Практичні завдання і контрольні запитання до теми А

ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Лекція 16-17. Огляд деяких важливих проблем дослідження сучасної

Тема 5. АКТУАЛЬНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕНЬ СУЧАСНОЇ ЛОГІКИ

логіки (4 год.)

Прагматичні види висновувань. Порівняльна характеристика логічного випливання, імплікатур спілкування та пресупозицій. Логічний аналіз модальних висловлювань. Логічний аналіз запитань і відповідей.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 5

[ 1: Книга друга: частина друга; 3: розд. VI-VII; 7а: с.41-68; 9: частина ІІ (розд. 7-10), частина ІV (розд. 17.1); 14: с.121-130; 66а; 66б; 66в ].

Тема А. Семіотичний характер логіки (12 год.)

1. Загальна характеристика природної мови (визначення і функції).

2. Загальна характеристика знаку. Види знаків

3. Семіотика як наука про знаки. Види семіотики.

4. Структура знакового процесу. Семіозис.

5. Структура значення знаку. Предметне і смислове значення

6. Виміри знакового процесу: синтаксис, семантика, прагматика.

7. Рівні знакового процесу: об’єктна мова і метамова.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ А

[ 1: Книга перша: с.42-50, 55-61; 3: розд. IІ; 14: розд. 3]

1. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те по­нят­тя „знак”. Які ви­ди зна­ків іс­ну­ють? На­ве­діть від­по­ві­д­ні при­кла­ди. Які ви­ди зна­ків ви­вчає ло­гі­ка?

2. У чо­му по­ля­гає від­мін­ністьівза­є­мо­зв'зок між зна­чен­ням і сми­с­лом зна­ка?

3. Чи мо­ж­ли­ві си­ту­а­ції: (а) знак не має зна­чен­ня?(б)знак не має сми­с­лу? Від­по­відь об­гру­н­туй­те.

4. Чи мо­же змі­ню­ва­тись (а) зна­чен­ня, (б) смисл зна­ка в за­ле­ж­но­с­ті від змі­ни зна­ко­вих си­ту­а­цій? Від­по­відь об­гру­н­туй­те за до­по­мо­гою при­кла­дів.

5. Чи мо­же один де­но­тат від­по­ві­да­ти де­кі­ль­ком зна­кам?

6. Чи мо­же од­но­му зна­ко­ві від­по­ві­да­ти де­кі­ль­ка де­но­та­тів?

7.Що є екс­те­н­сі­єю (предметним значенням, денотатом, референтом)та ін­те­н­сі­єю (смислом) зна­ків:

(а) ‘Джордж Буш (мл.)’;

(б) ‘Пре­зи­дент США у 2004 ро­ці’;

(в) ‘Ко­роль Фран­ції у 2004 ро­ці’.

8. Про­ана­лі­зуй­те мі­р­ку­ван­ня і встановіть їх правильність:

(а) „Пра­ця - це ос­но­ва жит­тя. Ви­вчен­ня ло­гі­ки - пра­ця. От­же, ви­вчен­ня ло­гі­ки - це ос­но­ва жит­тя”.

(б) „Лю­ди­на в май­бу­т­ньо­му від­ві­дає Марс. Ан­д­рій - лю­ди­на. От­же, Ан­д­рій у май­бу­т­ньо­му від­ві­дає Марс”.

9. Що до­слі­джує се­мі­о­ти­ка? Які ви­ди се­мі­о­ти­ки іс­ну­ють?

10. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те три ви­мі­ри се­мі­о­ти­ч­но­го ана­лі­зу при­ро­д­ної мо­ви: син­та­к­сис, се­ма­н­ти­ку і пра­г­ма­ти­ку.

11. Який про­цес на­зи­ва­ють се­мі­о­зи­сом? Які чин­ни­ки ви­зна­ча­ють се­мі­о­зис?

12. Як спів­від­но­сять­ся між со­бою по­нят­тя: „ при­ро­д­на мо­ва ”, „ шту­ч­на мо­ва ”, „ фо­р­ма­лі­зо­ва­на мо­ва ”?

13. У чо­му по­ля­гає смисл і не­об­хід­ність роз­рі­з­нен­ня “ о­б'є­к­т­на мо­ва/ме­та­мо­ва ”?

14. Які мі­р­ку­ван­ня на­зи­ва­ють па­ра­до­к­са­ми? Спро­буй­те про­ана­лі­зу­ва­ти па­ра­докс „Бре­хун” за до­по­мо­гою роз­рі­з­нен­ня „о­б'є­к­т­на мо­ва/ме­та­мо­ва”.

15. Про­де­мо­н­с­т­руй­те па­ра­до­к­са­ль­ність си­ту­а­ції (ва­рі­ант па­ра­до­к­су „Бре­хун”), ко­ли на ар­ку­ші па­пе­ру на­пи­са­но три тве­р­джен­ня A, B, C (за умо­ви, що ін­ших тве­р­джень на цьо­му ар­ку­ші не­має):

А – „У цьо­му тве­р­джен­ні на­яв­ні шість слів”.

В – „У цьо­му тве­р­джен­ні на­яв­ні сім слів”.

С – „Ли­ше од­не тве­р­джен­ня на цьо­му ар­ку­ші є іс­тин­ним”.

16. По­рі­в­няй­те со­фі­з­ми і па­ра­до­к­си.

17. Яким чи­ном від­рі­з­ня­ють се­ма­н­ти­ч­но за­мкне­ні мо­ви від се­ма­н­ти­ч­но не­за­мк­не­них?

18. У чо­му по­ля­гає сут­ність про­бле­ми вжи­ван­ня/зга­ду­ван­ня імен? Про­ілю­с­т­руй­те від­мін­ність між вжи­ван­ням і зга­ду­ван­ням мо­в­них ви­ра­зів.

19. Ви­зна­ч­те зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті ви­сло­в­лю­вань (зве­р­ніть ува­гу на ла­п­ки):

(а) Жо­в­те - це ко­лір.

(б) ‘Жо­в­те’ - сло­во, що скла­да­єть­ся з 5 лі­тер.

(в) ‘Че­р­во­не’ - сло­во, що скла­да­єть­ся з 6 лі­тер.

(г) Ми­ко­ла - хло­пець.

(д) ‘Ми­ко­ла’ - це чо­ло­ві­че ім'я.

(е) Зе­ле­не - це сло­во, що скла­да­єть­ся з 6 лі­тер.

(є) ‘Зе­ле­не’ - це ко­лір.

(ж) ‘Ос­тап’ - хло­пець.

(з) Ос­тап - це чо­ло­ві­че ім'я.

(и) ‘Зе­ле­не’ в ре­чен­ні (е) вка­зує на ко­лір.

(і) ‘ ‘ Зе­ле­не ’ ’ в ре­чен­ні (є) вка­зує на сло­во.

(ї) ‘ ‘ Зе­ле­не ’ ’ з'яв­ля­єть­ся в ре­чен­ні (є), але ‘зе­ле­не’ - не з'яв­ля­є­ть­ся.

(й) ‘Зе­ле­не’ у ре­чен­ні (е) вка­зує на сло­во.

20. Про­ана­лі­зуй­те мі­р­ку­ван­ня уч­ня, який стве­р­джує: „Не ва­р­то ви­вча­ти всі ча­с­ти­ни мо­ви. Ці­л­ком до­ста­т­ньо зна­ти ли­ше імен­ни­ки. Ін­ші ча­с­ти­ни мо­ви про­с­то не іс­ну­ють, оскі­ль­ки ‘діє­сло­во’ - це імен­ник, ‘при­кме­т­ник’ - це імен­ник. На за­ува­жен­ня вчи­те­ля: „Я­к­що так мі­р­ку­ва­ти, то і за­йме­н­ник, і при­слі­в­ник є імен­ни­ка­ми?” учень від­по­ві­дає: „Зви­чай­но, і во­ни є імен­ни­ка­ми”.

21. Про­ко­ме­н­туй­те текст: „ ‘Бо­с­тон ве­ле­лю­д­ний’ го­во­рить про Бо­с­тон і мі­с­тить ‘Бо­с­тон’; ‘ ‘Бо­с­тон’ дво­скла­д­не’ го­во­рить про ‘Бо­с­тон’ і мі­с­тить ‘ ‘Бо­с­тон’ ’. ‘ ‘Бо­с­тон’ ’ по­зна­чає ‘Бо­с­тон’, що в свою чер­гу по­зна­чає Бо­с­тон. Для то­го, щоб зга­да­ти Бо­с­тон ми вжи­ва­є­мо ‘Бо­с­тон’ або си­но­нім, а для то­го, щоб зга­да­ти ‘Бо­с­тон’, ми вжи­ва­є­мо ‘ ‘Бо­с­тон’ ’ або си­но­нім. ‘ ‘Бо­с­тон’ ’ скла­да­єть­ся з ше­с­ти лі­тер і од­ні­єї па­ри ла­пок; ‘Бо­с­тон’ скла­да­єть­ся з ше­с­ти лі­тер і не має ла­пок; а Бо­с­тон мі­с­тить бли­зь­ко 800 000 лю­дей" (Quine W.V.Mathe­matical Logic-New York:Random House,1940.-р.24).

22. Про­ана­лі­зуй­те си­ту­а­цію: „Двом від­ві­ду­ва­чам ре­с­то­ра­ну, ко­т­рі за­мо­ви­ли ри­бу, офі­ці­ант при­но­сить таріль з дво­ма ри­ба­ми: бі­ль­шою і ме­н­шо­ю. Один від­ві­ду­вач го­во­рить ін­шо­му: „Про­шу вас. Ви­бирай­те будь-яку, яка вам бі­ль­ше до впо­до­би”. Дру­гий від­ві­ду­вач дя­кує за лю­б'я­з­ність і вибирає бі­льшу ри­бу. Пі­с­ля на­пру­же­но­го мо­в­чан­ня пе­р­ший від­ві­ду­вач за­ува­жує: „Я­к­що б ви нада­ли пра­во першо­го ви­бо­ру ме­ні, то я взяв би ме­н­шу ри­бу!” Дру­гий від­ві­ду­вач від­по­ві­дає: „Чому ви жа­лі­є­тесь? Адже ви отри­ма­ли са­ме те, що ба­жа­ли”. Які сми­с­ли ви­ра­зу „те, що хо­чеш” кон­ф­лік­ту­ють у зма­льова­ній си­ту­а­ції?

23. Про­ана­лі­зуй­те си­ту­а­цію: „За­пе­ре­чен­ня іс­тин­но­го ви­сло­в­лю­ван­ня є хи­б­ним ви­сло­в­лю­ван­ням, а за­пе­ре­чен­ня хи­б­но­го ви­сло­в­лю­ван­ня є іс­тин­ним. Але іс­нує при­клад, що на­чеб-­то за­сві­д­чує не­спро­мо­ж­ність за­зна­че­ної те­зи. Вис­лов­лю­ван­ня: „Це ви­сло­в­лю­ван­ня скла­да­єть­ся із се­ми слів” є хи­б­ним, оскі­ль­ки в ньо­му є не сім, а шість слів. Але за­пе­ре­чен­ня: „Це ви­сло­в­лю­ван­ня не скла­да­єть­ся із се­ми слів” та­кож є хи­б­ним, че­рез те що в ньо­му на­яв­ні сім слів”.

Тема Б. Правдоподібні (недемонстративні) міркування (15 год.)

1. Загальна характеристика правдоподібних міркувань.

2. Індуктивні міркування та їх види.

3. Наукова індукція і методи знаходження причиннєвих зв’язків

4. Міркування за аналогією та їх різновиди.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ Б

[1: Книга перша: с.269-280; 14: розд. 8 ]..

Дата добавления: 2014-01-07