієї функції може бути виконана практична функція економічної теорії. Пізнавальна функція є методологічною основою для інших економічних дисциплін.

3. Економічна теорія покликана виробляти новий тип економічного мислення і таким чином формувати сучасний світогляд людини (виховна функція).

–4–

Багатоманітність економічних явищ і процесів вимагає певних методів (засобів) їх пізнання. Економічна теорія має такі методи пізнання:

1. Філософські та загально – наукові принципи (розвиток, саморух, взаємодія, аналіз, синтез);

2. Закони діалектики (єдність і боротьба протилежностей, закон заперечення);

3. Категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма);

4. Закони і категорії економічної теорії (закон вартості, грошового обігу тощо; категорії – вартість, гроші, прибуток та інші);

Особливу увагу має метод абстракції, який означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розпізнання його внутрішніх, суттєвих зв’язків.

Таким чином метод економічної теорії – це шлях пізнання економічної системи, її основних підсистем, їх взаємодії та мисленого відтворення цієї взаємодії у теорії діалектики.

Основними способами вивчення економічної теорії є:

1. Індукція – вивчення явищ при яких роздуми йдуть від одиничного до загального;

2. Дедукція – вивчення явищ при яких роздуми йдуть від загального до одиничного;

3. Аналіз – розчленування явищ на окремі частини з метою вивчення їх окремо;

4. Синтез – поєднання елементів в єдине ціле з метою вивчення їх разом;

5. Логіка - теоретичне відображення реальності у відповідних категоріях і законах;

6. Історизм – вивчення явищ і процесів в тій послідовності в якій вони змінюють одне одного;

7. Діалектика – вивчення явищ і процесів в русі і розвитку.

–5–

Економічний закон – це внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між економічними явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами та властивостями.

Економічні закони, як і закони природи мають об’єктивний характер, але істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються й функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – у виробництві, розподілі, обміні й споживанні. Крім того економічні закони на відміну від законів природи, не вічні, і більшість із них діє впродовж існування одного або кількох суспільних способів виробництва.

Система економічних законів включає чотири їх типи. Перший тип — це загальні економічні закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо). Загальні економічні закони відображають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою, між різними елементами у процесі праці, однаковими для всіх соціально-економічних формацій.

До другого типу належать закони, що діють у кількох суспільно - економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо. Вони діють з моменту виникнен­ня товарного виробництва, тобто з часу розпаду первісно­общинного ладу.

Третій тип — специфічні економічні закони, тобто за­кони, що діють лише у межах одного суспільного способу виробництва. Найважливішу роль з-поміж них відіграє основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки в процесі взаємодії між продуктивними силами і відносинами власності. Таким законом в умовах капіталізму є виробництво прибутку як основної мети всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

До четвертого типу економічних законів належать закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва. Це, наприклад, закон утворення монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, тобто з початку XX століття.

Економічні категорії – це теоретичний вираз, мислені форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують.

Вони теоретично відображають не лише окрему сторону системи виробничих відносин, а й її зв’язок з відповідною стороною системи продуктивних сил.

Економічні терміни та категорії: виробництво, меркантилізм, фізіократи, класична економічна школа, ринок, економічна освіта.

–6–

Дата добавления: 2014-01-07