При визначенні походження дитини від певного батька важливе значення має обставина, перебуває мати дитини в шлюбі чи ні

Довідка медичної установи про народження дитини та

- документи, що посвідчують особу батьків (одного з них)

- залежно від порядку визначення походження дитини від певного батька також пред'являються

свідоцтво про шлюб, або

заява батька (спільна заява батьків) про визнання батьківства, або

судове рішення про визнання батьківства.

На підставі реєстрації народження дитини видається свідоцтво про народження, в якому засвідчується походження дитини від вказаних у ньому батьків (одного з батьків).

Аналогічно реєстрації шлюбу, релігійні обряди щодо народження дитини, не мають правового значення. Документи про народження дитини, що видаються на підставі таких релігійних обрядів, не є доказом походження дитини від певних осіб.

Якщо заява подається одним з батьків, правовідношення між дитиною та іншим з батьків може не виникати взагалі (наприклад, одинока мати).

За загальним приписом, документом, що підтверджує походження дитини під певної матері, є медичне свідоцтво про народження.

Для забезпечення реєстрації народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану заклад охорони здоров'я видає „Медичне свідоцтво про народження”, форма N 103/о.

Медичне свідоцтво про народження видається будь-кому з батьків або іншим особам, які провадитимуть реєстрацію народження дитини, усіма закладами охорони здоров'я, де приймаються пологи.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я при реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану факт народження дитини підтверджується медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о) та двома свідками.

При багатоплідних пологах медичне свідоцтво про народження заповнюється на кожну дитину окремо.

Перший примірник медичного свідоцтва про народження видається будь-кому з батьків або іншим особам, які будуть провадити реєстрацію народження дитини, другий примірник медичного свідоцтва про народження залишається в закладі охорони здоров'я.

У разі смерті дитини в період 0-6 діб після народження заповнюються медичне свідоцтво про народження дитини (форма N 103/о) та лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма N 106-2/о). У разі мертвонародження видається медичне свідоцтво про перинатальну смерть, медичне свідоцтво про народження не видається.

Якщо в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, жінка, яка народила дитину, вважається одинокою матір'ю. Таке правило встановлюється ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року.

Слід звернути увагу, що іншим чином статус одинокої матері визначає трудове законодавство України. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» одинока матір – така, що виховує дитину без батька. Крім того, роз’яснення з цього питання міститься у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9, відповідно до п. 9 якої до одиноких матерів належать:

- жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері,

- вдова,

- інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Як бачимо, ситуація навколо терміну «одинока матір» у законодавстві така ж саме, як і навколо терміну «сім'я». Кожна галузь законодавства містить власне визначення в залежності від своїх цілей та завдань.

Підставами припинення батьківського правовідношення є:

- смерть батька або дитини

- усиновлення дитини

У разі позбавлення батьківських прав правовідношення не припиняється у повному обсязі, оскільки той з батьків, хто позбавлений батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

До складу батьківського правовідношення входять особисті немайнові та майнові правовідношення, які мають своїм об’єктом відповідно немайнові та майнові блага.

Подібними до батьківських є правовідношення, що виникають у результаті усиновлення та опіки.

Суб'єктами батьківського правовідношення є дитина та кожний з батьків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

З іншого боку, стаття 6 Сімейного кодексу визначає, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Щодо батьків, ними можуть бути будь яка особа, що за фізіологічними показниками може бути батьком або матір’ю дитини. Причому з фактом народження дитини пов'язана зміна дієздатності фізичної особи до 18 років. Так, відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини може бути надана повна цивільна дієздатність.

Крім того, необхідно звернути увагу, що відповідно до статті 16 Сімейного кодексу України якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.

Дата добавления: 2014-01-07