Еволюція і перспективи розвитку сучасного капіталізму

Еволюція відносин власності. Ядром сучасних економічних відносин є, з одного боку, капіталістична акціонерна (групова) власність, яка визначає якісно нові відносини між найманою працею і капіталом, а з іншого — панівна роль у приватному секторі монополій та фінансових магнатів.

Змінюється як юридична форма акціонерної (корпоративної) власності, тому що співвласниками її стають усі акціонери певної фірми (це десятки або сотні тисяч осіб на відміну від однієї особи або декількох), так і економічний зміст — виробництво і розподіл створеного продукту і доходу.

Особливості корпоративної власності:

1) вона є колективною капіталістичною власністю, яка заперечує індивідуальну приватну власність, бо відбувається деперсоналізація та розсіювання власності;

2) співвласником її стає наймана робоча сила, яка купує певну кількість акцій;

3) робітник—власник акцій отримує і заробітну плату, і певний дивіденд за власність, що стає основою для розвитку відносин так званого «соціального партнерства»;

4) зростає розрив між відносинами власності та економічними відносинами або між юридично-правовою формою та економічним змістом власності;

5) змінюється управління груповою власністю (збори акціонерів, рада директорів тощо), форма господарювання;

6) монополістичний та олігополістичний характер великих корпорацій з точки зору їх влади на ринку та виробництві.

Об'єктивна необхідність соціальної орієнтації. Відрізняються підходи тим, що соціалізація економіки, на думку представників першої концепції, відбуватиметься шляхом перерозподілу виробленого доходу «державою добробуту» за впровадження планування економіки, а на думку представників другої — шляхом конкуренції і підвищення економічної ефективності ринкового господарства, ефективності виробництва, однак, і вони сьогодні не заперечують необхідність перерозподілу національного доходу.

Необхідність соціалізації економіки визначається, по-перше, негативними соціально-економічними наслідками розвитку вільної ринкової економіки (банкрутства, безробіття, кризи, бідність), існуванням інвалідів, хворих, багатодітних та інших соціально незахищених верств населення, і по-друге, зростанням ролі людського фактора в сучасному виробництві і суспільстві та необхідністю створення нормальних умов для відтворення робочої сили більш високої якості незалежно від рівня доходу особи, сім'ї або участі у виробництві взагалі.

Історичні перспективи змішаної економіки. Ліберально-демократичний та соціально-реформістський напрями змішаної економіки передбачають поєднання — взаємодію — боротьбу різних укладів і секторів економіки, форм власності, ринку і планування, децентралізації і централізації у формі індикативного планування та програмування, підпорядкування приватних, групових інтересів суспільним. Закономірним уважається процес соціалізації капіталістичної ринкової системи і її перехід мирним демократичним шляхом у нову посткапіталістичну систему (або соціалізм), постіндустріальну цивілізацію. Постає питання про зародження нового укладу (неосоціалістичночного?) в надрах змішаної економічної системи, нових форм власності (колективної, акціонерної, муніципальної, державної) і нових економічних відносин у межах панування цих форм власності.

Уже сьогодні шведську модель змішаної економічної системи називають шведським соціалізмом на економічній базі приватної власності і ринкової форми організації та державного регулювання у сфері розподілу і перерозподілу.

Незаперечними є кількісні та якісні зміни в соціально-економічних відносинах розвинутих країн світу, які свідчать про еволюційний розвиток капіталістичної системи і перехід її в іншу, більш прогресивну систему.

На наш погляд, змішана економіка є перехідним етапом, перехідною економікою (системою) від переважно капіталістичної до некапіталістичної.

Дата добавления: 2014-01-07