Непрямий масаж серця

Суть непрямого масажу серця, який ще називають закритим або зовнішнім, полягає в його насильному здавлюванні шляхом натискання на грудину в напрямку до хребта.

Рисунок 2.3 Схематичне зображення непрямого масажу серця:

суцільна стрілка вказує напрямок натискання на грудину; пунктирна – напрямок руху крові при здавлюванні серця.

При цьому серце здавлюється настільки, що кров з його порожнин надходить у судини (рис.2.3). Після припинення натискання серце розправляється й у його порожнини надходить венозна кров.

При проведенні непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду рівну поверхню (підлога, стіл), оголюють його грудину, розстібають пояс. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудини (рис.2.5) кисті рук (одну на другу) енергійно (поштовхами) натискає на неї. Натискати потрібно прямими руками, використовуючи при цьому вагу власного тіла, і з такою силою, щоб грудина прогиналась на 4…5 см в сторону до хребта.

Напрямок натискань на грудину має бути вертикальним, а самі натискання – поштовхоподібними та ритмічними. Після натискання руки розслаблюють, не знімаючи їх з грудини потерпілого. Необхідна частота натискань становить 60 – 65 разів на хвилину.

Не слід натискати та на закінчення нижніх ребер, щоб не зламати їх і не пошкодити внутрішніх органів, зокрема печінки на верх­ню частину грудини.

Рисунок 2.5 Непрямий масаж серця у поєднанні з штучним диханням “з рота в рот”, що виконується двома рятівниками

Масаж серця необхідно поєднувати з штучним диханням. Якщо серцево-легеневу реанімацію здійснює одна людина, то заходи щодо рятування потерпілого необхідно проводити в такій послідовності: після двох глибоких вдувань у рот чи ніс необхідно зробити 15 натискань на грудину, потім знову повторити два вдування і 15 натискань для масажу серця і т. д. Якщо допомогу подають двоє рятівників, то один повинен робити штучне дихання, а інший – непрямий масаж серця, причому в момент вдування повітря масаж серця припиняють Після одного вдування повітря в легені потерпілого необхідно п'ять разів натиснути на його грудну клітку з інтервалом в 1 секунду.

Штучне дихання та непрямий масаж серця необхідно виконувати доти, поки у потерпілого повністю не відновиться дихання та робота серця, або поки не прибуде швидка медична допомога.

3. Перша допомога при різних нещасних випадках

3.1. Перша допомога при утопленні

Витягнувши потерпілого з води необхідно негайно його оглянути, оскільки послідовність та обсяг першої допомоги залежить від виду утоплення.

Розрізняють два види утоплення: істинне (синій тип) та сухе або асфіктичне (блідий тип). При істинному утопленні потопаючий, борючись за життя, робить хаотичні дихальні рухи, втягуючи при цьому воду. Це перешкоджає потраплянню в легені повітря, а відтак призводить до розвитку кисневого голодування – гіпоксії. Наростаюча гіпоксія та набряк легень обумовлюють синюшний відтінок шкіри.

Блідий тип утоплення буває у тих, хто не бореться за своє життя і швидко йде на дно або тоне в непритомному стані. Іноді перші краплі води, що потрапили до дихального горла, викликають різке звуження голосової щілини і вода не проникає до легень (звідси й назва – сухе утоплення). Але внаслідок подразнення нервових закінчень гортані або при низькій температурі води паралізується серцева діяльність та дихання. Якщо в утопленика синюшний відтінок шкіри, а з рота та носа виді­ляється вода, то при поданні допомоги необхідно, перш за все, видалити із дихальних шляхів рідину.

При блідому типі утоплення після витягнення потерпілого з води відразу ж необхідно розпочати реанімаційні заходи (штучне дихання та непрямий масаж серця). Якщо на цей момент присутні інші помічники, то вони повинні розтирати та зігрівати тіло потерпілого.

Оживлення необхідно проводити наполегливо та безперервно. Відомі випадки повернення до життя утоплеників через 1 - 2 години від початку подання допомоги. Факт смерті може встановити лише лікар.

Коли потерпілий почне дихати, йому необхідно понюхати ватку з нашатирним спиртом. Якщо потерпілий прийшов до тями, йому слід дати випити 20 крапель настоянки валеріани, переодягнути в сухий одяг, досить тепло закутати, дати міцного гарячого чаю та забезпечити цілковитий спокій до прибуття швидкої допомоги чи лікаря.

3.2. Перша допомога при ураженні електричним струмом

Згідно із статистичними даними щороку в Україні гине близько 1500 чоловік внаслідок ураження електричним струмом. Ця кількість була б меншою при своєчасному та кваліфікованому поданні допомоги.

Перша допомога при ураженні електричним струмом складається з двох основних етапів: негайного усунення дії на потерпілого електричного струму та подання долікарської допомоги.

Після усунення дії на потерпілого електричного струму, необхідно оцінити його стан. Потерпілий після припинення дії електричного струму може перебувати в одному з трьох станів:

ü при свідомості;

ü непритомний, однак у нього є дихання та пульс;

ü у стані клінічної смерті (відсутнє дихання та не прощупується пульс).

Якщо потерпілий при свідомості, то його слід покласти на підстилку із тканини чи одягу, створити приплив свіжого повітря, розстібнути стискаючий одяг, що перешкоджає диханню, розтерти та зігріти тіло, забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, що знаходиться в непритомному стані, слід дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом або обприскати обличчя холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15 – 20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю.

В разі відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати реанімаційні заходи (штучне дихання та непрямий масаж серця), адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу пройшло від початку клінічної смерті. З тих же причин проводити реанімаційні заходи найдоцільніше на місці нещасного випадку після усунення небезпеки для потерпілого і того, хто подає допомогу, навіть у незручних умовах (темрява, тіснота, атмосферні опади, холод).

3.3. Перша допомога при ураженні блискавкою

Першу допомогу при ураженні блискавкою надають так само, як при ураженні електричним струмом. При цьому слід пам'ятати, що закопувати потерпілого в землю не можна, оскільки це призводить до утруднення його дихання, роботи серця, забруднення опікових ран землею, внаслідок чого можливе виникнення газової гангрени або правця (стовбняка).

Дата добавления: 2014-01-07