Образотворче мистецтво

Специфіка використання міжпредметних зв’язків на уроках української літератури.

Специфіка зустрічі з твором іншого мистецтва в тому, що кожний вид мистецтва має свої закони та виражальні засоби і їх треба тлумачити зі знанням справи. Тут необхідна естетична ерудиція вчителя. Твори двох мистецтв треба зіставити і визначити, що підкреслив митець у літературній основі, які виражальні засоби використав, у чому особливість його індивідуального прочитання художнього тексту. Отже, при паралельному розгляді творів двох мистецтв знаходимо спільне й відмінне у концептах та мистецькій специфіці.

Література як навчальний предмет дає широкі мож­ливості для ознайомлення учнів з творами образотвор­чого мистецтва.

Образотворче мистецтво має багато спільного з літе­ратурою. Немає жодного письменника, особистість якого не була б відтворена художниками. Деякі письменники (Т. Г. Шевченко, Леся Українка, І. П. Багряний, В. К. Винниченко та інші) були самі чудовими художниками, залишили після себе живописну спадщину. Тому в багатьох випадках твори образотворчого мистецтва вико­ристовуються на уроках під час вивчення біографії письменника. Це перш за все портрети, автопортрети, картини, що відображають моменти з життя письменника.

Портрет письменника на уроці потрібен не тільки для того, щоб учні запам'ятали, як виглядав автор того чи іншого твору, а й головним чином для того, щоб він був джерелом бесіди, яка допомагала б учням глибше зрозуміти певні сторони життя і діяльності письменника.

Працюючи над портретами письменників, уже в 5-8 класах у процесі бесіди можна висвітлювати такі моменти: зовнішній вигляд письменника (вираз облич­чя, поза, костюм); значення фону і окремих деталей; колорит портрета його значення; задум художника (яку особливість письменника відобразив художник у даному портреті і т. ін.). В середніх класах така схема розбору досить доступна, тому що на уроках літератури й образотворчого мистецтва учні навчаються сприймати і описувати портрети живопису.

У старших класах є можливість зіставляти живописні портрети письменників, що створені двома і більше художниками. Так, наприклад, можуть бути зіставлені автопортрет Т. Г. Шевченка з портретом поета роботи художника І. Ю. Рєпіна (1888 р.) на уроках літератури у 9 класі.

Демонстрацію портрета у всіх випадках необхідно супроводжувати історико-літературними коментарями, читанням уривків з творів письменника, із спогадів сучасників. Важливо також дати відомості про худож­ника - автора портрета. Але коментар повинен бути лаконічним, виразним, цілеспрямованим і не відволікати уваги учнів від головного.

Використання портретного живопису на уроках літератури має велике освітнє і виховне значення. Учитель не тільки знайомить учнів з кращими зразками портретного мистецтва, але й навчає їх пізнавати духовний стан, суспільне становище письменника, його оточення, виховує у дітей інтерес до літературної теми, що вивчається.

Значна роль під час вивчення творчості письмен­ників минулого на уроках літератури відводиться картині, що допомагає ввести учнів у атмосферу життя епохи минулого. Багато картин, що відображають окремі моменти з життя письменника, є цінним матеріалом у пізнавальному і виховному відношенні.

Картини історичного, побутового жанру допомагають учням уявити конкретну історичну обстановку, події з минулого нашої України - все те, що знайшло відображення в програмових літературних творах.

Добираючи картини, не слід перевантажувати ними уроки літератури. Треба використовувати тільки такі з них, які дозволять розв'язати основні літературознавчі завдання. У процесі робити з картиною слід намічати запитання для бесіди, розрахованої на виявлення самостійності учнівських суджень, ступенів розвитку їхнього мислення, мовлення.

Значно частіше на уроках літератури використо­вуються ілюстрації. Переконаним прихильником їх залучення була методист М. О. Рибникова, яка вважала, що відсутність на уроках ілюстрацій - "річ кричуща".

Ілюстрації конкретизують і збагачують уявлення учнів такими деталями, які їм важко уявити самостійно. Звертаючись до ілюстрацій на уроках, вони пережи­вають повторні враження, одержані від сприйняття образів літературного твору. Робота з ілюстраціями привчає учнів розмірковувати над зображувально-виражальними засобами двох видів мистецтва, що сприяє розвитку їх художнього бачення, творчої уяви, розширенню естетичного кругозору.

Систематичне і цілеспрямоване використання ілю­страцій є одним з аспектів роботи над літературним твором. Учителю важливо враховувати, що ілюстрація - це твір мистецтва, що має свою ідейну та естетичну цінність.

Підбір ілюстрацій до уроку повинен здійснюватись особливо ретельно, краще залучати такі з них, які за змістом близькі до художнього тексту в головному і в деталях. У 5-8 класах зручніше демонструвати ілюстра­ції одного автора, щоб не розсіювати увагу учнів.

У старших класах слід зіставляти ілюстрації кількох художників до одного літературного твору. При цьому завдання потрібно поступово ускладнювати, вони повинні носити проблемний характер.

Для того щоб образно мислити _г слід поступово розширювати коло уявлень і понять про дійсність, про людей як у процесі життя, так і в процесі сприймання творів образотворчого мистецтва (живопису, ілюстрацій тощо). Все це є основою загального розвитку учнів. А тому від учителя цілком залежить підбір творів образотворчого мистецтва, їх пояснення, певні прийоми роботи з ними з метою успішного вивчення художніх творів на уроках літератури.

Дата добавления: 2014-01-07