Відбір та вивчення екскурсійних об’єктів

Для розкриття теми екскурсії важливе значення має правильний відбір об’єктів. Екскурсійні об’єкти є здоровою основою екскурсії, на їхньому показі будується розповідь екскурсовода.

Екскурсійні об’єкти класифікуються:

1. за видами:

- пам’ятки: історичні, архітектурні, мистецькі, документальні;

- об’єкти природи: ліси, гаї, заповідники, заказники, національні парки, урочища, ландшафтні комплекси;

1. за змістом:

- однопланові(рослина, тварина, річка, будинок, твір мистецтва тощо);

- багатопланові(пам’ятки архітектури, ліс, поле, вулиця, площа місцевість, що пов’язані з певними історичними водіями);

1. за функціональним призначенням:

- основні, на яких розкривають підтеми;

- додаткові, які показують під час переїздів та логічних переходів;

1. за ступенем збереження:

- збережені повністю;

- збережені частково;

- перебудовані та реконструйовані.

Вибір найбільш цікавих пім яток забезпечує візуальну основу сприйняття екскурсії, розкриття її теми.

При відборі екскурсійних об’єктів їх оцінка проводиться за такими ознаками:

1) пізнавальна цінність, тобто зв’язок об’єкта з певними подіями, життям і творчістю видатних особистостей;

2) наявність повної, достовірної і цікавої інформації про об’єкт;

3) художня цінність пам’ятки;

4) відомість(популярність);

5) незвичайність(екзотичність) об’єкта, його неповторність (наприклад, міст Є.О. Патона в Києві – перший великий міст, побудований методом електрозварювання);

6) зв'язок з культурною традицією населення: віруваннями, легендами, фольклором, способом життя;

7) виразність (зовнішня) і взаємодія з навколишнім середовищем;

8) збереженість (оцінка стану);

9) місце знаходження.

Кількість об’єктів, які відбирають для певної екскурсії, узгоджують з вимогою послідовності показу. «Набір» об’єктів має бути різноманітним і співвідноситися з метою, змістом екскурсії, складом групи екскурсантів. Для міської тематичної екскурсії тривалістю 4-5 академічних годин оптимальним є 15-20 об’єктів. Слід враховувати, що кожна тема має «свої» об’єкти. При використанні однієї пам’ятки в різних екскурсіях, необхідно кожного разу розкривати її по-новому, подавати різний фактичний матеріал.

В процесі підготовки екскурсії велику увагу слід приділити вивченню об’єктів безпосередньо на місці, в їх природному оточенні. Відбір об’єктів закінчується складанням картки або паспорта на кожен з них. До картки заносяться дані про вид об’єкта (пам’ятка архітектури, місце боїв, обеліск, захоронення) та ряд характеристик:

1. Назва пам’ятки (попередня, сучасна).

2. Історична подія, за якою пов'язаний об’єкт, дата цієї події.

3. Місцезнаходження об’єкта, його адреса.

4. Опис пам’ятки (автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлено, текст меморіального напису).

5. Джерела відомостей про пам’ятку: література, архіви усні перекази.

6. Збереження пам’ятки (стан об’єкта та прилеглої території, дата останнього ремонту і реставрації).

7. Охорона пам’ятки (на кого покладена, яким рішенням).

8. В яких екскурсіях пам’ятка використовується як об’єкт показу.

9. Дата складання картки, прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, яка склала картку. До картки додається фотографія об’єкта (теперішній вигляд).

КАРТКА ОБ'ЄКТА №______

1) Найменування об'єкта (первісне й сучасне), а також назва, під якою пам'ятник відомий серед місцевих жителів
2) Історична подія, з якою пов'язаний об’єкт, дата події
3) Місцезнаходження об'єкта, його поштова адреса, під'їзд і підхід до нього
4) Опис об ' єкта (автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису, особливості);
5) Джерело відомостей про пам'ятник (література, де описаний об’єкт і події, пов'язані з ним, архівні дані, усні перекази);
6) Збереженість об ' єкта (стан об’єкта й прилеглої території, дата останнього ремонту, реставрації);
7) В яких екскурсіях пам'ятник використовується;
9) Дата складання картки, прізвище й посада укладача;
10) Додаткові дані (при необхідності)

Остаточний вибір об’єктів надає всі підстави перейти до складання маршруту екскурсії.

Складання, об’їзд (обхід) маршруту екскурсії

Маршрут екскурсії визначає оптимальний шлях пересування екскурсантів(екскурсійної групи), який підпорядковується вимогам логічної послідовності відвідування об’єктів екскурсійного показу і активності загального сприйняття. Перед укладачами маршруту стоїть завдання – компактно організувати логічно – послідовний показ об’єктів з урахуванням їх місцезнаходження і забезпечити зорову основу для розкриття теми екскурсії. При цьому визначають, які об’єкти виконують роль основних для розкриття окремих підтем і теми екскурсії в цілому і підлягають більш глибокому аналізу(тривала зупинка для огляду з виходом групи з автобуса) біля кожного з них, а які – роль допоміжних.

Існує три варіанти побудови маршруту: хронологічний, тематичний, тематико – хронологічний. При визначенні напряму руху враховують такі вимоги до маршруту:

- об’єкти на повинні бути розташовані досить близько один від одного(закривати, контрастувати один з одним);

- переїзд або перехід між об’єктами має бути на більше 10 – 15 хвилин, щоб не було тривалих пауз при викладенні матеріалу;

- неприпустимі повторні переходи або проїзди однією й тією самою дорогою;

- необхідно враховувати можливість зупинки автобуса, виходу групи і наявність зручних майданчиків для огляду об’єкта(при цьому враховується наявність запасних точок для розташування групи і огляду об’єкту).

Після складання маршруту учасники творчої групи здійснюють об’їзд(обхід) наміченого маршруту, в процесі якого вирішуються наступні завдання:

1) ознайомлення з вулицями, площами. Якими прокладено маршрут;

2) остаточне з’ясування місцезнаходження об’єктів;

3) визначення місць для зупинок/ виходу групи з транспортного засобу;

4) проведення хронометражу часу на показ об’єктів та проведення екскурсії загалом;

5) перевірка доцільності використання намічених прийомів показу4

6) остаточний вибір місця для показу об’єктів.

Після об’їзду схема маршруту уточнюється, узгоджується з ДАІ, розмножується і роздається методистам, екскурсоводам, водіям (для забезпечення чіткості в роботі).

Підготовка тексту екскурсії

Після затвердження маршруту члени творчої групи розпочинають складання контрольного тексту екскурсії. Для цього відбирається той матеріал, який може бути використаний для розкриття підтеми. Він призначений забезпечити таку спрямованість розповіді екскурсовода, яка формує певну точку зору на факти, події явища, об’єкти тощо.

Існує два види тексту екскурсії: контрольний та індивідуальний. Обидва варіанти мають задовольняти наступним ключовим вимогам: стислість, чіткість формулювань, необхідний для повного розкриття теми обсяг фактичного матеріалу (дати, цифри, факти, назви, прізвища та ін.), відповідність інформації темі, достовірність, літературна мова.

За своїм змістом, характером оцінки подій і висновками обидва тексти – контрольний та індивідуальний – співпадають. Різниця між ними полягає в послідовності викладу матеріалу, зворотах мови, формах посилань на прийоми показу та розповіді.

Контрольний текст екскурсії – являє собою директивний технологічний документ, в якому матеріал основної частини екскурсії подано в хронологічному порядку, без врахування маршрутної послідовності та структури екскурсії. До контрольного тексту включають також матеріали до вступу, заключення, логічних переходів. Обсяг контрольного тексту для автобусної екскурсії (тривалість 3 години) становить приблизно 80тис. знаків. Матеріали контрольного тексту орієнтовані на допомогу екскурсоводу на допомогу при складанні власного індивідуального тексту.

Індивідуальний текст відображає структуру екскурсії, побудований у відповідності з її маршрутом. Матеріал у ньому подається в тій послідовності, в якій показують об’єкти. Індивідуальний текст має чіткий поділ на частини, кожна з яких присвячена одній із підтем. Всі частини індивідуального тексту будуються за такою схемою:

- характеристика об’єкта та загальний матеріал, присвячений певному періоду історії загалом по місту, району чи області;

- локальний матеріал (про конкретну подію);

- узагальнення та висновки;

- логічний перехід до наступної підтеми.

Індивідуальний текст - це готова для виконання розповідь. При цьому кожна підтема – це окрема розповідь, яка має задовольняти вимогам змістовної повноти, логічної структурованості і організаційної чіткості. Не рекомендується використовувати розважальний матеріал, який мінімізує пізнавальну цінність екскурсії.

Структурні частини індивідуального тексту будь-якої екскурсії зберігають загальну послідовність вступу, основної і заключної частини.

Вступ поділяється на дві частини – організаційну та інформаційну. В організаційній частині вступу екскурсовод називає своє прізвище, ім’я, по батькові, знайомить групу з водієм (прізвище, ім’я, по батькові, клас, досвід роботи), повідомляє тему екскурсії, тривалість, час та місце завершення екскурсії. Далі йде інструкція з проведення екскурсії та правил поведінки і безпеки. У другій частині вступу – інформаційній – коротко подається зміст майбутнього заходу, його завдання. Називають окремі підтеми і найбільш цікаві об’єкти.

Основні вимоги до вступного слова: стислість та динамічність (5-7 хвилин). Вступ не пов'язаний з показом об’єктів. Проводять його до початку руху. Завдання вступу – пробудити у екскурсантів зацікавленість до огляду об’єктів.

Після вступу йде основна частина, яка включає 5-12 підтем. Вона будується на поєднанні показу конкретних екскурсійних об’єктів та розповіді про них, і підпорядковуванні їх обраній темі.

Заключна частина займає 5-7 хвилин. В ній підводять підсумки, роблять висновки за темою екскурсії, що закріплюють її мету, та надається інформація про інші екскурсії, які можуть поглибити дану тему, відповідають на запитання екскурсантів.

Зміст окремих підтем основної частини екскурсії пов’язується за допомогою логічних переходів. Вони можуть бути формальними, тобто не пов’язуватися із змістом екскурсії (наприклад, екскурсовод просто повідомляє, що група здійснить переїзд до наступного залу музею). Бажано, щоб логічний перехід виходив із змісту попередньої підтеми і допомагав перейти до вкладу наступної.

Розташування і співвідношення підтем, основних питань, вступу і заключної частини формують композицію екскурсії.

Комплектування "портфеля екскурсовода”

"Портфель екскурсовода" – умовна назва комплекту інформаційних матеріалів, які використовуються екскурсоводом в ході екскурсії. Зовнішній вигляд – папка, портфель.

- заповнити прогалини у зоровому ряді, або показати первісний вигляд об’єкта;

- показати фотографії людей, які мали або мають відношення до об’єкта;

- показати копії документів (справжніх), рукописів;

- дати зорове уявлення про рослини, мінерали тощо.

До "портфеля екскурсовода" включаються мапи, схеми, малюнки, зразки продукції промислових підприємств, гербарії та ін. зміст "портфеля" диктується темою екскурсії. Кількість наочних матеріалів не повинна бути великою, щоб не відволікати екскурсантів від огляду наявних об’єктів. Матеріали повинні бути виразними і якісними. До кожного експоната, що входить у "портфель" додається анотація (іноді наклеюється на звороті), коротка довідка. У підборі наочних матеріалів до "портфеля" можуть надати допомогу музеї, виставки, архіви, науково-дослідні установи.

Способи показу наочних матеріалів:

- ілюстративний (розповідь супроводжується показом наочностей),

- коментар (показ наочностей передує розповіді),

- спосіб контрасту (фотографія показується для того, щоб показати екскурсантам, як змінилось місце або об’єкт).

Методичні прийоми та техніка використання наочних матеріалів”портфеля екскурсовода” ретельно продумують.

Дата добавления: 2014-01-07