Лекція 8 Професійна майстерність екскурсовода

1.Особистість екскурсовода

2.Комунікаційна майстерність

1 Особистість екскурсовода

Професійна майстерність екскурсовода — це особливий вид мистецтва, який побудовано на:

- активному використанні і вмілому поєднанні показу і розповіді;

- участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; використанні методичних прийомів проведення екскурсії;

- володінні специфічними вміннями і навичками, які притаманні даній професії.

Екскурсійна майстерність — це особливий вид Мистецтва, який крім власної специфічної професійної основи, включає елементи інших видів майстерності (педагогічної, лекторської та ін.). Така майстерність незаперечно визначається рівнем якості виконання тих методичних рекомендацій, які забезпечують високу якість подання екскурсійного матеріалу. В той же час, робота екскурсовода має творчий характер, який значною мірою реалізується завдяки особистим рисам екскурсовода.

Рівень екскурсійної майстерності залежить від низки факторів, які можна поділити на дві групи:

1) фактори, які не залежать від екскурсовода: рівень підготовки мето­дичної документації, відбір екскурсійних об'єктів, побудова маршруту, матеріал для розповіді, зміст «портфеля екскурсовода»; 2) фактори, які безпосередньо залежать від екскурсовода: загальна ерудиція, рівень знань по темі, володіння екскурсійною методикою, культура мови, практичні вміння і професійні навички. Друга група факторів є безпосереднім відбитком індивідуальних якостей і рис екскурсовода як особистості.

Кожна особистість визначається трьома основними особливостями:

1) стійкість властивостей (рис) особистості;

2) цілісність особистості як єдність певних властивостей (рис) і якостей;

3) активність особистості, яку засвідчує багатоаспектна діяльність.

Екскурсовод, з огляду на особливості своєї професії, поставлений в умови, які сприяють виявленню його активної життєвої позиції. Його завдання — найбільш повно використовувати ці умови для своєї повсякденної діяльності.

В діяльності екскурсоводів, можуть виявлятися всі три рівні активності життєвої позиції. Високий — характеризується соціальною активністю, творчою діяльністю, гарною роботою, почуттям моральної відповідальності. Життєва позиція середнього рівня активності має однобічний характер, не виходить за межі нормативних знань від і до. Життєва позиція низького рівня активності характеризується пасивністю, недостатністю

знань, навичок, вмінь і досвіду

Активна життєва позиція — спосіб участі людини в діяльності суспільства. Життєва позиція людини відображається у її ставленні до суспільної праці, державної і приватної власності, інших людей і самого себе. При оцінці рівня активності життєвої позиції людини розглядаються не поодинокі факти, а сукупність усіх можливих видів активності: суспільної трудової, моральної, ідейно-пізнавальної.

Соціологи виділяють високий, середній і низький рівень життєвої активності, які залежать від формування поглядів особистості, виховання світогляду і впевненості, напрацювання професійних вмінь, а також якостей конкретної особистості, її прагнень і бажань.

Крім трьох рівнів активності, виділяють пасивну і негативну життєву позицію. Пасивна — формується на тлі життєвих негараздів і зривів у роботі, моральної нестійкості. Негативна — характеризується активністю особистих інтересів на шкоду колективним, кар'єризмом, необ'єктивною критикою, порушеннями трудової дисципліни, аморальною

поведінкою.

Важливу роль у формуванні особистості екскурсовода відіграють задатки і здібності, без розвитку яких припиняється розвиток особистості. Задатки будь-якої людини — пам'ять, спостережливість, уява кмітливість — якщо їх розвивати, можуть стати основою надзвичайних здібностей. Слід враховувати, що одна й та сама людина може мати

розвинені здібності, які характерні для кількох подібних професій.

Задатки — природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової сис­теми мозку. Задатки складають природну основу розвитку здібностей людини.

Здібност і — індивідуальні риси особистості, які є суб'єктивною умовою успішного здійснення певного роду діяльності.

Здібності людини поділяються на загальні і спеціальні. Загальні здібності потрібні для оволодіння усіма видами діяльності (розумова активність, працелюбність, спостережливість, настирливість, швидкість орієнтації, зосередженість уваги). Спеціальні здібності є основою для оволодіння навичками і вміннями конкретної професії, забезпечують досягнення високих результатів у певній сфері.

Під впливом практичної діяльності у екскурсовода формуються спеціальні здібності. Для екскурсовода так само, як, наприклад, для педагога, характерні чотири види здібностей.

Конструктивні здібності виражаються у вмінні відібрати і правильно оформити екскурсійний матеріал, дохідливо і переконливо подати його, а у випадку необхідності перебудувати план проведення екскурсії, схему використання методичного прийому. Даний вид здібностей виступає основою розумової діяльності екскурсовода.

Організаторські здібності виражаються у вмінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, спрямовувати увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, а також у вмінні забезпечити виконання програми туристів і екскурсантів, які прибули з іншого міста.

Комунікативні здібності виражаються у вмінні встановити ділові відносини з групою, зберегти їх протягом всього часу спілкування з екскурсантами, правильно побудувати стосунки з водієм автобуса на маршруті, працівниками музеїв, виставок, з методистами секції, іншими екскурсоводами, керівниками груп, організаторами подоро­жей і екскурсій.

Аналітичні здібності створюють основу для самокритичного аналізу роботи, об'єктивної оцінки якості проведення екскурсії, ефективності використання методичних прийомів.

Невід'ємною рисою екскурсовода як особистості є впевненість. Вона грунтується на знаннях, ідейності і активній життєвій позиції екскурсовода. При проведенні екскурсій, викладенні теми екскурсовод повинен зважено виявляти тенденційність: чітко і цілеспрямовано формулювати думки, правильно, з позицій науки розкривати події і вища, виявляти наполегливість при їх тлумаченні.

Ефективність екскурсій також значною мірою залежить і від темпераменту екскурсовода. У відповідності з типом темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) проявляється різноманіт­ність поведінки, вияву почуттів, тривалості переживань, швидкості змін емоційного стану екскурсовода. Слід пам'ятати, що вияв тем-пераменту є результатом загальної культури людини, поведінка якої може і повинна підкорятися її волі і Залежить від вміння управляти власними емоціями.

Для екскурсовода-сангвініка, наприклад, характерні швидкий темп мови, часті зміни настрою, швидка реакція на дії екскурсантів. Холерик при відсутності відповідного контролю — неврівноважений, запальний, образливий, поспішний у розповіді. Флегматик, навпаки, повільний у реакціях має одноманітні жести і міміку, нетовариський. Меланхолік характеризується замкненістю, недостатньою активністю, млявістю рухів.

Кожен екскурсовод повинен мати чітке уявлення про типи темпераменту, їхні прояви, сутність і характер емоцій, джерела їх виникнення, роль у формуванні переконаності екскурсантів. Розуміння цього дасть можливість викликати у слухачів емоції, які позитивно впливають на ефективність сприйняття екскурсійного матеріалу. Організатор екскурсії повинен потурбуватися про те, щоб у екскурсантів протягом усієї екскурсії зберігався інтерес і певний емоційний підйом. Екскурсовод дбає про те, щоб емоції екскурсантів набули характеру співпереживання, особистої причетності до подій, про які йдеться в екскурсії. При цьому йому доводиться зважати на індивідуальні особливості учасників екскурсії, їх настрої, мотиви, які спонукали до участі в екскурсії.

В залежності від теми, яка розкривається, екскурсоводу необ­хідно враховувати і рівень загальної освітньої підготовки людей та рівень їх естетичного розвитку. Емоційним реакціям у екскурсантів заважають занадто глибокі пояснення матеріалу, а також спроби спростити його. Полегшуючи розумову, діяльність слухачів, екскурсовод втрачає контакт з групою. Спрощений матеріал, недоречні приклади, відсутність новизни не викликають жодних емоцій навіть тоді, коли власними емоціями екскурсовод намагається врятувати справу.

Рівень проведення екскурсії, ефективність сприйняття матеріалу екскурсантами залежать і від психічного стану особистості, який вияв­ляється в підвищенні або зниженні активності (увага, емоції, воля) і безпосередньо залежить від конкретних умов життя і праці, мікроклімату в колективі, стану здоров'я, атмосферних процесів (погода, тиск тощо).

Сприйняття матеріалу екскурсії ґрунтується на поєднанні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, уявлення, мислення,); емоційних (переживання); вольових (зусилля для утримання уваги, роботи пам'яті та ін.). Ці психічні процеси тісно пов'язані між собою і визначаються властивостями особистості, її психічним станом, а також зовнішніми впливами, які вона відчуває в певний момент.

Розрізняють декілька видів психічного стану особистості — загальний, емоційний (настрій), інтелектуальний, творчий, вольовий (готовність до активних дій).

Для успіху діяльності в екскурсійній сфері важливо, щоб людина вміла керувати своїм психічним станом. При спілкуванні з аудиторією і невпевненість неприпустимі так само, як підвищена збудженість, дратівливість, напруженість у голосі, жестах, міміці. Тон спілкування має бути жвавим, переконливим, захоплюючим.

Самоконтроль, як внутрішня складова діяльності особистості, поєднує здібності до самоаналізу, самокритики і самообмеження в поведінці. Рівень самоконтролю, його постійність і результативність залежать від таких якостей особистості, як світогляд, ідейна переконаність, свідомість, культура.

Екскурсовод повинен бути готовий не тільки бачити наявні недоліки і помилки у власній повсякденній роботі, але й виявляти і усувати їх причини, сприяти тим самим вдосконаленню своєї індивідуальної майстерності.

Обов'язковими якостями особистості екскурсовода є оптимізм, життєрадісність, жвавість, бажання і вміння бачити в навколишньому світі життєдайні, позитивні сторони. Крім того, однією з якостей екскурсовода є вміння отримувати моральне задоволення від вико­нання своєї роботи.

Конкретні індивідуальні особливості кожного екскурсовода формують особисту манеру проведення екскурсій. Індивідуальність екскурсовода характеризується номенклатурою методичних прийомів якими він володіє. Така номенклатура не у всіх однакова. Одні використовують на практиці всі або майже всі відомі прийоми, інші — обмежуються двома-трьома найбільш популярними, треті — початківці, а також екскурсоводи, які погано володіють професійною майстерністю, — майже не використовують методичні прийоми під час екскурсій, що знижує їх якість.

Дата добавления: 2014-01-07