Тези лекції. Порядок і умови його укладання

П л а н

МЕТА

Порядок і умови його укладання. Недійсність шлюбу.

Загальні положення про шлюб.

Недійсність шлюбу.

Загальні положення про шлюб. Порядок і умови його укладання.

Т Е М А 2

Лекція 2 години

навчальна - поглибити та закріпити знання щодо поняття, порядку та умов укладання шлюбу; підстав розірвання шлюбу у державних органах реєстрації актів цивільного стану та у судовому порядку;порядку та підстав визнання шлюбу недійсним, а також правових наслідків розірвання шлюбу та визнання його недійсним. Навчитись застосовувати набути знання з фундаментальних категорій сімейного права при розв’язанні практичних ситуацій.

розвиваюча - формувати й розвивати правові знання студентів та курсантів, навчити їх аналізувати нормативно-правові акти та інші документи;

виховна - формувати переконання та ціннісні орієнтації студентів та курсантів відповідно до ідеалів гуманізму, демократії, соціальної справедливості, поваги до особистості.

Опорні поняття: шлюб, кровноспоріднена сім'я, родина пуналуа, екзогамна сім'я, парний шлюб, патріархальна сім'я, одношлюбність (моногамія), свобода шлюбу, добровільність шлюбу, умови вступу в шлюб, наречена, наречений, позитивні умови укладення шлюбу, негативні умови укладення шлюбу, правозгідність шлюбу, абсолютна заборона укладення шлюбу, відносна заборона укладення шлюбу, шлюбний вік, перешкоди для укладення шлюбу, припинення шлюбу, розірвання шлюбу, недійсний шлюб, неукладений шлюб, режим окремого проживання подружжя, сепарація, фіктивний шлюб.

1. Поняття шлюбу. Право на шлюб.

2. Ознаки шлюбу.

3. Недійсність шлюбу.

1. Шлюб слід розглядати як одну з основних підстав утворення сім’ї та виникнення сімейних правовідносин.

Шлюб є початком і ядром сім'ї, він пов'язаний переважно з народженням дітей та їх вихованням, а тому держава не може залишити його поза правовою регламентацією в противагу дружбі, яка такій регламентації не підлягає.

Філологічні корені терміну «шлюб» ідуть в глибину віків. На давньоросійській мові слово «брачити» означало відбирати хороше і відкидати погане. Тому надалі і виникла деяка двозначність слова «брак»: і в сімейному праві, і в простій мові — «забракований товар». Більш влучним є позначення шлюбного союзу в українській мові терміном «шлюб», який походить з давньослов'янського слова «сьлюбь» значення якого цілком зрозуміле.

В Україні встановлено шлюбний вік для жінок та чоловіків — 18 років. Проте за заявою особи, яка досягла 16 років, рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам і для цього існують поважні причини. На практиці такими причинами можуть бути визнані: вагітність жінки, народження дитини, фактичне складення шлюбних стосунків або інші підстави, які будуть визнані поважними.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Право на повторний шлюб виникає лише після припинення попереднього.

Не дозволяється укладення шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлює значення своїх дій або не може керувати ними.

2. Для повної характеристики шлюбу слід докладно розглянути його ознаки: моногамність (одношлюбність), рівноправність (чоловік і жінка рівні у шлюбі), обов’язковість встановленої державою форми (юридичні наслідки створює лише шлюб, зареєстрований в офіційному порядку), добровільність (укладається виключно за взаємною згодою чоловіка і жінки).

Закон встановлює певні обмеження й щодо можливості укладення шлюбу між особами, які перебувають у родинних (сімейних) стосунках. Так, не можуть бути у шлюбі між собою: особи, які є родичами прямої лінії споріднення; рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат і сестра, рідна тітка, дядько та племінник, племінниця; усиновлювач та усиновлена ним дитина. Порушення вимог закону щодо перешкод на укладення шлюбу призводить до недійсності останнього.

Юридичні наслідки створює лише шлюб, який зареєстрований в офіційному порядку органами реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація шлюбу здійснюється органами РАЦС (відділами РАЦС районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів; селищними, сільськими радами).

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. У разі неможливості зробити це особисто з поважних причин дозволяється подання заяви їх представниками. Така заява та повноваження представника мають бути засвідчені нотаріусом.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими.

Як чоловік, так і жінка, котрі подали таку заяву, мають право відмовитися від його укладення до моменту реєстрації. Однак особа, яка відмовилася від укладення шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були понесені останньою у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Проте, якщо відмова від шлюбу була зумовлена протиправною, аморальною поведінкою нареченої (нареченого), прихованням обставин, які мають істотне значення для протилежної сторони (важка хвороба, наявність дитини, судимість тощо), то витрати не підлягають відшкодуванню.

Шлюб реєструється після закінчення одного місяця від дня подання заяви у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може дозволити реєстрацію шлюбу до закінчення цього строку. А в разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також, якщо є безпосередня загроза для життя нареченої (нареченого), шлюб реєструється у день подання заяви.

За заявою наречених реєстрація шлюбу може бути проведена в урочистій обстановці в іншому місці.

Закон передбачає обов’язкову особисту присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу. Зареєструвати шлюб через представника неможливо. Шлюб, зареєстрований за відсутності особи (осіб), вважається неукладеним.

Державна реєстрація засвідчується Свідоцтвом про шлюб, яке видається подружжю в день реєстрації.

Шлюбний договір, який можуть укладати як особи, котрі подали заяву про реєстрацію шлюбу, так і подружжя. У шлюбному договорі подружжя врегульовують майнові відносини, визначають майнові права та обов’язки їх як подружжя та як батьків.

Шлюбний договір укладається в письмовій формі та нотаріально посвідчується. Він набирає чинності в день реєстрації шлюбу або в день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі сторони мають право: установити можливий порядок поділу майна, у тому числі й у разі розірвання шлюбу; передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб; визначити порядок користування житловим приміщенням, яке належить одному з них; домовитися про надання утримання одному з подружжя тощо. Вони мають право включити до договору будь-які інші умови щодо майна, які не суперечать моральним засадам суспільства.

За вимогою одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний у судовому порядку з підстав, які мають істотне значення.

3. Недійсність шлюбу означає анулювання юридичних наслідків, які типово зумовлюються укладенням шлюбу дійсного.

Недійсні шлюби слід відрізняти від шлюбу, котрий не відбувся, тобто такого, який укладено з порушенням процедури реєстрації: зареєстрований посадовою особою, яка не мала на це повноважень; за чужим паспортом тощо.

В окремій статті Сімейного кодексу 2002 р. зазначається, що шлюби, зареєстровані у відсутності нареченої і/або нареченого, вважаються неукладеними.

В Сімейному кодексі України Вказується на три групи умов: які спричиняють недійсність шлюбу, які є підставою для визнання його недійсним судом та які можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Так, недійсним є шлюб, зареєстрований: з особою, котра одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; з особою, котра визнана недієздатною.

Визнається недійсним за рішенням суду шлюб: зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка; фіктивний шлюб. Згода особи не вважається вільною, зокрема тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом; перебувала у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, у результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і/або не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою і чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя.

Може бути визнаний недійсним за рішенням суду шлюб, зареєстрований: між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, якщо усиновлення не було скасоване; між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою (дядьком) та племінником (племінницею); з особою, котра приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і/або їхніх нащадків; з особою, котра не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб. Під час вирішення справи про визнання шлюбу недійсним суд має брати до уваги, наскільки такий шлюб порушує права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, котра іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася такому шлюбі.

Дата добавления: 2014-01-07